Як розпізнати хлопчика, який зростає без батька?

На думку психолога Стіва Біддалфа [1], можна виділити чотири основні ознаки, за якими можна розпізнати хлопчика, який серйозно потребує батьківського піклування:

· агресивність стосовно ровесників. Агресивний стиль спілкування – це своєрідне маскування почуття невпевненості, яке відчуває хлопчик. Через відсутність похвали й поваги з боку дорослих чоловіків він стає жорстоким. Його принцип такий: бий перший, поки не вдарили тебе. Хлопчики, які не мають перед собою позитивного чоловічого прикладу, самостверджуються за рахунок того, що доводять – вони не дівчатка. Саме тому вони й відганяють від себе все, що вважають «дівчачім», – м’якість, товариськість, емоційність, увагу й турботу;

· надмірний інтерес до суто чоловічих «іграшок» (зброя, м’язи, грузовики – смерть);

· обмежений діапазон поведінки (підкреслена відчуженість від забавок та ігор ровесників, удавана байдужість);

Зарозуміле ставлення до жінок і представників меншин [6].

Батько відіграє роль у нормуванні світу дитини, в утворенні системи цінностей, основних етичних оцінок, а також картини самого себе, що безпосередньо впливає на формування особистості. Батько сприяє і в хлопчиків, і в дівчаток адекватному самостановленню дитини, що дозволяє їм краще справлятися з пізнавальними завданнями міжособистісного спілкування. Чоловікам потрібно прищеплювати бажання забезпечувати іншого. Поведінка, що стала результатом навченості, а не вроджена, залишається вельми крихкою й може доволі легко щезнути за наявності соціальних умов, які не сприятимуть її збереженню.

Роль матері у вихованні хлопчика.

Мама в житті сина — перше кохання та джерело інформації про дійсність, яка його оточує. На відношення матері до сина впливають її уявлення про те, яка сутність чоловіків. Жінка пам’ятає свого батька, як він виховав її. Потім в її житті з’являлись й інші чоловіки – кохані, вчителі, доктори, колеги по роботі, друзі. Всі вони в тій чи іншій мірі формували «чоловічу історію» жінки, впливаючи на її відношення до майбутнього сина. Будучі жінкою, вона не може знати, що таке «бути чоловіком», особливо якщо вона виросла без братів. Тому важливо отримати як можна більше інформації про те, що є нормою для хлопчиків. Добре, якщо є можливість спитати про це у друзів-чоловіків.

Мама тримає в своїх руках ключ до розвитку самооцінки у дитини, що зростає. Перші уроки задоволення та болю, радості та втрати виходять від неї. Їй потрібно бути одночасно і ніжною і грайливою, вона допомагає синові знайти упевненість н відносинах з протилежною статтю. Вона може підказати йому, що подобається дівчаткам. Зв'язок «дитина-мати» грає найважливішу роль в розвитку дитини, в тому, щоб він ріс здоровим фізично і морально. «Відмовляючи хлопчикам в ласці, ми несвідомо починаємо виховувати в них незалежність»24. Несвідомо навчаючи хлопчиків бути незалежними, утримуючись від обіймів, погладжувань та інших проявів ласки, батьки в той же час хочуть, щоб вони проявляли прихильність, ділилися своїми іграшками і вміли співпрацювати з іншими людьми. Хлопчикам потрібно стільки ж дотиків і ласки, як і дівчаткам. Діти, які регулярно бачили прояв прихильності і любові хоча б одного з батьків, володіли більш розвиненим почуттям внутрішньої безпеки. Хлопчик дізнається все про світ жінки від своєї матері.

Маленькі хлопчики можуть допомагати мамі на кухні: розмішувати, переливати. Їм подобаються запахи, колір, смаки і навіть суміші з продуктів. Хлопчики люблять ліпити з хлібної м'якушки пики, люблять грати з тестом, заморожувати сік, щоб отримати власне «морозиво». Хлопчики можуть бути помічника ми в саду. Це період, коли можна вчити правилам безпеки при поводженні з гарячими продуктами і ємностями, гострими предметами, закочувати рукави, надягати фартух, мити руки перед приготуванням їжі.

Між 5 і 8 роками пріоритети зміщуються від матері до батька. Цей вибір син робить несвідомо. До 9-річного віку внутрішній імпульс чоловічої програми розвитку ставить авторитет матері під питання. Він повільно одягається і тягне час на будь-якому дрібницю, легко дратуючись при цьому.

У початковій школі мати встановлює межі дозволеного в тому, що стосується перегляду телевізора, занять на комп'ютері, стежить за тим, щоб дитина більше часу приділяла фізичному розвитку. Важливо допомагати йому при зборах і школу, так, щоб були зібрані всі необхідні підручники. З часом, коли хлопчик зрозуміє, що від нього вимагається, це вже буде його помилкою, якщо він візьме не ті книжки. До 10 років не рекомендується надовго залишати дитину вдома, в цьому віці вони можуть накоїти чимало. У цьому ж віці хлопчикові складно переходити автотраси самостійно, так як їх периферійний (боковий) зір ще недостатньо розвинений, щоб вони могли порівнювати швидкість руху транспорту.

У середній школі хлопчик набуває деяку самостійність і розмежовує свої справи і справи батьків. Відносини з ним будуються на базі справедливого обміну «Я зроблю тобі..., якщо ти мені допоможеш...». Обов'язково потрібно виділяти час для розмови з сином тет-а-тет, краще, якщо це буде під час прогулянки.

У старшій школі відбувається становлення особистої відповідальності, вчитися якої припадає на усвідомленні наслідків допущених помилок. Мати може дати зрозуміти хлопчикові цінність і людську сутність. З початком підліткового віку потрібно відпускати сина від себе: визнавати його інтереси, поважати його друзів, давати йому більше свободи і самостійності. Часто батьки тлумачать кроки, що вживаються дитиною для відділення, як знаки відкидання і свідоцтва власної неспроможності. Діти, як правило, борються за право зробити крок на іншу вікову сходинку.

По мірі дорослішання сина змінюється і стиль виховання. Основою формування чоловічої психології є розрив первинної тілесної єдності з матір'ю. Хлопчик повинен піти від матері, щоб відчути себе чоловіком. Основні труднощі у відносинах матері і сина – визнати за сином право на свою власну самостійне життя; для сина – зуміти вчасно відійти від матері на дистанцію дорослості і здобути самостійність. Чоловік, що засвоїв в житті тільки одну роль сина, часто не може стати чоловіком – ведучим лідером, захисником, «здобувачем». Якщо між матір'ю і сином вчасно не виникла необхідна дистанція у відносинах, син відчуває труднощі в налагодженні особистого життя. Дуже часто емоційно залежний син взагалі не одружиться або мати руйнує його сім'ю, або він обирає жінку значно старше за себе.

З сином, насамперед, необхідно бути жінкою-матір'ю: слабкої, жіночною, ласкавою, люблячою, не намагатися виконувати відразу обидві ролі: батька і матері. Син повинен навчитися жаліти матір, співчувати їй, прагнути допомогти і підтримати, а не чекати від неї підтримки і опори.

Чоловік-мати набуває особливого значення в житті хлопчика, коли відсутній його батько. Самотні матері можуть зітхнути полегшено, якщо їм вдалося знайти чоловіка більш старшого віку, який забезпечить їх синам чоловіче керівництво і чоловічу компанію (дядьки, друзі, вчителі, тренери).

Особливе ставлення до матері зберігається у чоловіка на все життя. Воно виражається в уявленні про ідеальну жінку, що було сформовано під впливом своєї матері, у відчутті почуття комфорту і захищеності у присутності своєї матері, готовності приймати гнів і критику з боку матері і відчувати почуття провини перед нею.

Результати батьківського і материнського впливу простежуються в особливостях соціальної поведінки, у виборі професії. Активну участь батька у вихованні дитини впливає на те, що:

· дитина менше боїться незнайомих людей і взагалі проявляє велику товариськість, якщо в перші роки життя батько бере участь у повсякденному догляді за ним;

· дитина стає більш дисциплінованою, відкритою, чесною, здатною керуватися почуттям обов'язку і зобов'язаннями, а не тільки своїми бажаннями;