Аналіз фоторепортажу в запорізьких виданнях

На сьогодні важко уявити журналістський текст без фотоілюстрації. Поява фоторепортажу, так само як текстового, радіо- і телерепортажу, обумовлена потребою інформування мас про ту суспільну та природню реальність, яка народжувалися на очах у журналіста.

Перевага фоторепортажу на відміну від інших засобів передачі інформації, полягає в його правдивості. Справжність, документальність фоторепортажу перетворює його на потужний засіб агітації і пропаганди.

Традиційно існують два види фоторепортажу — подієвий фоторепортаж (висвітлена будь-яка подія — спортивний матч, форум, виставку або урочиста зустріч), і звичайний — це зйомка, що відображає повсякденні події, сцени зі звичайного життя. Сюжети «повсякденного» репортажу можуть бути найрізноманітнішими, викривати конкретні події, розповідати про те, що сталося напередодні і те, що тільки має незабаром відбутися.

Вияв основних рис жанру дозволяє зрозуміти його зв'язок з дійсністю. Але характер відображення у фоторепортажі рухомий, тому він може змінюватися в залежності від завдань та творчих настанов.

Як зазначає Н. Ворон, фоторепортаж має свій різновид.

Дуже часто журналіст, очевидець події, фіксує хід її розвитку, дає читачу повну хронологічну послідовність, деталізує явище, даючи таким чином читачу можливість повніше уявити картину того, що відбувається. Авторська оцінка в подібних публікаціях найменше виражена. Зміст визначається лиш об’єктивним елементом, тобто реальністю. Такий різновид фотопублікації має назву хронікальний фоторепортаж. Викликаючи зацікавлення до тієї чи іншої сторони соціального життя, він впливає на аудиторію. Тобто цей різновид фоторепортажу виконує не лише пізнавальну функцію, але й мобілізуючу, може спонукати до певних дій [12, c.56]

Для того, щоб привернути увагу читача, некоментоване повідомлення повинно володіти відповідними якостями. Хронікальний фоторепортаж досягає ефекту завдяки, по-перше, оперативності відображення, по-друге, новизні інформації, по-третє, детальному показу події. Очевидно, що названі якості, проявившись одночасно, можуть задовольнити очікування читача: швидкість відображення і новизна змісту збуджують інтерес, а розгорнутий показ дає в якійсь мірі завершене уявлення про подію в дійсності.

У деяких виданнях виявляються публікації, у яких фоторепортер ставить перед собою завдання не тільки з достатньою повнотою показати подію, а й дати йому оцінку, тобто продемонструвати авторський погляд на події.

Таким чином, у фоторепортажі «голос» автора може скласти істотну частину змісту. Цей різновид публікацій у пресі називають інтерпретуючий фоторепортаж.

У ньому інтерпретуючий початок може бути виражений одним компонентом (фотографічним або текстовим), а також і тим і іншим одночасно[12, c.58].

Отже, обидва різновиди жанру — хронікальний та інтерпретуючий фоторепортаж — практикуються у фотожурналістиці. Першому фоторепортер надає перевагу, коли необхідно оперативно розповісти про подію, представити в точних просторово-часових параметрах і цим обмежити своє завдання, другому — коли важливо показати не тільки дію об'єкта, але і прояснити його зміст. Авторське пояснення, оцінка стають органічним елементом змісту інтерпретуючого фоторепортажу.

У дослідженні наведені приклади основних різновидів фоторепортажу, а саме: звичайний, хронікальний (подієвий) та інтерпретуючий.