Фоторепортаж як жанр журналістики

У фотожурналістиці за багато десятиліть сформувалася певна система жанрів.

Головна мета журналістської праці полягає в передачі інформації. А в супроводі з фотографією текст легше сприймається читачем. Іноді вдала фотографія здатна передати ідею, думку чи образ набагато краще, ніж текст. Саме тому, фотожурналістика, а зокрема фоторепортаж, як головний її жанр, найбільш часто застосовується у візуальнії комунікації.

У багатьох електронних виданнях є спеціальні рубрики, присвячені фоторепортажу, де можна переглядати роботи фотографів з місць подій.

Репортажний знімок є історичним документом, з відображеною на ньому певною подією. Його головними вимогами є достовірність та інформативність.

Фоторепортажі користуються більшою популярністю, ніж журналістські тексти з мінімальним використанням фотографій чи ілюстрацій, адже саме через нього читач «бачить все своїми очима», тому сумнівів щодо достовірності інформації в нього вже не виникає. Враховуючи потреби читачів у візуальному сприйнятті, на сторінках інтернет-газет з’явилися рубрики фоторепортажу.

Н. Ворон у роботі «Жанри радянської фотожурналістики» [12] поділяє жанри фотожурналістики на інформаційні та публіцистичні. До інформаційного жанру належить фотозамітка, фотозамальовка та фоторепортаж. До публіцистичного – фотокореспонденція, фотонарис та фотомонтаж [12, с.21]. Ці жанри представлені у вигляді певної структурованої організації повідомлення (комунікативної дії), що дозволяє дати наочне уявлення про подію або факт, і за допомогою мінімального тексту сформулювати їх суть.

Розрізняються вони за конкретним призначенням.

Так, в основі фотозамітки лежить одиничний факт, фоторепортажу — подія, фотонарису — явище. У порівнянні зі словесною формою та візуальною є паралель: до замітки звертаються, коли треба повідомити факти; до репортажу, коли має бути документально засвідчений розвиток події; до нарису, коли потрібно відобразити суспільне явище.

Фоторепортаж — розгорнута комунікативна дія, що спрямована комунікатором (фоторепортером, журналістами, органом ЗМІ) на глядача і читача, з метою висвітлення багатопланової події.

Фоторепортаж може складатися як з серії знімків, що відображають одну або декілька подій, так і з одного.

Фоторепортаж може володіти великим смисловим навантаженням: в одній єдиній фотографії може бути вміщено цілий фотонарис. Якщо фоторепортаж задуманий як серія знімків, вони можуть бути як послідовними, тобто описувати події в їх хронологічній послідовності, так і знятими у випадковому порядку, але пов'язаними воєдино однією ідеєю.

Щодо суджень про характер відображення дійсності у фотожурналістиці, то нерідко перебільшується роль техніки і робиться висновок: світ постає таким, яким бачить його фотокамера. Висновок, безумовно, неправильний. Відображення дійсності у фотожурналістиці не є суто механічним. Фотопублікація в газеті чи журналі включає відтворення не тільки об'єктивної реальності, а й суб'єктивного погляду автора на неї [12, с.7].

Фотокамера в руках репортера бачить світ таким, яким бачить його журналіст. Це виявляється вже у виборі об'єкта. Адже саме вибір об'єкта передбачає і його оцінку.

Дійсність у фотожурналістиці спочатку фокусується через світоглядну призму фоторепортера. Не виключається і можливість прояву прогресивного і консервативного напрямків. Цим самим підтверджується закономірність, властива журналістиці загалом.

У роботі «У майстерні фотожурналіста» Л. Сьомова зазначає, що фоторепортаж має два методи фотозйомки — репортажний і постановочний [7, с.73].

При репортажному методі фотограф не намагається впливати на хід подій, а лише фіксує момент справжньої події, яка відбувається незалежно від того, фотографують її чи ні. При репортажному методі зйомки важлива саме відображення події. Тому фотограф фіксує найбільш виразні моменти, роблячи різноманітні дублі. Переглядаючи потім знятий матеріал, він вибирає найбільш вдалі кадри.

Постановочний метод полягає в попередній організації сюжету з метою фотозйомки. Відбувається відображення заздалегідь підготовленого епізоду, наприклад зйомки кінофільму, зйомки в театрі тощо. Постановочний метод безсумнівно володіє значно більшими можливостями.

Можна зустріти в газетах так званий «наскрізний фоторепортаж» — розверстку образотворчого ряду на декількох сторінках. Але слід підкреслити, що «наскрізний фоторепортаж» — термін оформлювальний, але не жанр, адже аналогічним чином можуть розташовуватися фотонарис, фотокореспонденція.

Форми подачі фоторепортажів на газетних і журнальних сторінках різноманітні. Їх розташування залежить від актуальності теми, особливостей образотворчого ряду, поєднанням з іншими матеріалами, оформлювальними традиціями періодичних видань. Зазвичай на шпальті вони подаються у блоках.

Звичайно, розташування фотоматеріалу на шпальті — справа не тільки фотожурналіста, але й інших працівників видання. Однак першим повинен вирішувати це питання автор, оскільки розверстку фоторепортажу не можна розуміти як несуттєвий момент. Не випадково досвідчені фоторепортери ще при зйомці замислюються над тим, як виглядатиме фотопублікація в номері газети чи журналу.

Отже, можна зробити висновок, що фотожурналістика оповідає не тільки про політичне життя, а й про життя соціальне. Фоторепортаж, як жанр фотожурналістики, виконує інформаційну та репрезентативну функцію. Його основна мета — інформувати та відображати реальність. Функція — представлення події в ясній і чіткій формі.

За останню третину століття фотожурналістика зазнала радикальних змін під впливом таких чинників, як очікування, бажання публіки та нові технології, що зароджуються, у сфері візуальних комунікацій. Вона продовжують змінюватися і сьогодні, коли телевізійні канали новин витісняють газети, а відео є альтернативою «мертвій» картинці.