Розвиток освіти в незалежній Укр. Участь України в Болонському процесі

Після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап розвитку українського суспільства, а відповідно і національної культури.

Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі, став Закон України "Про освіту". Освіта мала бути доступною, незалежною від політичних партій, забезпечувати рівні можливості для всіх людей, зв'язок з національною культурою і традиціями, відповідати світовому рівневі.

Із 2008 р. замість вступних іспитів до ВНЗ запроваджено ЗНО. Активно реформується система вищої освіти, яку громадяни України мають право безоплатно здобувати на конкурсній основі у ВНЗ таких типів, як технікуми, коледжі, інститути, академії, університети тощо. Прагнучи увійти до освітнього простору Європи, держава працює над приєднанням до т.зв. Болонського процесу. З метою підвищення якості освітньої діяльності вишів запроваджено регулярне їх ліцензування й акредитацію. Найкращі з навчальних закладів отримують статус національних. Серед проблем освітянської галузі —скорочення мережі шкіл, дошкільного та позашкільного виховання, погіршення забезпечення технічними засобами навчання та підручниками, зниження престижу праці педагога. Визнаними у світі центрами науки є Київ, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ, Одеса. Чималу увагу українські вчені приділяють розвиткові таких перспективних галузей, як генна інженерія і біотехнології. Істотні зрушення сталися у сфері гуманітарних наук. Видано низку важливих наукових праць, відкрито нові суспільствознавчі інститути-української мови, народознавства, українознавства тощо.

Украй недостатнім залишається фінансування наукових досліджень. Різко скоротилася кількість учених, особливо серед генетиків,програмістів. Не обминула криза й літературу. В декілька разів скоротилися тиражі періодичних видань, різко знизився випуск книжок.

І все ж українська література вижила. За роки державної незалежності значно розширився її діапазон, урізноманітнилися стильові форми, в небуття пішла ідеологічна цензура. Бурхливого розвитку набула художня публіцистика. Зокрема, високим громадянським змістом наповнена творчість О. Гон-чара, І. Дзюби, І. Драча, Р. Лубківського, Д. Павличка та ін.

У літературу ввійшло нове покоління, зокрема Ю. Андрухович, О. Забужко, О. Пахльовська, Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Цибулько та ін. Воно намагається по-новому вирішувати мистецькі проблеми, йти в ногу зі світовим літературним процесом. Отже, проголошення 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України стало вінцем тривалих національно-визвольних змагань українського народу, усієї його історії. По багатовіковому шляху було чимало злетів і падінь, перемог і поразок, досягнень і прикрих помилок, але українці вистояли. їх прагнення до національної державності стало містком, що пов'язав минуле і сьогодення. Яким буде майбутнє, залежить тільки від нас.