Музичне мистецтво Укр. в ХІХ – на поч. ХХст.. М. Лисенко

Для 18ст характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи відкриваються по всій Україні. На основі кантів та народнопісенних традицій розвинулась пісня-романс літературного походження -"Всякому городу нрав і права". Розвивається і вдосконалюється симфонічна музика.

Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876, забороняли співати у школах народних пісень, ставити українські п'єси, з'являтися у громадських місцях в українському народному вбранні. Це досить сильно гальмувало розвиток укр. культурного життя.

З 60-х років зявляються нові за змістом і жанрам твори. Це робітничі, солдатські пісні, похоронні плачі-голосіння; бурлацькі, наймитські пісні; пісні про тяжку жіночу долю; сатиричні та жартівливі.

Друга половина XVIII — середина XIX ст. характеризуються збагаченням народної музичної творчості, зрослим інтересом до неї поетів, письменників, композиторів, музикантів, інтенсивним музичним життям, появою нових жанрів і форм професійної музики, розвитком музичної освіти, музичного театру.

Отже, починаючи з другої половини XVIII до середини XIX ст. помітно зростало значення укр. музичної культ., сформувалася національна укр. музична школа. Народна пісня висвітлювала антикріпосницьку боротьбу селян і національно-визвольний рух в усіх жанрах фольклору.

Микола Віталійович Лисенко - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Талановитий підліток швидко став популярним піаністом він виконував п'єси Моцарта, Бетховена, Шопена, імпровізував на теми українських народних пісень. Він вважається засновником укр. національної музики. Сам композитор підкреслював важливість глибокого знайомства із фольклором.