Мистецтво Візантії

Тема 2. МИСТЕЦВО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Періодизація культури Візантії

Джерела візантійського мистецтва: ранньохристиянське мистецтво (ІІ – IV ст.) Виникнення християнства і криза античної культури. Перші літературні джерела християнства – Євангелія. Розписи римських катакомб: кристалізація художніх особливостей християнського мистецтва (абстракта площинність, відсутність реального зв’язку між тілами і предметами, умовність кольору). Утвердження символічної мови християнського мистецтва. “Добрий пастир” як втілення першочергової місія Христа пастиря людських душ. Оранта – зображення душі померлого, риба – алегорія Христа, фенікс – символ воскресіння, райська птаха пава – символ безсмертя, виноградна лоза і колос – символи євхаристії, оливкова гілка – втілення миру і справедливості, пальма – атрибут мучеників.

Нікейський собор 21 січня 325 р. і перетворення християнства у державну релігію. Становлення культової християнськ архітектури. Архітектурний ансамбль християнської базиліки: базиліка, баптистерій-хрещальня, кампаніла-дзвіниця, атрій. Собор св. Петра в Римі (IV ст). Храми центричного типу і конструктивні особливості зведення купола на барабані та парусах. Монументальний живопис як головний вид образотворчого мистецтва. Складання християнської іконографії. Ранньохристиянські мозаїки: мозаїчні композиції у мавзолеї Санта Констанца в Римі (IV ст.), декорування конхи апсиди церкви Санта Пуденціана в Римі (V ст.).

Християнство як ідеологічна основа візантійської культури. Зв’язок з культурою античності. Символізм середньовічного мислення. Релігійно-філософські аспекти синтезу в мистецтві Візантії. Особливості східного християнства і його роль у формуванні і розвитку мистецтва — архітектури, монументально-декоративного живопису, іконопису, книжкової мініатюри. Основні етапи розвитку візантійського мистецтва.

Мистецтво ранньовізантійського періоду. Заснування 11 травня 330 р. на місці колишнього Візантія Константинополя, столиці Візантійської імперії. Продовження містобудівничих традицій античності. Поява нових видів мистецтва – книжкової мініатюри та іконопису. Епоха Юстиніана, так званий “Перший золотий вік візантійської культури” і формування самобутнього візантійського художнього стилю. Архітектура VI ст. Розробка купольного типу храму. “Храм-храмів”, головний собор імперії – Софія Константинопольська (532-537 рр., архітектори Анфімій з Тралл, Ісидор з Мілета). Конструктивні особливості купольної базиліки (система півкуполів і екседр, контрфорси). Символіка візантійського храму на прикладі Софії Константинопольської. Монументальний живопис ранньовізантійського періоду. Мозаїки Равенни V – VII cт. Імпресіоністичність мозаїчних композицій мавзолею Галли Плацидії (440 р.). Декорування куполів аріанського і православного баптистеріїв. Церква Сан-Вітале в Равенні (532-548 рр.): мозаїчні композиції “Імператор Юстиніан зі свитою”, “Імператриця Теодора з придворними дамами”. Символіка християнської орнаментики.

Мистецтво середньовізантійського періоду. Іконоборство в Константинополі. Македонська династія в Константинополі, відновлення поклоніння іконам, “другий золотий вік” візантійської культури. Джерела візантійської іконографії: теорія символів Псевдо Діонісія Ареопагіта (VI ст.), проповіді на захист ікон Йоана Дамаскина (VIII ст.), наука церковного і монастирського життя Теодора Студита (ІХ ст.). Канонічні типи зображення окремих святих. Іконографія Христа: Пантократор – Вседержитель, Деісіс або Моління, “Спас Нерукотворний”, “Розп’яття”. Канонічні типи зображення Богородиці: “Одигітрія” (“Провідниця”), “Елеуса” (“Милування”), “Гра”, “Оранта”, “Панагія” (“Знамення”). Символіка барв. Утвердження і конструктивний принцип хрестово-купольної архітектури (купол на барабані та парусах, рукави просторового хреста перекриті коробовим склепінням, травеї з хрестовим склепінням, пірамідальність архітектурної композиції). Упорядкування внутрішнього декору хрестово-купольного храму. Існування строгої ієрархії, яка втілювала сходження до абсолюту, уподібнювалася до драбини Якова. Живопис середньовізантійського періоду: мозаїчні композиції Софії Константинопольської, національна школа Сицилії (мозаїки Чефалу). Зміни в художній стилістиці (підкреслена графічність, лінійність живописної манери).

Мистецтво пізньовізантійського періоду. Відновлення Візантійської імперії: Палеологівське Відродження (ХІІІ – перша половина ХV ст.). Художньо-стилістичні особливості (емоційність, пластичність, світлотіньове моделювання) мозаїчної композиції “Деісіс” у південній галереї Софії Константинопольської (70-і рр. ХІІІ ст.). Піднесення творчої активності візантійських художників: монументальний живопис церкви Кахріє-Джамі. Особливості художньої системи візантійського живопису. Принципи зображення живописного простору. Пряма, обернена і паралельна перспективи як варіанти єдиної наукової системи перспективи. “Перспектива серця”: семантика простору візантійської ікони. Зображення як еквівалент рукописного тексту: контурність і площинність зображення, сукцесивність, ісокефалія, використання локальних кольорів і композиції нашарування. Коректуючі та емоційні деформації.

Вплив візантійської культури на мистецтво Західної Європи і Київської Русі.

v Художні твори, запропоновані до аналізу