Музичне мистецтво

Програма

вступного іспиту

з навчальної дисципліни «УКРАЇНСЬКА МОВА»

для абітурієнтів на основі базової загальної середньої освіти

для спеціальностей:

5.01010101 ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

5.01010201 ПОЧАТКОВА ОСВІТА

5.01010601 СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

5.01020101 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Пояснювальна записка

Українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою учнями профільної ланки сприяє залученню до надбань культури українського народу, виробляє почуття впевненості у власних силах, допомагає свідомо мотивувати вибір майбутньої професії.

Програму з української мови укладено на основі Закону України і відповідно до Державного Стандарту базової та повної загальної середньої освіти.

Письмова робота з української мови у вигляді диктанту надає можливість об’єктивно перевірити писемну (орфографічну й пунктуаційну) грамотність абітурієнтів. Під час підготовки до написання диктанту слід взяти до уваги чинники, які сприяють успішному його написанню, їх кілька.

Перший чинник — це глибоке, усвідомлене знання норм української мови, закріплених правилами орфографії та пунктуації. Вони викладені в «Українському правописі», довідни­ках з правопису й підручниках з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів.

Другий чинник - це наявність уміння правильно писати та навичок автоматично грамотного письма. Суть його полягає в тому, що знання правил мови (особливостей, закономірностей) необхідно трансформувати в уміння застосовувати певне правило до конкретної мовної одиниці (слова, морфеми, форми, синтаксичної конструкції), а потім закріпити його у схожих (аналогічних) мовних одиницях. Лише добре закріплене вміння правильно писати певну орфограму чи пунктограму можна шляхом систематичних вправ трансформувати у навичку автоматично писати грамотно. Гарантію успішно написати диктант має той абітурієнт, який володіє цим автоматизмом.

Третім чинником, є морально-психологічний стан абітурієнта, його готовність бути уважним, зібраним, зосередженим, цілеспрямованим, оперативним.

1. Для складання вступного іспиту з української мови абітурієнт повинен володіти такими основними поняттями:

Тема 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

Звуки мови і звуки Кількість мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.

Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [ е ], [ и ], [ о ] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.

Орфоепічна помилка (практично).

Правопис. Орфограма (практично).

Основні правила переносу. Позначення на письмі ненаголошених голосних [ е ], [ и ] у коренях слів.

Орфографічний словник.

Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.

Тема 2. Вимова приголосних звуків.

Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних.

Найпоширеніші випадки чергування голосн их і приголосних звуків (практично). Чергування [о] — [а], [е] — [і], [е] — [и]; [о], [е] з [і]; [е] — [о] після [ж], [ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] — [ж], [ч], [ш] — [з´], [ц´], [с´].

Основні випадки чергування у — в, і — й.

Орфоепія. Вимова префіксів з - (зі -, с -), роз-, бе з-.

Правопис. Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я.

Сполучення ьо, й о.

Правила вживання м’якого знака.

Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом.

Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.

Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження; правопис м’якого знака та апострофа; подвоєння букв у словах іншомовного походження.

Словник іншомовних слів.

Тема 3. Лексикологія. Фразеологія

Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова (повторення). Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично).

Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.

Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів.

Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологізми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником.

Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови.

Тема 4. Будова слова. Орфографія
Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова

(повторення і поглиблення відомостей).

Орфоепія. Вимова префіксів пре-, при-, пр і-.

Правопис. Вивчені орфограми в значущих частинах слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Особливості будови вивчених частин мови.

Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту. Спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті. Уникнення помилок, пов’язаних з невиправданим уживанням спільнокореневих слів. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь знаходити інформацію до обраної теми, аналізувати її, виділяти головне і другорядне, добирати ключові слова для висловлювання, розташовувати в логічній послідовності відповідно до задуму.

Тема 5. Словотвір. Орфографія

Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів), перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Словотвірний словник.

Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-ш н-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о).

Складні слова. Сполучні о, е в складних словах.

Творення складноскорочених слів.

Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів.

Тема 6. Морфологія. Орфографія
Загальна характеристика частин мови

Іменник

Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники — назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні та власні. Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду.

Число іменників (повторення). Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини.

Відмінки іменників, їх значення.

Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни.

Відмінювання іменників І відміни. Відмiнювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку.

Відмінювання іменників ІІІ—IV відмін. Незмінювані іменники. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини.

Особливості творення іменників.

Правопис іменників

Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками.

Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни.

Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о).

Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.