Пальчикова гімнастика

У корзинці маслючки (ліхтарики).

їх так люблять їжачки (згинання й розгинання рук у зап'ясті).

Щоб грибочки рахувати (стискування й розтискування ку­лачків),

Треба пальчики згинати.

Психолог

Молодці!

Ми гуляли по ліску,

З усіма дружили,

Але трішечки тепер

Ми усі втомились.

Гра-вправа «Різна хода»

Тож давайте повертатися додому. Усі встаємо й уважно слу­хаємо, як будемо йти. (Повторення гри «Різна хода». Та, що була на початку заняття.)

Психолог. Ось ми повернулися в дитячий садок, тепер можна й відпочити.

ЗАНЯТТЯ 12.

ЖУК-ЖУЧОК

Гра «Веселі пісеньки звірят»

Психолог. Діти, давайте пограємо в гру, яка називається «Ве­селі пісеньки звірят». Я називатиму вам тваринку, а ви будете співати пісеньку цієї тваринки.

Психолог. Діти, чуєте, хтось хоче зайти до нас? Та це ж Жучок! Ой! Жуче, чому ти такий мокрий? (Діти торкаються, перевіря­ють.)

Діти, Жук сумний і мокрий. Покажіть, як сумує Жук. Що ми зробимо, щоб його втішити? (Погладимо.)

Жучок повеселішав. Розкажи нам, Жучечку, що з тобою трапилось?

Пальчикова гімнастика

Ой, летів Жук (помахи руками)

Та й у воду фук! (Плескаємо по колінах.)

Прибігла жукова мати (піднімання й опускання кистей рук)

Жука рятувати.

Я Жук: жу-жу! (Згинання й розгинання кулачків.)

Навколо кружу: жу-жу!

Психолог. Цікава пригода з тобою трапилася, Жучку. Біля води треба бути обережними. Так, діти? Давайте розвеселимо Жука.

Гра «Жучок і вітер»

Жук літає, доки вітру немає.

А як вітер налетить —

Враз Жучок в хатинці спить.

Психолог. Ми погралися з Жучком, і він став веселим.

Покажіть, як веселиться Жучок. Молодці!

Допомогли Жучкові. Він обсох і може летіти додому.

ЗАНЯТТЯ 13.

БІЛЯ РІЧКИ

Психолог. Сьогодні ми сходимо до річки. Вона далеко. Щоб нам не було сумно, слухайте, як ітимемо.

Гра-вправа «Різна хода»

Маленькі ніжки йдуть по доріжці,

А великі ноги йдуть по дорозі,

А маленькі ніжки біжать по доріжці,

А зайчики сірі скачуть по стежині,

А веселі пташечки полетіли до хмарки,

Знову маленькі ніжки пішли по доріжці.

Психолог. Ось ми і прийшли до річки. Біля неї великий зелений луг. На лузі їсть травичку бичок. Ой! Що це він робить?

Гра «Іде бичок»

(Психолог читає вірш, а діти повторюють за ним рухи.)

Іде Бичок — хитається,

Зітхає на ходу:

«Ой! Кладка прогинається...

Рятуйте! Упаду!».

Психолог. Давайте з ним пограємось. Який смішний бичок! Нехай він їсть травичку, а ми пошукаємо, хто тут ще є. (Діти під­ходять до річки.) Тут жабки нас чекають. Де жабки люблять пла­вати? Як вони стрибають? А наші дітки водичку люблять? Як ми вмиваємося? Як миємо ручки? (Діти імітують названі рухи.)

Діти, давайте сядемо біля жабок і пограємося з ними.

Пальчикова гімнастика «Жабки-скрекотушки»

(Діти сидять. Психолог читає вірш.) Милі жабки-скрекотушки

Начепили капелюшки.

Жабки весело стрибають,

Тільки бризки скрізь літають.

Психолог. Весело тут біля річки, але нам час повертатися. Усі встали і слухаємо, як треба йти.

Гра-вправа «Різна хода»

Маленькі ніжки йдуть по доріжці,

А великі ноги йдуть по дорозі,

А маленькі ніжки біжать по доріжці,

А зайчики сірі скачуть по стежині,

А веселі пташечки полетіли до хмарки,

Знову маленькі ніжки пішли по доріжці.

Психолог. Сподобалось вам подорожувати? Іншим разом ще сходимо до когось у гості, а зараз відпочинемо.

ЗАНЯТТЯ 14.

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Психолог. Добрий день, малята! Я дуже рада бачити і тебе, На­талочко, і тебе, Романе, і тебе, Катрусю... (Психолог звертається до кожної дитини.)

Ви такі гарні, добрі, веселі, слухняні, що й сонечко теж звесе­лилося, і небо чарує нас своєю блакиттю.

Давайте привітаємося з сонечком, адже воно таке тепле й ла­гідне. (Психолог читає вірш і показує рухи, а діти повторюють.)

Доброго ранку, сонце привітне! (Руки підносять руки вгору.)

Доброго ранку, небо блакитне! (Кружляння з піднятими руками.)

Доброго ранку, в небі пташки! (Помахируками.)

Доброго ранку, маленьки грибки! (Присісти.)

Я вас вітаю, я вас люблю. (Ліхтарики.)

Ми живемо всі в одному садку. (Плескають.)

Психолог. А ви знаєте, що в сонечка теж є дітки? Це сонячні промінчики. їх так просто не побачиш. Але якщо зловити соняч­ний промінчик дзеркальцем, ми одразу побачимо сонячного промінчика-зайчика.

Давайте спробуємо. (Психолог демонструє, як зловити соняч­ного зайчика, показує його дітям і читає вірш «Зайчику!».)

Вірш «Зайчик»

Зайчику, зайчику, чом я не збагну,

Як ти, пострибайчику, виліз на стіну?

Як це ти, малесенький, подолавши страх,

Крізь вікно швидесенько вискочив на дах?

Ген, сміється в небі сонце золоте,

В нього, як і в тебе, усмішка цвіте.

Психолог. Сонячний зайчик-промінчик уміє втішити: сяде на ручку сумній дитинці й погріє ручку — одразу стане приємно, тепло й затишно. А наші дітки вміють утішити, пошкодувати, за­спокоїти сумну дитинку? Давайте втішимо себе: ось які ми хороші, гарні, чемні. Погладимо себе по голівці; по ручці — одній, другій; по ніжці—одній, другій. А тепер давайте втішимо Оленку (Сашка, Миколку...): погладимо їх по голівці, по спинці, обнімемо.

Психолог. Сонячні зайчики — веселі пустуни, вони всюди стрибають і дуже люблять гратися. Давайте, діти, пограємось із сонячним зайчиком.

Гра «Сонячний зайчик»

Психолог. Малята, нам треба встигнути за сонячним зайчиком.

Будьте уважними, якщо зайчик застрибнув на стелю — й вам треба пострибати, як зайчики; якщо сів на підлогу, то й вам треба сісти, відпочити.

Гра «Відшукай сонячного зайчика»

Дітям слід знайти, де сховався сонячний зайчик.

Психолог. Діти, подивіться, який сонячний зайчик-промінчик веселий та сміливий. Його сонечко далеко, а він сам із нами гра­ється й не сумує, а веселиться.

Давайте посміхнемося до нього й поплескаємо в долоні. Адже й нам добре і весело.

Сонячний промінчик погрався з нами, а тепер нехай летить до сонечка, а наші дітки пограються іграшками.