Діти з підвищеною пізнавальною активністю. Підвищена пізнавальна активність трирічного малюка не підлягає строгому вимірюванню, але помітити її не важко

Підвищена пізнавальна активність трирічного малюка не підлягає строгому вимірюванню, але помітити її не важко. Така дитина добре володіє мовою, ставить багато запитань, намагається здобувати все нові і нові враження, знання, демонструє виняткову кмітливість, допитливість, уважність, пам'ять. Дитина з підвищеною пізнавальною активністю прагне до спілкування з дорослими, старшими дітьми, просить багато читати, розповідати, із задоволенням виконує ігрові завдання розумового, творчого характеру.

Проте у вихователів виникає питання, чи не рано в такому віці задовольняти цю потребу в пізнанні, а тим більше спеціально її стимулювати. Може, краще не втру­чатись, і нехай «талант знайде себе сам?» Однак вияв­ляється, що навіть надзвичайно здібні діти не показують значних досягнень без інтенсивної і тривалої педагогічної підтримки, а всі талановиті люди, які здобули всесвітню славу, можуть сказати про себе, що їм пощастило в ди­тинстві на уважного та зацікавленого вихователя. До того ж доведено, що тривале пригнічення інтелектуальних та експресивних потреб дитини призводить не тільки до згасання, але й до гальмування особистісного розвитку малюка, робить його несамостійним, невдоволеним собою, світом. Отже, раннє виявлення і підтримка дітей з високою пізнавальною активністю необхідні не лише для їх інтелектуального, а й для особистісного розвитку.

Психолого-педагогічну допомогу обдарованим дітям умовно поділено на три напрямки: 1) формування позитивного ставлення дитини до себе; 2) виховання поваги до інших людей; 3) розвиток творчого підходу до діяльності.

1). У процесі виховання почуття самостійності, самоповаги дитини необхідно зважити на те, що обдаровані діти дуже болісно ставляться до своїх невдач. Це пов'язано з тим, що завдяки своєму прискореному розумовому розвитку вони завжди хочуть зробити більше, ніж можуть. Невміння виконати свої задуми («виделка не слухається», «ґудзики не застібаються») може викликати у дитини незадоволення, почуття власної неспроможності.

Щоб підтримати у малюка віру в себе і зберегти бажання ставити перед собою складні задачі, вихователь мусить високо оцінювати самі наміри дитини і не тільки не підкреслювати практичних невдач, але й робити так, щоб сама дитина їх не дуже помітила («Який у мене помічник росте! Вже і скатертину сам застелив! Лишилось тільки трішки розрівняти — і все!»). Якщо малюк ставить перед собою явно нездійсненні цілі, то краще теж не охолоджувати його словами: «Ти ще малий! Ти ще не вмієш», а спробувати виконати задуману ним справу разом. Яка б частина цієї роботи не припадала на малюка, автором спільного успіху він все одно відчуватиме себе.

2). У спілкуванні з оточенням розумово активні малюки дуже спостережливі, чутливі. Проте їх прагнення брати на себе ролі лідерів, спрямовувати і оцінювати дії партнерів часто призводить до міжособових конфліктів. Щоб запобігти сваркам і образам, доцільно навчати малюків вже з трьох років висловлювати свої спостереження за діями інших і свої побажання з цього приводу у формі підтримки і доброзичливості (а не роздратування і наказу, що часто властиве таким дітям).

І мовні, і пізнавальні можливості розумово активної дитини трирічного віку дозволяють їй додержуватись певних комунікативних норм. Так, у цьому віці вони вже можуть уникати неприємних форм прояву негативних почуттів (спалахів роздратування, фізичної агресії, руйнівних дій) і змінювати їх відповідними висловлюваннями своїх почуттів («Я з тобою не дружу!», «Якщо ти не повернеш мені ляльку, я не запрошу тебе на день народження»). Такий крок уперед у міжособовому спілкуванні, зроблений

спочатку деякими дітьми і схвалений вихователем, дуже швидко переймається всією групою, отже, служить і розвитку однолітків.

3). У процесі розвитку інтелектуальних здібностей малюка провідну роль відіграє його фізичне здоров'я, забезпечення умов для відповідної трудової та пізнавальної активності і різноманітність середовища. У процесі оволодіння моторною координацією, вільного дослідження життєвого простору дитина пізнає предмети і дії з ними. Завдяки цьому і відбувається успішний розвиток розумових процесів у трирічному віці.

Отже, для розвитку інтелектуальних можливостей у цей період потрібно не обмежувати пізнавальну активність малюка, а заохочувати його до дослідження матеріалів і дій з предметами, з якими він може робити все, що завгодно. Це можуть бути старі предмети домашнього вжитку, непотрібні речі: одяг, прикраси, пляшечки, ґудзики, обрізки паперу, картону, клейонки, тканини, дріт, мотузки; природні матеріали: черепашки, камінці, жолуді, каштани, шишки та ін.

Щодо запитань, якими діти цього віку дошкуляють дорослим, то відповідати на них треба не стільки докладно, скільки радісно — з ентузіазмом і задоволенням. Це сти­мулює прагнення малюка запитувати, адже активно поставити запитання — не менш корисно для інтелектуального розвитку дитини, ніж пасивно вислухати розповідь.

І, нарешті, не слід забувати просту істину про те, що талановита дитина — це здорова дитина. Малюк, у якого не виникає бажання досліджувати світ, ставити за­питання, — це скоріш за все малюк, якому не вистачає здоров'я, енергії та сил. Отже, турбота про здоров'я, буде водночас і турботою про обдарованість дошкільнят.

Date: 2015-08-24; view: 349; Нарушение авторских прав