Діти з підвищеною пізнавальною активністю

Підвищена пізнавальна активність трирічного малюка не підлягає строгому вимірюванню, але помітити її не важко. Така дитина добре володіє мовою, ставить багато запитань, намагається здобувати все нові і нові враження, знання, демонструє виняткову кмітливість, допитливість, уважність, пам'ять. Дитина з підвищеною пізнавальною активністю прагне до спілкування з дорослими, старшими дітьми, просить багато читати, розповідати, із задоволенням виконує ігрові завдання розумового, творчого характеру.

Проте у вихователів виникає питання, чи не рано в такому віці задовольняти цю потребу в пізнанні, а тим більше спеціально її стимулювати. Може, краще не втру­чатись, і нехай «талант знайде себе сам?» Однак вияв­ляється, що навіть надзвичайно здібні діти не показують значних досягнень без інтенсивної і тривалої педагогічної підтримки, а всі талановиті люди, які здобули всесвітню славу, можуть сказати про себе, що їм пощастило в ди­тинстві на уважного та зацікавленого вихователя. До того ж доведено, що тривале пригнічення інтелектуальних та експресивних потреб дитини призводить не тільки до згасання, але й до гальмування особистісного розвитку малюка, робить його несамостійним, невдоволеним собою, світом. Отже, раннє виявлення і підтримка дітей з високою пізнавальною активністю необхідні не лише для їх інтелектуального, а й для особистісного розвитку.

Психолого-педагогічну допомогу обдарованим дітям умовно поділено на три напрямки: 1) формування позитивного ставлення дитини до себе; 2) виховання поваги до інших людей; 3) розвиток творчого підходу до діяльності.

1). У процесі виховання почуття самостійності, самоповаги дитини необхідно зважити на те, що обдаровані діти дуже болісно ставляться до своїх невдач. Це пов'язано з тим, що завдяки своєму прискореному розумовому розвитку вони завжди хочуть зробити більше, ніж можуть. Невміння виконати свої задуми («виделка не слухається», «ґудзики не застібаються») може викликати у дитини незадоволення, почуття власної неспроможності.

Щоб підтримати у малюка віру в себе і зберегти бажання ставити перед собою складні задачі, вихователь мусить високо оцінювати самі наміри дитини і не тільки не підкреслювати практичних невдач, але й робити так, щоб сама дитина їх не дуже помітила («Який у мене помічник росте! Вже і скатертину сам застелив! Лишилось тільки трішки розрівняти — і все!»). Якщо малюк ставить перед собою явно нездійсненні цілі, то краще теж не охолоджувати його словами: «Ти ще малий! Ти ще не вмієш», а спробувати виконати задуману ним справу разом. Яка б частина цієї роботи не припадала на малюка, автором спільного успіху він все одно відчуватиме себе.

2). У спілкуванні з оточенням розумово активні малюки дуже спостережливі, чутливі. Проте їх прагнення брати на себе ролі лідерів, спрямовувати і оцінювати дії партнерів часто призводить до міжособових конфліктів. Щоб запобігти сваркам і образам, доцільно навчати малюків вже з трьох років висловлювати свої спостереження за діями інших і свої побажання з цього приводу у формі підтримки і доброзичливості (а не роздратування і наказу, що часто властиве таким дітям).

І мовні, і пізнавальні можливості розумово активної дитини трирічного віку дозволяють їй додержуватись певних комунікативних норм. Так, у цьому віці вони вже можуть уникати неприємних форм прояву негативних почуттів (спалахів роздратування, фізичної агресії, руйнівних дій) і змінювати їх відповідними висловлюваннями своїх почуттів («Я з тобою не дружу!», «Якщо ти не повернеш мені ляльку, я не запрошу тебе на день народження»). Такий крок уперед у міжособовому спілкуванні, зроблений

спочатку деякими дітьми і схвалений вихователем, дуже швидко переймається всією групою, отже, служить і розвитку однолітків.

3). У процесі розвитку інтелектуальних здібностей малюка провідну роль відіграє його фізичне здоров'я, забезпечення умов для відповідної трудової та пізнавальної активності і різноманітність середовища. У процесі оволодіння моторною координацією, вільного дослідження життєвого простору дитина пізнає предмети і дії з ними. Завдяки цьому і відбувається успішний розвиток розумових процесів у трирічному віці.

Отже, для розвитку інтелектуальних можливостей у цей період потрібно не обмежувати пізнавальну активність малюка, а заохочувати його до дослідження матеріалів і дій з предметами, з якими він може робити все, що завгодно. Це можуть бути старі предмети домашнього вжитку, непотрібні речі: одяг, прикраси, пляшечки, ґудзики, обрізки паперу, картону, клейонки, тканини, дріт, мотузки; природні матеріали: черепашки, камінці, жолуді, каштани, шишки та ін.

Щодо запитань, якими діти цього віку дошкуляють дорослим, то відповідати на них треба не стільки докладно, скільки радісно — з ентузіазмом і задоволенням. Це сти­мулює прагнення малюка запитувати, адже активно поставити запитання — не менш корисно для інтелектуального розвитку дитини, ніж пасивно вислухати розповідь.

І, нарешті, не слід забувати просту істину про те, що талановита дитина — це здорова дитина. Малюк, у якого не виникає бажання досліджувати світ, ставити за­питання, — це скоріш за все малюк, якому не вистачає здоров'я, енергії та сил. Отже, турбота про здоров'я, буде водночас і турботою про обдарованість дошкільнят.

Date: 2015-08-24; view: 444; Нарушение авторских прав