Види витрат виробництва

Економічні витрати — цесума зовнішніх і внутрішніх платежів, включаючи в останні і нормальний прибуток, необхідних для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напряму діяльності. Постійні витрати (ПВ) — це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Змінні витрати (ЗВ) — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Постійні і змінні витрати у сукупності становлять валові витрати (ВВ). Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції.

36.Прибуток як економічна категорія. Норми прибутку.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. На норму прибутку впливають такі чинники: швидкість обороту капіталу, економія витрат на засоби виробництва, масштаби виробництва. Но́рма прибу́тку (Rate of Return): Середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу.; Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

37 Вартість товару і ціна. Альтернативні підходи.

В основі цін товарів і послуг лежать суспільно необхідні витрати, які є вартістю товару. Вони виражаються формулою: W=c+q, де W-вартість товару, c - вартість спожитих засобів вир-ва, q-нова вартість, створена працівником. З появою додаткового продукту новостворений продукт розпадається на необхідний і додатковий, тому формула вартості набуває такого вигляду: q=v+m, де v-вартість необхідного продукту, m-вартість додаткового продукту, внаслідок цього вартість товару можна визначити за такою формулою: W=c+(v+m).

Ціна товару – грошовий вираз монопольної ціни виробництва, в який відображається дія законів вартості, попиту та пропозиції, панування групових монополій.

38.Теорії прибутку.

Звороним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки..

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва.

А.Смін розглядав прибуток, по0перше, як результат праці робітника, оскільки вартість; по-друге, як результат функціонування капіталу.

Д.Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної платні: прибуток зростає, якщо вона знижується.

За К.Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів вирбництва Ж.Б.Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал

39.Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку.

Ринок – сукупність ек відносин між домогосподарствами, різними видами фірм та організаціями і державою с приводу купівлі-продажу товарів і послую

Ознаки р:- еквівалентність обміну, - добровільність відносин між учасниками, - конкуренція між партнерами і учасниками обміную

Умови норм функціонування р: 1.існування різних форм власності, 2.здатнісь субєктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін, 3.розвинутк антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмім для його реалізації, 4.добре розвинута система ек та адмін регулювання економіки, 5.наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність, 6.конкурентна боротьба між різними субєктими п-кої діяльності, 7.розвинутий і розгалуджений комплекс обєктів власності, 8.наявність ринкової інфраструктури.

Функції р: -ціноутворююча, - відтворювальна, - стимулююча, - регулююча, - контролююча, - посилення конкуренції між в-ками, - санації, - інформаційна.

40.Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

Попит – платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Попит на товар залежить від: величини доходів покупців, кількість товару, яку вони вважають за необхідне мати, ціни на ці товари і т.ін. Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, можна сформулювати закон попиту: закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки ( існування оберненої залежності між ціною і величиною попиту).

Пропозиція – сукупність на ринку товарів і послуг з певними цінами, які готові продати виробники.

Ринкова рівновага це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

41.Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.

Конкуренція як ек.категорія – це боротьба між товаровиробника-ми за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.. Її сутність глибше розкривається у дії з-ну конкуренції (об»єктивний ек.закон розвинутого товарного виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв»язки між відособленими товаровиробниками, з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого, внаслідок чого підприємці змушені знижувати витрати виробництва, покращувати якість товарів і послуг тощо).

У ринковій системі конкуренція виконує ряд важливих функцій.
1. Функція регулювання
2. Аллокаційна або функція розміщення.
3. Інноваційна й адаптаційна.
4. Функція контролю

У ході еволюції ек.системи змінюється і сама конкуренція. На нижчій стадії капіталізму панувала вільна (досконала, чиста) конкуренція – для неї характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровироб-ників до будь-якого виду діяльності. За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну, її різновид – чиста конкуренція між багатьма продавцями і покупцями з приводу куплі-продажу однорідних товарів, а диференціації продукту при цьому не існує.

Внутрігалузева конкуренція – боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі нар.господ-ва. Результатом цього є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва на єдину ринкову або суспільну вартість.

Міжгалузева конкуренція – конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного госп-ва. Внаслідок цього єдина ринкова вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни. Міжнародна –між країнами за збут своєї продукції та отримання максимального прибутку.

Звиникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу – конкуренцію між крупними компаніями і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власнісю. Вона все більш переміщається зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень.

Цінова конкуренція – боротьба між товаровир-ми за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Нецінова конкуренція – боротьба між товаровир-ми за споживача через впровадження досягнень НТП у вир-во, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Різновид недосконалої конкуренції – нечесна к, що ведеться переважно не ек методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж тощо)

42.Конкуренція і моделі ринків.

Конкуренція(боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Ринок – організована структура, де зустрічаються виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживача і пропозиції виробника встановлюються ціни товарів і обсяг продукції. На основі форм конкуренції утворились певні моделі ринків: 1) поліополія –породжує досконалу конкуренцію, велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія –породжує недосконалу конкуренцію, велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник (двостороння монополія).

43.Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку

Основними функціями ринку є:

1) остаточне визначення вартості товарів і послуг - ціноутворююча

2) відтворювальна – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення

3) спонукаюча – спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними

4) регулююча – регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання

5) контролююча – вирівнювання цін, сприяння контролю споживачів за виробництвом

6) функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства

7) функція санації – очищення ек.системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції

8) інформаційна – постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо.

Умовами формування та розвитку ринку є:

- реальний плюралізм форм власності та форм господарювання;

- здатність суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін;

- розвинуте антимонопольне законодавство та наявність механізмів його реалізації;

- добре розвинута система ек. Та адміністративного регулювання економіки державою;

- розвинута маркетингова діяльність;

- конкурентна боротьба між різними суб»єктами підпр.діяльності;

- розвинутий і розгалужений комплекс об»єктів власності;

- наявність ринкової інфраструктури.

44.Особливості ринкових відносин в Україні.

Внаслідок трансформації економічної системи в Україні активно формуються ринкові відносини, а отже, сучасні ринкові механізми. На сучасному етапі можна виділити такі характерні особливості функціонування та розвитку національного ринку:

2) наявність монополістичних структур, незначна кількість малих підприємств, слабка конкуренція,, звужують сферу ринкових відносин;

3) нерозвиненість сучасної ринкової інфраструктури,

4) слабка конкуренція на ринку залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб,

5) неефективна податкова політика, яка перешкоджає створенню сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема малого та середнього, а отже, звужує легальний, цивілізований ринок і формує нелегальний (тіньовий) ринок;

6) недостатньо розвинутий ринок робочої сили, свідченням чого є дуже низька ціна на неї (заробітна плата), особливо кваліфікованої робочої сили, що стимулює значний відтік її за межі національного ринку, а отже, негативно впливає на його формування та розвиток;

7) недоступність для більшості суб'єктів підприємницької діяльності джерел фінансування — низьких ставок за кредити комерційних банків.

8) недосконалий інвестиційний клімат, який не сприяє розвитку ефективного ринку інвестицій. В Україну не надходять у достатніх кількостях іноземні інвестиції.

9) колосальна залежність української економіки від економічного становища країн СНД, зокрема Росії.

10) низький рівень інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство, міжнародний поділ праці.

45.Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство.(конспект)

Конкуренція(боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків

Ринкова конкуренція та вільний ринок неминуче породжують монополію, яка змінює умови конкурсної боротьбі та ставить під загрозу механізми функціонування ринкової системи. У більшості країн світу для запобігання утворенню монополій та підтримки і захисту конкуренції створюється антимонопольне законодавство

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку

46.Принципи класифікації ринків.

Структура ринку – сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними.

Принципи класифікація: 1за екон.призначенням об’єктів ринкових відносин (1товарний ринок—р.предметів споживання,р.послуг, р.засобів виробництва, р. інтелектувальної власності та ін.; 2фінансовий ринок—р.цінних паперів, р.інвестицій, валютний р., р.золота, р.грошей та ін., 3р.робочої сили); 2за просторовою ознакою (місцевий р, регіональний, національний, світовий); 3 за ступенем розвитку конкуренції (монополізований, олігополістичний, немонополізований); 4за рівнем відповідності чинному законодавству (легальний, тіньовий); 5за рівнем насиченості (рівноважний, дефіцитний, надлишковий); 6 за рівнем розвитку екон.свобод(вільний, регульований); 7 за ступенем зрілості ринкових відносин(розвинений, ринок, що розвивається)

47. Ринок предметів споживання.

Ринок предметів споживання – підсистема ек.відносин між ек.суб»єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного споживання.

В Україні напрями формування такого ринку такі: усунення диспропорції у народному господарстві між групою «А»(вир-во засобів виробництва) і групою «Б» (вир-во предметів споживання); поступове запровадження сучасної системи заробітної плати (нині в Україні існує значна невідповідність між оплатою робочої сили та рівнем цін на предмети споживання); необхідно наситити споживчий ринок продуктами вітчизняного виробництва на основі радикальної перебудови аграрних відносин.

48.Ринок засобів виробництва.

Ринок засобів виробництва - це система економічних відносин, які формуються на вартісній основі між різними суб'єктами підприємницької діяльності щодо організації, купівлі-продажу засобів виробництва (машин, устаткування, обладнання, енергії, палива, сировини, матеріалів тощо). Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю. Саме розвинена торгівля засобами виробництва, а не їх розподіл, сприяє розвитку підприємницької діяльності, зацікавленості суб'єктів господарювання у найбільш раціональному використанні матеріально-технічних ресурсів.

Сучасному ринку засобів виробництва країн з високо розвинутою ринковою економікою властивий високий попит на лазерну техніку, роботи, системи автоматизованого проектування, інтернет - технологій у сфері науки, освіти, телекомунікацій, біотехнології тощо.

Розвинений ринок засобів виробництва в Україні має вирішити надзвичайно важливу проблему - забезпечити матеріальну збалансованість національної економіки

49.Ринок капіталу та його складові.

Ринок капіталів (інвестиційних ресурсів) – це ринок, на якому підприємства і громадяни надають і отримують позики для використання у виробництві. Основним елементом цього ринку є позиковий капітал.

Ринок капіталів поділяється на:

а) кредитний ринок:

– комерційний кредит – надається підприємцями один одному як відстрочка платежу за товари чи послуги (вексель);

– банківський кредит – надається банками підприємствам або громадянам; оформлюється спеціальною угодою;

– споживчий кредит – надається лише приватним особам у вигляді грошових позик, як правило, для купівлі товарів тривалого користування або будівництва житла; оформлюється угодою між банком і позичальником;

– іпотечний кредит – позика під заставу нерухомого майна або інших цінностей;

– державний кредит – надається державою підприємствам під цільові програми;

-міжнародний кредит – надається іншими державами, як правило, для проведення економічних реформ і структурної перебудови народного господарства.

б) ринок грошей;в) ринок цінних паперів:

облігації (державні, комунальні, іпотечні, промислові);

акції (іменні, на пред’явника, звичайні, привілейовані).

До цінних паперів також належать:

векселі;чеки;депозитні сертифікати (обігові і приватні);боргові зобов’язання державної скарбниці.

50.Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.

Ринок робочої сили – сукупність ек.відносин між зайнятими і незайнятими працівниками,з одного боку,підприємцями і біржами праці (державними і приватними) – з іншого з приводу організації використання і купівлі-продажу робочої сили.

Продаж робочої сили здійснюється в сфері обігу. Крім ринку робочої сили, виділяють ринок трудових ресурсів, на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила економічно активного населення, а й випускники різноманітних навчальних закладів, а також частина зайнятих у домашньому господарстві.

Основні ланки ринку робочої сили – попит, пропозиція і заробітна плата. Попит на робочу силу залежить від попиту на товари й послуги, які виробляють підприємства відповідного типу,від рівня їх технічної оснащеності, інтенсивності та продуктивності праці, форм і методів організації виробництва тощо. Залежно від співвідно-шення між попитом і пропозицією формується дефіцітний (пропо-зиція робочої сили недостатня), рівноважний (попит і пропизиція збігаються) й надлишковий (пропозиція перевищує попит) ринки робочої сили.

Головними умовами формування ринку робочої сили є створення стабільних та ефективних стимулів до праці, системи професійної переорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, ринку житла, інтенсивний розвиток підприємництва тощо.

51.Проблеми формування ринків праці, капіталів і землі в Україні (аналітичний матеріал)

Процес формування цих ринків у нашій країні ще не завершено, проте, такі його атрибути, як попит і пропонування, ставки заробітної плати, служби зайнятості, армія безробітних, допомоги по безробіттю тощо уже діють і використовуються в процесі господарювання. Найменших успіхів досягнуто у формуванні ринку землі. Земельний кодекс України відкриває деякі можливості для торгівлі земельними ділянками як товаром. Складним є процес становлення цивілізованого ринку капіталів, що пов’язано з глибокою економічною кризою та формуванням нелегального ринку капіталів. На нелегальному ринку України функціонує від 40 до 55 % капіталу і товарів.

У ході розвитку системи ринків в Україні формуються усі їхні різновиди за сегментами ринку, і вони набувають певної структурованості. Ринокве господарство неможливе поза функціонуванням капіталу. Виключивши його із сфери виробничих відносин, Україна за командно-адміністративної системи пригнобила своє виробництво, його рушійні сили. Без ринку капіталу неможливо перебороти численні дисбаланси, небажання реінвестувати отриманий прибуток. Створення ринку капіталу в Україні потребує стимулювати передусім не позиковий, а підприємницький іноземний капітал – прямі та портфельні інвестиції. Зараз відбувається лише формування цього ринку, але Україна робить і свої успіхи в цьому напрямку.

Формування ринку землі також має свої проблеми, адже за радянських часів майже всі земельні багатства нашої країни належали державі. Але зараз проходить приватизація земель, землі здаються в оренду та на довгострокове користування.

Ринок праці в Україні формується досить повільно. В нашій країні попит на робочу силу досить низький. Велика кількість кваліфікованих робітників зараз не мають роботи. Велику проблему складає демографічна криза, адже відбувається старіння нації, зменшується чисельність працездатного населення, зайнятість дуже низька.

52.Поняття та основні риси інфраструктури ринку.

Ринкова інф – шляхи (підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери. Вона виконує такі функції: 1)забеспечення фінансової підтримки та кредитуванняпід приємств. 2) страховий захист підприєм діяльності. 3)правове та ек консультування підприємств, захист інтересів їх у держ установах та деякі інші послуги. 4)підвишення ефективносі та оперативності роботи субєктів ринку. 5)регулювання руху роб сили. 6)сприяння матеріально технічного забеспечення реалізації товарів та послуг. Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці (заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору (страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)

Поняття інфраструктура відображає сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об'єктів власності: банки, фондові й товарні біржі, біржі робочої сили, валютні біржі, інформаційні центри тощо.

Фондова біржа – установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є переважно її засновники – окремі індивиди та кредитно-фінансові інститути, вони визначають умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі. У світі в середині 90х років налічувалося до 200 фондових бірж. У США та Японії моноцентрична біржова система; в Німеччині, Канаді та ін. – поліцентрична система бірж. Реєстрація на біржі піднимає престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталів, розширює коло акціонерів. Виконання фондовою біржею своїх функцій неможливе без регулюючої ролі держави.

Товарна біржа – постійно діючи ринки,де купівля-продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенкла-тура, обсяг, ціни, терміни і види поставки та інші умови. Якщо фін.біржі та комерційні банки разом з рухом цінних паперів є кровеносною судиною ек.системи, то її клітинами слід вважати величезну масу товарів, значну частину яких продають і купують на товарній біржі.

Біржа робочої сили – це біржа праці, або служба зайнятості. Це установи, які здійснюють посередницькі функції між працівника-ми і підприємцями, збірають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці та перепідготовці кадрів, створен-ню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості працездатного населен-ня, частково регулюють процес зайнятості. Біржа має свої відділення у містах, районах; її завдання полягає в тому, щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості,надавати профкон-сультації тощо.

53.Позичковий капітал. Банки їх роль та функції.

Позичковий капітал – грошовий капітал який надається в позику його власником промисловим та торг підприємствам за умов повернення та сплати процента за користування грошима. Джерелами цього капіталу є: 1)грошові капітали підприємств, що на деякий час звільнилися у процесі кругообігу капіталу 2)'грош підприємці',що не займаються підприєм діяльністю і дають свій капітал у позику. 3) грошові заощадження і доходи населення які залучаються в цей процес через банки 4) кошти центр та місцевих бюджетів 5) кошти страх компаній...

Банк – особливий фінансовий інститут, що акумулює грошові кошти та інші нагромадження надає кредити, випускає в обіг гроші та цінні папери, здійснює грошові розрахунки, операції з золотом та інші функції..

Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.

Функції – створення грошей; - посередництво в кредиті; - стимулювання нагромаджень господарськими суб’єктами; - посередництво в платежах і забезпечення розрахунково-платіжного механізму; - посередництво в операціях із цінними паперами.

54.Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.

Кредит – форма руху позичкового капіталу, що виражає відносини між кредиторами й позичальниками і забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий.

Функції кредиту – 1)мобілізує, акомулює, перерозподіляє грошовой капітал. 2)прискорює концентрацію та спеціалізацію капіталу 3)є інстументом врегулювання ек-ки 4) сприяє скороченю втрат обігу. Існує кілька основних форм кредиту: комерційний(вексель), банківський – основний, іпотечний(під заставу), споживчий, державний, приватний, міжнародний, урядовий.

Кредит надається за таких умов та принципів: строковість, повернення, матеріальне забеспечення, платність.

Розрізняють такі основні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний.

Комерційний – позики, які надають один одному підприємці в процесі сусп.відтворення

Державний кредит – це особлива форма кредиту, де позичальником та кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а сам кредит має вигляд випуску позик, які в основному реалізуються фінансово-кредитними установами. Він звичайно являє собою випуск цінних паперів – облігацій, сертифікатів тощо.

Банківський кредит – найбільш поширена та основна форма видачі грошових коштів у тимчасове користування юридичним та фізичним особам. Внутрішній кредит – видається суб'єктам господарювання та державі в цілому.

Міжнародний кредит – може отримати одна країна від іншої на встановлених в міжнародній практиці умовах. Буває комерційний, фінансовий, проміжковий тощо.

Банківський прибуток – це різниця між процентами на вкладений капітал і виклатою процентів за позиками. Результативність роботи комерційного банку визначається нормою банківського прибутку – відношенням чистого прибутку до власних коштів банку.

55.Позичковий капітал і процент.

Позичковий капітал – грошовий капітал який надається в позику його власником промисловим та торг підприємствам за умов повернення та сплати процента за користування грошима. Джерелами цього капіталу є: 1)грошові капітали підприємств, що на деякий час звільнилися у процесі кругообігу капіталу 2)'грош підприємці',що не займаються підприєм діяльністю і дають свій капітал у позику. 3) грошові заощадження і доходи населення які залучаються в цей процес через банки 4) кошти центр та місцевих бюджетів 5) кошти страх компаній...

Цей капітал відрізняється від інших видів капіталу. Капітал це гроші, здатні приносити інші гроші. Основними відміностями виступають такі риси: 1) позичковий капітал є товаром особливого роду що має властивіть бути капіталом і приносити його власнику доход у формі процента. 2) формула руху грош кап: Г-Т-Г¢, Г¢= Г+▲Г 3) формула руху позичкового капіталу Г-Г¢

Позичковий процент – це вартість послуг, яка надаеться кредитором позичальнику, у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк.

Для процента характерно те, що він відображає єдність відносин щодо його сплати та отримання.

56.Банки, ї роль та функції. Центральний і комерційні банки

Банк – особливий фінансовий інститут, що акумулює грошові кошти та інші нагромадження надає кредити, випускає в обіг гроші та цінні папери, здійснює грошові розрахунки, операції з золотом та інші функції..

Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.

Функції – створення грошей; - посередництво в кредиті; - стимулювання нагромаджень господарськими суб’єктами; - посередництво в платежах і забезпечення розрахунково-платіжного механізму; - посередництво в операціях із цінними паперами. Центр.банк є сховищем золотих та валютних фондів страни, за його допомогою держава проводить валютні обмеження, також регулює грошовий обіг та кредит.

Функції центрального б: емісія банкнот,кредитно-розрахункове обслуговування комерційних банків, регулювання грошового обігу та кредитів, кредитно-розрахункове обслуговування держави

Комерційні банки – виконують майже всі види кредитних, розрахункових та фінансових операцій, що пов'язані з обслуговуванням господарчої діяльності клієнтів. Їх функції: акумуляція вільних грошових засобів, збережень; забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму; кредитування окремих госп.одиниць, громадян;

.