З паперу або пластика

Біметалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом;

Брóкер (– комісіонер) — посередник при укладанні угод між продавцем і покупцем, страхувальником і страховиком, судновласником іфрахтувальником.

Брокерські компанії – це брокерські фірми, контори, представництва, асоціації, які створені для спільного надання посередницьких послуг при проведенніторгових, біржових операцій

Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Ва́ртість продукту — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язанісуспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.

Ве́ксель (нім. Wechsel)— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Виробництво - процес впливу людини на речовину природи вметою створення матеріальних благ і послуг, необхідних для розвиткусуспільства.

Відносно еластичний попит ==еластичний попит

Вільна конкуренція – стан ринкового середовища, за якого окремі суб'єкти економічних відносин не можуть справляти вирішального впливу на встановлення рівня ринкової ціни або на обсяги продажу чи виробництва продукції, тобто на визначення основних параметрів господарської системи, що функціонує на ринкових засадах.

Власність – не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження – привласнення його результатів – матеріальних благ і послуг.

Власність спільних підприємств (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, яка управляється партнерами по СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внеску, а також на управління підприємством.

Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку

Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів.

Галопуючу інфляцію (річний ріст цін від 10 до 50%). Небезпечна для економіки, вимагає термінових антиінфляційних заходів. Переважає в країнах, що розвиваються.

Гіперінфляція - ситуація, коли ціни стрімко зростають разом із швидким знеціненням грошової одиниці.

Гіпотеза — це науково обґрунтоване припущення про можливі зв'язки, відносини, причини явищ.

Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об’єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.

Граничні витрати - це витрати, котрі додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад визначений обсяг:

Гроші - це товар, який виконує функцію загального еквіваленту. Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли ми від нього позбавляємось.

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.

Грошова́ систе́ма — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.

Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Дедукція — такий метод ви­вчення економічних явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків.

Демонетизація золота - поступовий процес втрати золотом своїх грошових функцій. Остаточно завершився в 1971-1976 роках c розпадом Бреттон-Вудської валютної системи - історично останньої міжнародної валютної системи, заснованої на золоті.

Державна власність — привласнення державою (як суб’єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об’єктів власності.

Державний кредит — грошові відносини, що виникають між державою та юридичними й фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат.

Дефля́ція - (лат. deflare — здуваю) — зменшення різними заходами фінансового і економічного характеру кількості наявних в обігу паперових грошей і нерозмінних банкнот, з метою підвищеня їх купівельної вартості, зменшення рівня товарних цін, боротьби з бюджетним дефіцитом і т. д. Як наслідок — зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу. За своїм змістом і наслідками — протилежність інфляції.

Дилер — фізична особа або фірма, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, товарів і що діє від свого імені і за свій рахунок.

Діалектичний метод - Даний метод припускає розгляд явищ і процесів економічної системи не ізольовано, а у взаємозв’язку, і не в статиці, а в динаміці. При цьому джерелом розвитку виступають внутрішні суперечності.

Додатковий продукт, частина суспільного продукту, що створюється безпосередніми виробниками у сфері матеріального виробництва понад необхідного продукту.

Економікс - суспільна наука, яка описує і аналізує, якимчином суспільство при обмеженості ресурсів розподіляє їх з тим, щобзадовольнити свої потреби.

Економічна власність – глибинна сутність відносин власності, що характеризує відособлене присвоєння результатів економічної діяльності людей.

Економічна система – це об’єктивна єдність закономірно повязаних між собою явищ і процесів економічного життя.

Економічний експеримент — це штучне відтворення економічного явища або процесу з метою вивчення їх у найсприятливіших умовах та подальшого практичного змінювання.

Економічний закон ― це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між економічними явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і властивостями.

Економічний інтерес - це мотив та стимул соціальних цілеспрямованих дій економічних суб'єктів з метою отримання певних результатів для задоволення різноманітних потреб.

Економічні відносини – відносини і звязки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.).

Економічні потреби - це частка суспільних потреб, це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до ефективної діяльності з метою забезпечення як власного добробуту, так і добробуту своєї сім'ї.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція полягає у відображенні взаємозвязків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.

Еластичність - це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну.

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

«Електронні гроші» – це платіжний засіб, що існує тільки в електронному вигляді, тобто фактично у вигляді інформації, що міститься у спеціальних базах даних.

Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (обіг). Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обігу або при заміні старої валюти.

Емпіричні методи – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що відбуваються з ними, в їх групуванні, математико-статистичній обробці.

Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. зрос­тання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів.

Ефект заміщення — це тільки ті зміни у спожи­ванні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних това­рів.

Загальнонаукові і специфічні методи - Загальнонаукові методи пізнання. Ці методи досліджень дають можливість розкривати сутність економічних явищ і процесів, поглиблювати розуміння закономірностей розвитку економіки та їх особливостей на певних етапах, історичних періодах. Спеціальні методи пізнання. До них належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, статистичні спостереження, моделювання процесів, економіко-математичні методи і т. д.

Закон безмежного зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

Закон вартості — це закон, у відповідності до якого товари обмінюються на основі втіленої в них кількості суспільно необхідної праці.

Закон грошового обігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Закон знижувальної (спадної) продуктивності факторів виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розширеним використанням одного з факторів виробництва (за незмінності всіх інших) і зростанням продукту, що на певному етапі починає знижуватися.

Закон попиту – це закон, який стверджує, що за незмінюваності всіх інших факторів зниження ціни зумовлює збільшення величини попиту.

Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніша за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Засіб накопичення — це зростання аудиторії того самого засобу реклами, який виходить кілька разів.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу - це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Засоби виробництва - сукупність засобів і предметів праці, що їх використовують у процесі виробництва матеріальних благ. До засобів праці належать виробничі будівлі, споруди, устаткування, машини

Засоби праці – річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці з метою перетворення їх відповідно до своїх потреб.

Збалансована інфляція - ціни різних товарів залишаються незмінними відносно один одного.

Змішана економіка (англ. mixed economy) — Економіка, у якій ряд рішень з розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни.

Індивідуальні витрати праці - це форма праці, при якій людина без участі інших людей створює блага для власного споживання. Класичним прикладом індивідуальної праці, до якого часто звертаються теоретики. Але є і більш поширені приклади індивідуальної праці, наприклад, праця в холостяцькому домашньому господарстві або на присадибній ділянці.

Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального.

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Інфляція попиту - породжується надлишком сукупного попиту в порівнянні з реальним обсягом виробництва (дефіцит товару).

Інфляція пропозиції - (витрат) - зростання цін викликане збільшенням витрат виробництва в умовах недовикористаних виробничих ресурсів. Підвищення витрат на одиницю продукції скорочує обсяг пропонованої виробниками продукції при існуючому рівні цін.

Капіталістичне товарне виробництво - створює ринкову систему, для якої характерно те, що люди не обмежені у виборі роботи, водночас вони самі є об'єктом вибору роботодавців.

Кейнсіанство — це намагання примирити суспільство та ринок, поєднати суспільну користь із ринковою вигодою, компенсувати витрати ринку зусиллями суспільства.

Класична інфляція - спостерігалася в минулому – від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років ХХ ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною – тривала кілька років і переходила у дефляцію – зниження загального рівня цін.

Коефіцієнт еластичності - це числовий показник, що показує процентну зміну одної змінної в результаті одновідсоткового зміни іншої змінної. Еластичність може змінюватися від нуля до нескінченності.

Колективна власність – привласнення об'єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності.

Комунальна власність – є самостійною формою публічної власності, відокремленою від державної власності. Комунальна власність - це майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді

Конкретна праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, cпрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Конкуренція - це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму - боротьба між капіталістами за одержання найвищого прибутку.

Кооперативна власність — різновид колективної власності, яка утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, виробленої ними продукції, доходів, отриманих від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу.

Корисність продукту (здатність задовольняти потреби) різна для різних людей і являє собою суб’єктивне поняття. Корисність - U (Utility) - це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Креди́т — кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток.

Кредитний ринок -це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Крива́ виробни́чих можли́востей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат/

Макроекономіка - це розділ економічної теорії, що вивчає закономірності функціонування національної економіки окремої країни у процесі використання обмежених ресурсів для задоволення безмежних потреб шляхом виробництва, купівлі-продажу і споживання економічних благ.

Масштаб цін — це засіб та спосіб вимірювання вартості товару в грошових одиницях. В умовах металевого обігу та золотого стандарту масштаб цін виражає кількість металу, срібла, золота, яка відповідає одній грошовій одиниці.

Метод — це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання.

Метод аналогії -дає змогу встановитивідношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками.

Метод логічного та історичного підходу. Логічний метод тісно пов'язаний з історичним, оскільки звільняє оцінку історичного розвитку від випадковостей, невластивих цьому процесові. Як правило, логічний метод дослідження застосовують для розгляду більш зрілих економічних відносин..

Методи конкурентної боротьби - відомо, що одна про­дукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології ви­робництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками, які діють у різних галузях економіки. Така конкуренція відбувається здебільшого на базі використання різними галузями спільних ресурсів. найбільшою нормою прибутку.

Міжнародний кредит — форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн.

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робіт­ники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного бо­ку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Мінова вартість - це властивість товару обмінюватися у відомих пропорціях на інші товари. Хоча в окремих актах обміну ці пропорції можуть носити випадковий характер, у цілому вони диктуються визначеними закономірностями.

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів.

Монометалі́зм — це форма саморегульованої грошової системи, у якій роль грошей виконує один грошовий метал. Банкноти підлягали обміну на цей грошовий метал.

Монополізований ринок – це ринок на якому один крупний виробник зосереджує у своїх руках усю або первину масу виробленої продукції.

Монополістична конкуренція - тип ринкової структури недосконалої конкуренції. Це найпоширеніший тип ринку, найбільш близький до досконалої конкуренції.

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість..

Нееластичний попит — попит, який під впливом незначної зміни ціни на певний товар чи послуги майже не змінюється

Незбалансована інфляція - ціни різних товарів змінюються по відношенню один до одного в різних пропорціях.

Необхідний продукт - це частина, чистого продукту, яка використовується для відтворення і розвитку робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва, тобто для підтримання працездатності, включаючи і підготовку нового покоління працівників, які заміщують тих, хто втратив працездатність

Непрогнозована інфляція - стає для населення несподіванкою, так як фактичний темп зростання рівня цін перевищує очікуваний.

Нецінова конкуренція - це засіб конкурентної боротьби, суть якого полягає не в зниженні ціни на продукцію, а в поліпшенні її якості, рекламі та сервісному обслуговуванні.

Обмін (економіка), взаємний обмін діяльністю між людьми, що виявляється безпосередньо або у формі обміну продуктами праці.

Олігополістична конкуренція — виникає, коли однорідну продукцію (або близькі субститути) продають декілька (два-три) продавців.

Олігополістичного ринку -Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

Олігопо́лія - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.

Опціо́н — стандартний документ, який засвідчує право придбати або продати цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Організаційно-економічні відносини – відносини, які виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами.Безпосередньо виникають між керівниками різних ланок суспільного виробництва і найманими працівниками, в процесі маркетингової діяльності, планування тощо.

Оренда – це передача свого майна іншій особі у тимчасове (строкове) володіння та користування.

Особиста власність. Це всі дрібні речі особистого користування та продукти: зубна щітка, костюм, овочі (як куплені за гроші, так і вирощені на дачі для власного споживання). Особиста власність відрізняється від всіх інших форм власності тим, що своєму власнику не дає прибутку, вона тільки використовується, вона не створена для наживи.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори.

Перехресна еластичність -це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару.

Платоспроможний попит — попит покупців на товари і послуги, забезпечений грошовими засобами. П. п. залежить від співвідношення матеріального і нематеріального виробництва, між промисловістю і сільським господарством, між групою „А" і групою "Б", між цивільною та військовою сферами економіки; від структури сукупного суспільного продукту; розміру та характеру розподілу національного доходу та інших факторів.

Повзучу інфляцію (зростання цін менш 10% у рік). Західні економісти розглядають її як елемент нормального розвитку економіки, так як, на їхню думку, незначна інфляція (супроводжувана відповідним зростанням грошової маси) здатна за певних умов стимулювати розвиток виробництва, модернізацію його структури.

Попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Право володіння — це передбачена законом можли­вість фактичного утримання речі у сфері господарювання, фізичного її утримання, можливість власника впливати на річ.

Право користування – означає можливість вилучення з речей їхніх корисних властивостей, для задоволення певних потреб власника або орендаря у сфері господарювання.

Право розпорядження – ознчає право на фактичне або юридичне вирішення долі речей, незалежно від волі інших осіб, крім випадків вмзначених у законі.

Предмет праці - це то, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту.

Приватизація - процес продажу абопередачі державної чи суспільної власності у руки приватних інвесторів

Приватна власність – вид власності, за якого її функції –право користування, право володіння, право розпорядження нлежать окремій приватній особі.

Прогнозована інфляція - це інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці економічних суб'єктів.

Продуктивні сили – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивні сили – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Просте товарне виробництво — це така форма організації суспільного виробництва за якої продукти виробляються для обміну. Виробники тут спеціалізуються на виготовленні певної продукції, що зумовлює необхідність обміну у формі купівлі-продажу на ринку.

Пункт прокату – елементи інфраструктури ринку

Ринкова економіка - економіка, організована на основі ринкової саморегуляції, при якій координація дій учасників здійснюється державою, а саме законодавчої та судової владою безпосередньо, а виконавчої тільки опосередковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг.

Ринкова інфраструктура — це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це — біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Ринкова інфраструктура — це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це — біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Ринок – це сукупність відносин (актів) купівлі-продажу товарів і послуг; спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособовому механізмі цінових сигналів. Він є механізмом розподілу товарів і послуг між членами суспільства шляхом добровільного обміну.

Ринок засобів виробництва -це сукупність економічних відносин між самостійними суб'єктами господарської діяльності, що виникають у сфері обігу, в зв'язку з продажем-купівлею товарів, призначених для виробництва нових продуктів та послуг.

Ринок інтелектуальної власності - це ринок ОПІВ, що засвідчені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, ноу-хау та іншими охоронними документами. На цьому ринку купуються продаються не твори, а право на їх використання.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Ринок іпотечної нерухомості – це частина ринку нерухомості, де формується попит та пропозиція на нерухомість, що може використовуватися як іпотека і забезпечує обіг капіталу в системі іпотечного кредитування..

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал.

Ринок предметів споживання - свої фізіологічні та соціальні потреби людина задовольняє на ринку предметів споживання.Він безпосередньо відображає виробництво і споживання,попит і пропозицію товарів.Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення.Якщо цієї рівноваги немає,то у суспільстві настає дисбаланс.

Ринок робочої сили – це суспільно-економічна форма руху тру-дових ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошо-вим відносинам спосіб включення робочої сили в економічну сис-тему. ринкової економіки робоча сила виступає як товар і в цьому схожа з іншими товарами, піддається економічній оцінці й оптимізації.

Ринок трудових ресурсів – це система відносин, що виникає з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв”язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу.

Рівняння обміну Фішера -, головне рівняння кількісної теорії грошей, покладеної в основу сучасного монетаризму, який трактує гроші як основний елемент ринкового господарства. Згідно рівняння Фішера добуток величини грошової маси на швидкість обігу грошей дорівнює добутку рівня цін на обсяг національного продукту.

Робоча сила (здатність людини до праці) — сукупність фізичних, інтелектуальних та організаторських здібностей, набутих знань і досвіду працівника, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг.

Роздержавлення – передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавлюваного підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству, державі..Роздержавлення економіки — позбавлення держави функцій прямого господарського управління, тобто відповідні повноваження передаються підприємствам.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Синтез — це об'єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле синтезу допомагає глибше пізнати сутність цілого.

Система кредитних грошей - система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення.

Системний підхід - це напрям у методології вивчення. Він базується на вивченні об`єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з чисельними внутрішніми і зовнішніми зв`язками. Системний підхід дозволяє глибшн вивчити об`єкт, отримати більш повне уявлення про нього,

Служба зайнятості — спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій

Соціально-економічні відносини – суспільна форма виробництва, суть і основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор, життєві блага.

Споживання — це процес задоволення потреб матеріальними і духовними благами. Саме споживання породжує мотивацію до праці. Воно передбачає використання суспільного продукту для задоволення певних потреб і є кінцевою ознакою суспільного відтворення.

Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністю товару.

Споживчий кредит — кошти, що надаються кредитором (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції

Структура рынка — в економіці, конфігурація галузей в залежності від кілкості компаній, вироблаючих ідентичні товари.

Суспільна власність – вид власності, за якого її функції – володіння, розпорядження, користування – належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом.

Суспільно необхідні витрати праці - це вимога обумовлена тим, що норми виконують роль одного з найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному виробництві.

Сучасна інфляція – це інфляція другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляції, а загальний рівень цін щорічно зростав в усіх без винятку країнах.

Техніко-економічні відносини – відносини, що знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концентрації, обміні діяльністю між людьми, в економічних нормативах тощо.

Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задо­вольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу)

Това́рна бі́ржа — організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які проводять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій.

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу

Товарний ринок - це лише елемент загального поняття "ринок". По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія. По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Торговий дім — торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон; також закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям та споживачам.

Традиційна економічна система – це спосіб організаціїекономічного життя, за якого всі ресурси перебувають у власності громадян і розподіляються відповідно до давніх традицій.

Фактори виробництва (ФВ) – це чинники, що мають суттєвий вплив на процесс в-ва і беруть безпосередню участь в ньому.

Фінансовий посередник — це господарюючий суб'єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами.

Фо́ндова бі́ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.

Фондовий ринок – це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів.

Форма суспільного виробництва - це тип організації господарської діяльності людей, реальне функціонування суспільного виробництва. Суспільство знає дві основні форми господарювання: натуральне виробництво і товарне виробництво.

Ф'ючерс — це стандартний документ, що є контрактом за яким одна сторона зобов'язує іншу продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною в майбутньому.

Ціна — це грошове вираження вартості предмета, об’єкта, товару, тоб-то кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. При цьому вважається, що вартість визначається суспільно необхідними за-тратами праці на виробництво і реалізацію цього товару.

Ціна рівноваги -це ситуація на ринку, за якої величина попиту збігається з величиною пропозиції.

Ціна товару — це звичайна ціна. Ціна — це грошове вираження вартості предмета, об’єкта, товару, тоб-то кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. При цьому вважається, що вартість визначається суспільно необхідними за-тратами праці на виробництво і реалізацію цього товару.

Цінова конкуренція - відбувається за рахунок зменшення ціни продукції на основі зниження витрат виробництва завдяки використанню досягнень науки та техніки. Суть цінової конкуренції полягає в тому, що деяке зниження цін зберігає для виробника високу норму прибутку за рахунок низьких витрат виробництва та сприяє збільшенню обсягів виробництва.

Чеки - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю. Чекодавцем є особа, яка має грошові кошти в банку, якими він має право розпоряджатися шляхом виставляння чеків, чекодержателем - особа, на користь якої виданий чек, платником - банк, у якому знаходяться грошові кошти чекодавця.

Чиста конкуренція - це конкуренція, що відбувається між великою кількістю виробників, кожен з яких, пропонуючи споживачам ідентичну продукцію займає незначну частку на ринку і не може впливати на рівень цін та пропозиції в галузі. Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту та пропозиції. Таким чином, чиста конкуренція означає відсутність як цінової, так і нецінової конкуренції.

Юридична власність – загальна умова виробництва, вияв волі певної соціально-політичної сили і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Якісна і кількісна сторона власності - Перша означає певну сукупність матеріальних благ, різноманітних об'єктів власності (засобів праці, предметів праці, робочої сили, предметів споживання, цінних паперів, грошей тощо), в т.ч. об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій та ін.). Друга виражає систему виробничих відносин між людьми з приводу привласнення об'єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення (у безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні).

Ярмарок — періодичні торги та місця, де відбувалася гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на ярмарок з різних сторін, у тому числі й з-за кордону.

1. Зародження і розвиток П.Е. Основні напрями, школи і течії в П.Е.

Вперше «економіка» ввів грец.поет Гесіот, в науковий оборот - філософ Ксенофонт,а потім Арістотель. Меркантилізм(розвиток капітал.відносин у сфері торгівлі. Монкретьєн 1615 «ПЕ»). Фізіократи перенесли сферу досліджень з торгівлі в сферу в-ва – Кене, Немур, Тюрго. Школа класичної ПЕ – Петті, Сміт, Рікардо – дослідили труд. теорію вартості. Марксизм – критично осмислював постулати класиків, розробив концепцію соціалізму або комунізму, що ґрунтується на сусп.власності. Маржиналізм – Менгер, Візер, Бем-Баверк, Джевонс – теорія, що представляє економіку як систему пов’язаних господарюючих суб’єктів, мах та мін. Неокласичний напрям – Маршал, Кобб, Дуглас – допускають держ.втручання в економіку. Кейнсіанство – заснувала макроекономічний аналіз. Монетаризм – Кейган, Лейдлер – грошова маса, емісія, к-сть грошей в запасі. Неолібералізм – Мізес, Хайєк – зводили до мін втручання держави в економіку.

2. предмет П.Е.

Предмет ПЕ – це виробничі відносини між людьми з приводу в-ва, розподілу та споживання матеріальних благ та полуг у світі безмежних потреб і обмежених ресурсів.

Обєкт –ек життя сусп. або економіка.

3. Економічна теорія і ПЕ

Економічна теорія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини. ПЕ – сусп. наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше мах задоволення безмежних потреб суспільства.

Єдністьь наук: досліджують відносини між людьми в ек сфері

Відмінність наук: ЕТ досліджує ек відносини, зясовує загальні екзакономірності(розвиток господарства), а ПЕ досліджує виробничі відносини.

4. Закони, принципи, категорії П.Е.

Економічні категорія - це абстрактний вираз,наукове узагальнення реально існуючих ек.відносин,явищ,процесів.Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони- внутр істотні стійкі причинно наслідкові зв’язки і залежності ек.процесів та явищ.

Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:

– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);

– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);

– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);

– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем

Економічні принципи – узагальнення,що містять певні припущення,усереднення,вказують на загал тенденції розвитку ек.си-ми,середні величини.