Менеджмент бюджетних видатків

Видатки Державного бюджету регламентуються Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік та іншими законодавчими та нормативними актами.

Залежно від обсягів та структури видатки відіграють важливу роль у фінансовому забезпеченні соціальних та економічних програм, природозберігаючих та природоохоронних програм, розвитку промисловості та агропромислового комплексу.

На формування системи держ. видатків Укр. впливає: 1 економ. проблеми – збільшення видатків та соц. захисту населення на фінансову підтримку держ. підприємств від банкрутства, 2 зростання монетаризованого держ. боргу, що включає збільшення видатків на покриття держ. боргу, витіснення інвестицій із сфери обігу, 3 зростання немонетаризованого держ.боргу, що включає виділення коштів на покриття заборгованостей, які виникли у попередні роки по зарплаті працівників бюджет. установ та ін. соц. виплат., 4 дефіцит Б. усіх рівнів, 5 залучення зовн. ресурсів для покритя бюджет. дефіциту. Елементи управління видатками Д.Б.Укр.: 1 бюджет. планування, 2 аналіз поточного стану – виконання Д.Б.Укр. за видатками, 3 аналіз стану виконання Д.Б. за видатками, 4 контроль та моніторинг виконання видаткової частини Б.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і відбір програм на стадії стратегічного планування. Таку роботу виконує головний розпорядник коштів, і в період формування бюджетного запиту та підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік. Якщо у функціональній класифікації виділено розділи, підрозділи чи групи, які лише визначають загальну категорію видатків з бюджету, то у цьому випадку кожна програма має чітко визначені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732 "Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади" відповідає кілька програм.

Як свідчить досвід закордонних країн, планування видатків на підставі програм — це система рішень щодо розробки, аналізу, впровадження та розподілу ресурсів. Програмна класифікація видатків у цьому випадку має базуватися на конкретних комплексних програмах з чітко визначеними цілями та завданнями, а механізми та методики оцінки використання бюджетних коштів дадуть змогу оцінювати результативність та ефективність таких програм за встановленими критеріями. Державний бюджет України із застосуванням програмної класифікації видатків державного бюджету вперше було сформовано на 2002 рік. Досвід використання програмно-цільового методу засвідчив, що на цьому етапі відсутні критерії визначення ефективності тієї чи іншої програми, тому визначити переваги програмного бюджетування (підготовки, складання, затвердження та виконання бюджетів) досить складно.

21.Програмно цільовий метод фін. видатків бюджету (Б.) Бюджет. програма (Б.П.) – це систематизований перелік заходів спрямованих на досягнення єдиної мети і визначення завдань виконання яких пропонує та здійснює розпорядних бюджет.коштів відповідно до покладених на нього функцій. Кожна Б.П. має 7-значний цифровий код, в якому перші 3 цифри визначають головного розпорядника бюджет.коштів, 4 цифра відповідальних виконавців Б.П. головного розпорядника бюджет. коштів, 5-6 – це Б.П. виконання якої забезпечує один відповідальний виконавець, 7 – напрям діяльності конкретній Б.П.. Складниками Б.П. є: 1.мета Б.П. - законодавством визначені основні цілі, яких необхідно досягти в результаті виконання Б.П., 2.завдання Б.П. – конкретні цілі, яких необхідно досягти в результаті виконання Б.П. протягом дії відповідного бюджет.періоду і можна оцінити за допомогою результативних показників, 3.напрями діяльності – конкретні дії, спрямовані на виконання завдань Б.П. з визначенням напрямків викор. бюджет.коштів, 4. результативні показники – кількісні та якісні індикатори, які харак. результати виконання Б.П., підтверджені статистичною, бухгалтерською та ін. звітністю і дають можливість оцінити стан викор. коштів на виконання Б.П.; сприяє якісному та кількісному аналізу стану виконання Б.П. в частині фін.забезпечення реалізації її заходів та ефективного виконання.

22.Групи результативних показників бюджет.програм, їх характеристика. Групи результативних показників: 1 показники затрат – визнач. обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання Б.П.; 2 продукту – кількість користувачів товарів вироблених під час виконання Б.П.; 3 ефективності – визначають як відношення кількості вироблених товарів до їх вартості у грошовому або морському вимірі; 4 якості – відображають якість вироблених товарів/послуг.

23.Дефіцит бюджету (Б.) та управління ним. Стан Б. харак. 3-ма показниками: 1 баланс доходів та видатків; 2 перевищення доходів над видатками; 3 перевищення видатків над доходами (дефіцит). Бюджет. дефіцит показує величину перевищення видатків держ.бюджету над його доходами. Природа бюджет. дефіциту: 1 дефіцит може бути повязаний з необхідністю здійснення великих держ. вкладень в розвиток економіки, що в довгостроковому періоді покриває вкладені кошти; 2 дефіцит виникає в результаті надзвичайних обставин; 3 дефіцит відображає кризові явища в еономіці країни. Бюджет. дефіцит в Укр. зумовлений факторами: 1 структура розблансованості економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень; 2 збереження значної кількості нерентабельних держ. підпр., що одержують дотації, 3 неефективний механізм оподаткування субєктів підпр.; 4 значний обсяг тіньової економ. діяльності; 5 невідповідна наявним фін. можливостям держави структураибюджетних виплат; 6 нецільове і неефективне викор. бюджет. коштів;7 збільшення внутр. і зовн. боргу; 8 надмірне збільшення видаткової частини держ.бюджету; 9 втрати, крадіжки, приписки тощо. Виділяють поняття стійкого дефіциту Б., який існує у довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні Б. або непередбачуваними подіями та обставинами. За критерієм впливу на економіку бюджет. дефіцит под. на активний та пасивний. За формою прояву є відкритий та прихований.За причинами виникнення виділяють свідомий та вимушений. За напрямками дефіцит. Фінансування він має пасивний та активний характер. Джерелами фінансування дефіциту Б. є держ.внутр. та зовн. запозичення, внутр. запозичення органів влади АРК, внутр. та зовн. запозичення органів м/с. Емісійні кошти НБУ неможуть бути джерелом фінансування дефіциту держ.бюджету Укр. Заходи щодо подолання бюджет. дефіциту: 1 ліквідація дотацій збитковим підпр.; 2 перехід від фінансування економіки до їх кредитування; 3 зменшення витрат на управління; 4 реформування системи оподаткування; 5 підвищення економічної ролі місцевих бюджетів.

24.Становлення фін. м/с в Європі, їх склад та структура. Зарубіжний досвід стверджує, що м/c належить до основних елементів, які формують механізм економ.системи благоустрою та добробуту населення. Основними теоріями, що пояснюють суть та природу м/с як форми місцевої влади є наступні:1 теорія природних прав общин - сформувалась 1789р. В роки великої Французької революції і базується на ідеї, що є природні права общини за аналогією природних прав людини та громадянина; 2 держ.теорія м/с – сформ. в середині 19 ст. Нім. Школою юристів і суть її полягає в тому, що органи м/с є органами держ. управління і ств. держ. владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні; 3 теорія громадського самоврядування – зародилася в Нім. в 2 пол. 19 ст. і також має назву «теорія муніципального дуанізму», вона синтезує ідеї 2-ох попередніх теорій в її основі лежить твердження, що органи м/с мають власну, природну,суверенну компетенцію тільки у сферах не пол. відносин. Фін. м/с – це сукупність фін.відносин повязаних з процесом формування та викор. фін. ресурсів утворених для фінансування та реалізації спільних інтересів різних верств населення тих населених пунктів, які розташовані на даній території для ефективного розвязання соц.- економ. проблем власними силами. Специфічний вислів місцевих фін. є те, що вони зумовлюють непросто взаємодію таких елементів як місцеві бюджети, місцеві податки, позики, пільги але й механізм специфічних багаторівневих фін.відносин, які виникають між різними гілками держ. та місцевих органів влади та управління. Структурні елементи фін. органи м/с: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи.