Пломбування за допомогою цементів

Для приготування фосфат-цементного тіста на скляну ре­тельно висушену пластинку насипають певну кількість по­рошку і за допомогою скляної палички або піпетки вносять необхідну кількість рідини. Оптимальне співвідношення по­рошку та рідини різне для різних марок цементу (вказується в інструкції виробника) і в середньому складає приблизно 4-6 крапель на 1 г порошку. Обов'язково слід дотримува­тися рекомендованого співвідношення порошку та рідини, оскільки його порушення різко зменшує міцність та погір­шує інші властивості матеріалу.

Пластинка, на якій замішують цемент, повинна бути су­хою та чистою, для замішування слід використовувати хро­мований або нікельований шпатель. Це необхідно, оскільки сторонні домішки, що можуть потрапити до цементного тіс­та, значно порушують процес кристалізації цементу. Опти­мальними температурними умовами для замішування вважа­ється +18...+20 °С. За температури, що перевищує +25 °С, пластинку рекомендується охолодити, а під час роботи в холодному приміщенні (нижче ніж +16 °С) підігріти до від­повідної температури.

Висипану на пластинку необхідну кількість порошку це­менту розділяють шпателем на 4 частини, одну з них ділять навпіл, і, нарешті, одну восьму частину ще раз ділять навпіл. Шпателем ретельно змішують четверту частину порошку з рідиною розмазувальними коловими та лінійними рухами. Після отримання гомогенної маси до неї послідовно, рете­льно змішуючи, додають четверту, восьму та шістнадцяту частки порошку, що залишався на пластинці. Усе це необ­хідно проводити досить енергійно і швидко, оскільки за­гальний час замішування цементу не повинен перевищувати 1,5 хв.

Рекомендується першу порцію порошку замішувати про­тягом 30 с, четвертини — 15 с, усі подальші порції — про­тягом 10 с кожну.

Консистенція тіста вважається нормальною, якщо у разі відриву шпателя від тіста воно за ним не тягнеться, а обри­вається, утворюючи зубці висотою не більше ніж 1 мм. Не можна добавляти рідину до густої суміші, оскільки це пору­шує процес кристалізації цементу і різко зменшує його міц ність. Початок тверднення цементу — не раніше ніж через 2 хв, закінчення — через 7-9 хв від початку замішування. Певною мірою цей час можна регулювати, змінюючи темпе­ратуру скляної пластинки, на якій проводять замішування. Нагріваючи її на кілька градусів, можна прискорити тверд­нення матеріалу, охолоджуючи — подовжити. Консистен­ція замішаного цементу залежить від його клінічного засто­сування, наприклад, для пломбування кореневих каналів вона повинна бути рідкою (досить легко стікати зі шпателя). Необхідну кількість замішаного цементного тіста уводять у підготовлені каріозні порожнини 1-2 порціями і ретельно конденсують до стінок і дна за допомогою штопфера. Не допускається доторкання до цементу пальцями, оскільки це погіршує його прилипання до стінок порожнин та інших пломбувальних матеріалів. Не рекомендують перед пломбу­ванням промивати каріозну порожнину спиртом, оскільки він спричинює дегідратацію дентину. Це робить можливим проникнення кислоти з фосфат-цементу в глибину дентину та подразнення або навіть ушкодження нею пульпи.