Індивідуальна робота

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра цивільного процесу

Індивідуальна робота

з цивільного процесу

на тему «Процесуальна співучасть»

Студентки 3-го курсу 23 групи

Інституту підготовки кадрів для

органів прокуратури України

Лантушенко Г.В.

Керівник: асистент

Гузе К.А

м. Харків

2015 рік

Вступ.

Кількість сторін у цивільному процесі завжди дві - це позивач і відповідач. Але на стороні позивача чи (або) відповідача можуть брати участь кілька осіб, тобто виникає процесуальна співучасть. Це можливо, коли позов подано спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів (ч. 1 ст. 32 ЦПК). Тобто, цивільна процесуальна співучасть - участь в одному й тому ж процесі кількох позивачів або відповідачів.

Метою процесуальної співучасті є економія часу та зусиль, як зі сторони суду, так і зі сторони осіб які беруть участь у справі, оскільки при процесуальній співучасті мінімізуються судові витрати; скорочується число судових справ; економиться час суду при перевірці та оцінці доказової бази; виключається винесення суперечливих судових рішень по одним й тим же питанням. Таким чином, процесуальна співучасть - один із проявів принципів процесуальної економії.

Множинність осіб на стороні позивача - це співпозивачі, а множинність осіб на стороні відповідача - це співвідповідачі. Щодо кількості співучасників, слід виходити з їх кількісного складу як суб'єктів спору. Але кожен із співпозивачів та співвідповідачів щодо протилежної сторони виступає в процесі самостійно. Тобто позовні вимоги співпозивачів, так само як і обов'язки співвідповідачів, існують самостійно.

Процесуальні співучасники мають процесуальні права та обов'язки сторони. Однак для співучасті характерним також є те, що інтереси співучасників не повинні суперечити одне одному. У співпозивачів чи у співвідповідачів, які беруть участь в одній справі, повинні бути однакові за спрямованістю матеріально-правові вимоги або обов'язки. Однак, виходячи з принципу диспозитивності, суд не вправі зобов'язати особу пред'явити позовні вимоги або залучити її як співпозивача. Це право самої особи, яке залежить від її особистого волевиявлення.

Справа №2-7343/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 січня 2010 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі Скрипниченко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом орану опіки та піклування Бабушкінської райради м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 „ Про позбавлення батьківський прав”, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачі мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала разом із своєю тіткою ОСОБА_4, але 13.08.2010р. була направлена до притулку для дітей «Росток». Мати дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з дитиною не проживає, на чисельні запрошення спеціалістів управління-служби у справах дітей не з’являлася, дитину не відвідує, здоров’ям не цікавиться, не працює, притягувалася до адміністративної відповідальності. Батько дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 з дитиною не проживає, відмовився від виховання та утримання своєї дитини. Методи профілактики, які проводились працівниками служби у справах дітей разом з працівниками кримінальної міліції у справах дітей не дали жодного результату. Просили позбавити батьківських прав відповідачів у відношенні їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів аліменти у розмірі по? частині з усіх видів їх заробітку /доходів/ щомісяця з кожного на утримання неповнолітньої на користь державної дитячої установи, де буде надалі влаштована дитина.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, в зв’язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядку ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і на підставі ст.ст.164-167 СК України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір’ю, а ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 25 листопада 1995р., актовий запис №1141 (а.с.5).

Неповнолітня ОСОБА_3 з 13 серпня 2010 року перебуває Комунальному закладі соціального захисту притулок для дітей «Росток». Однак батьки жодного разу ОСОБА_3 не відвідували, не цікавилися станом її здоров’я, не приймають участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Мати дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з дитиною не проживає, мешкає зі своїм співмешканцем за адресою: АДРЕСА_1 На чисельні запрошення спеціалістів управління-служби у справах дітей не з’являлася, дитину не відвідує, здоров’ям не цікавиться, не працює, притягувалася до адміністративної відповідальності(а.с.14).

Батько дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 з дитиною не проживає. Мешкає за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_2 своєю заявою відмовився від виховання та утримання своєї дитини (а.с.23).

Своїм висновком №13/29-294 від 17 серпня 2010 року (а.с.4) орган опіки і піклування Бабушкінського району м. Дніпропетровська прийшов до висновку про необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав у відношенні їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню і вихованню своєї дитини, в зв'язку з чим, їх необхідно позбавити батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнувши з них аліменти на утримання неповнолітньої у розмірі по? частині з усіх видів їх заробітку /доходів/ щомісяця з кожного, на користь державної дитячої установи, де буде надалі влаштована дитина.

Крім цього, на підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів з кожного держмито в доход держави в сумі по 51грн. та по 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, позбавити батьківських прав у відношенні їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти у розмірі? частині з усіх видів їх заробітку /доходів/ щомісяця з кожного на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь державної дитячої установи, де буде надалі влаштована дитина, починаючи з 13 жовтня 2010 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного держмито в доход держави в сумі по 51грн. та по 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Строк апеляційного оскарження рішення 10 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Голова Бабушкінського

райсуду м. Дніпропетровська Л.О. Татарчук

про усунення перешкод та виселення Справа № 2-/396/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р.Пустомитівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді:Даниліва Є. О.

при секретарі:Ориняк Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод та виселення, -

в с т а н о в и в:

До Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 за участю третьої особи органу опіки та піклування Пустомитівської РДА про усунення перешкод та виселення. Позивач у своїй позовній заяві просить суд постановити рішення, яким виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 8,5 грн. (вісім грн. 50 коп.), сплаченого державного мита та 37 грн. (тридцять сім грн.) оплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, разом стягнути 45, 5грн.

У своїй позовній заяві позивач покликається на те, що вона являється власником АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок.

З 06.09.2004 року по 02.08.2010 року, позивач разом із чоловіком ОСОБА_7, проживали в США, де працювали та доглядали батька позивача.

Перед виїздом за кордон, позивач дала дозвіл відповідачам тимчасово проживати у вищевказаному будинку. Однак, коли вона з чоловіком повернулись, відповідачі відмовились залишити будинок позивачів, і переїхати проживати у житло за адресою: АДРЕСА_1. Вказану квартиру відповідачі придбали за рахунок коштів отриманих від позивача та її чоловіка, ці кошти позивач разом з останнім пересилали з США.

Таким чином відповідачі з допомогою позивача та її чоловіка були забезпечені житлом, у якому вони можуть проживати та самостійно здійснювати домашнє господарство. Проживання разом з відповідачами у будинку позивача після приїзду із США стало нестерпним, останні постійно провокували сварки, які завдавали значних стресів. Через таке спільне проживання з відповідачами позивач з чоловіком були змушені переїхати на тимчасове проживання (близько одного місяця) до сестри позивача в м. Білогорща. І це все після того як позивач з чоловіком зробили все можливе для того, щоб, відповідачі змогли мати своє власне житло для розвитку сім'ї.

Як вбачається з наведеного, відповідачі позбавляють позивача права самостійно здійснювати своє право власності на власний будинок. У досудовому порядку останні не бажають вирішити спір, що виник між сторонами та висилитися з будинку позивача, тому вона була змушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, що визначені законами та Конституцією України.

Позивач в судове засідання з'явилася, пояснення дала аналогічні викладеним у позовній заяві позов просить задоволити.

Представник позивача ОСОБА_8 в судове засідання з'явилася та пояснила, що АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15.04. 2002 року. У відповідача ОСОБА_4 на праві приватної власності знаходиться квартира АДРЕСА_1, про те відповідачі не бажать проживати у ній мотивуючи це тим, що вказане житло потребує капітального ремонту, проте жодного доказу на підтвердження вказаного факту відповідачами представлено не було.

Крім того проживання відповідачів у АДРЕСА_2 позбавив позивача можливості здійснення права власності на вказаний обєкт нерухомого майна, так позивач не має можливості розпорядитися та здійснювати користування вказаним майном на власний розсуд. Також відповідачі систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, про що стверджується неодноразовими зверненнями позивача до правоохоронних органів, а саме Пустомитівського РВ УМВСУ у Львівській області. Жодні заходи запобігання та громадського впливу: розмови між сторонами, розмови відповідачів з працівниками міліції не допомагають заспокоїти відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України у випадку такої поведінки членів сімї власника житлового будинку останніх може бути виселено. Виселення проводиться у судовому порядку. На підставі вказаного та з мотивів викладених у позовній заяві представник позивача просить позов задоволити та висилити відповідачів із АДРЕСА_2, судові витрати здійснені позивачем стягнути з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання з'явилася та пояснила, що у неї на праві приватної власності знаходиться 3-ох кімнатна кватрима АДРЕСА_1, яку придбала за кошти надіслані позивачкою, також у її чоловіка на праві приватної власності знаходиться житловий будинок у м. Львові по вул. Княгині Ольги, її діти навчаються у середній школі № 84, яка знаходиться поблизу квартири по вул. Зубрівській у м. Львові. У вказаній квартирі відповідачі проживати не можуть, оскільки в ній необхідно провести ремонт, тому у задоволенні позову просить відмовити. Також відповідачка зазначила, що дійсно між ними на даний час існують неприязні відносини.

Представник відповідачів ОСОБА_9 в судове засідання з'явилася проти позову заперечила, пояснення дала аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Пустомитівської РДА з'явився та пояснив,що відносно задоволення позовної заяви покладається на розгляд суду.

Заслухавши пояснення сторін та учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи, зокрема: Довідку Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.10. 2010 року, Довідку ОКП "БТІ та ЕО" " 3/33395 від 07.09. 2010 року, Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 15.04. 2002 року, Довідку № 211 від 11.11. 2010 року про заробітну плату та інші прибутки, Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04.02. 2002 року, Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 02.11. 1999 року, Довідку № 504 від 17.11. 2010 року Кротошинської сільської ради та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 підставні та підлягають до задоволення, з наступних підстав: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3, із пояснень відповідача ОСОБА_4 вбачається, що у відповідача на праві власності знаходиться житлова квартира у м. Львові, від так відповідач та члени її сімї належним чином забезпечені житлом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конситуції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є не порушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЖК України членів сімї власника житлового будинку може бути виселено у випадку, передбаченою ст. 116 ЖК України. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сімї порушують правила співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися без результатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтерисованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 60, 110, 212 215 ст. 116, 157 ЖК України,

ст.41ч.1,4 Конституції України, ст.391ч1 ЦК України, суд;

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задоволити.

Виселити ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 із АДРЕСА_2 без надання ім іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 Мироніввни на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі: 8 грн. 50 коп. - державне мито, 37 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішенням.

СуддяЄ. О. Данилів

09.02.2011

Справа 2-3416/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 лютого 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шабанова А.М.,

при секретарі Шахторін А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 та філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус»у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1), як позичальником, був укладений договір, а саме:

- кредитний договір № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 29861,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.10.2009 року.

Однак, у порушення взятих на себе зобовязань, позичальник ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) не виконує умов договору. У зв'язку з цим, станом на 16.07.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 155685,99 гривень.

Крім того, зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечено порукою у розмірі 200,00 грн., а саме:

- договором поруки № 154 від 12.02.2009 р., укладеним з поручителем філією ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року.

Позивач просив суд стягнути на його користь:

- з відповідача ОСОБА_1 ((ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) заборгованість за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року у розмірі 155485,99 грн.;

- з відповідачів філії ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус»у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) солідарно 200 грн. заборгованість за договором поруки № 154 від 12.02.2009 року;

- з відповідача ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) 1950 грн. - витрати за надання юридичних послуг та витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що підтримує позов у повному обсязі й наполягає на його задоволенні, а також просить суд провести розгляд справи без його участі, на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання представник відповідача філії ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська не з'явився, надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, а також просить суд провести розгляд справи без його участі, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності на підставі достатніх у справі доказів про правовідносини сторін на підставі ст. 224 ЦПК України, зі згоди на це представника позивача.

За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши наведені ними докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року, відповідач ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) отримав кредит у розмірі 29861,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.10.2009 року.

Згідно статей 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачі зобовязання за вказаним договором належним чином не виконали.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконання у цей строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа надає грошові кошти позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві грошові кошти та проценти у встановлений договором строк.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) перед позивачем станом на 16.07.2010 року становить:

- за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року у розмірі 155685,99 грн., з яких 29404,09 грн. - заборгованість за кредитом; 61558,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 56833,69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 7389,81 грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечено порукою у розмірі 200,00 грн., а саме:

- договором поруки № 154 від 12.02.2009 р., укладеним з поручителем філією ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Фактично, як було встановлено в судовому засіданні, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання, тому суд вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк»в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 1556,86 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, за клопотанням позивача, відстрочив сплату останнім судового збору у розмірі 1556,86 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. на два місяці, але не більше, як до ухвалення судового рішення по справі.

Як вбачається з наданого суду позивачем договору № 13/11 про надання правової допомоги від 02.07.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП», позивачем були понесені витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 1950,00 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу частково, у розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 215, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 536, 543, 549, 550, 553, 554, 610, 611, 612, 624, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) та філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус»у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № DNH4KP81990238 від 08.04.2006 року у розмірі 155485,99 гривень, витрати за надання юридичних послуг та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права в розмірі 500,00 гривень, а всього 155985,99 гривень.

Стягнути з філії ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус»у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) солідарно 200 грн. заборгованість за договором поруки № 154 від 12.02.2009 року;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір у розмірі 1556,86 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії цього рішення апеляційної скарги.

Суддя А.М. Шабанов

Справа № 2-850/11 р

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2010 р. МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

У складі:

головуюч-судді Омельченко Н.И.

при секретарі Макушенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з послуг газопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу за послуги по оплаті за отриманий природний газ для побутових потреб, а саме 1 317 грн. 89 коп. Позивач посилається на те, що відповідачі користуються житловим будинком АДРЕСА_1. Цей будинок обладнано газовими приладами та пристроями, від так відповідачі є абонентами ВАТ “Харківміськгаз”. Відповідачі систематично не сплачують послуги в наслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.01.1998 р. по 01.04.2010 р. у сумі 1317 грн. 89 коп. З урахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов.

/а.с.2/

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, дав пояснення відповідно до викладених у позовній заяві, вказавши, що відповідачі взагалі не сплачували за газ з 01.04.2007 року, і період з 01.01.19998 р. по 01.04.2007 р. сплачували частково, не повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак не повідомили про причини неявки до суду, що дає суду підстави розглядати справу у їх відсутність.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В даному судовому засіданні встановлено, що відповідачі мешкають в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 та являючись абонентами позивача, отримують природний газ для користування газовими приладами. / а.с. 3-5/

Як вбачається з наданих позивачем та перевірених судом розрахунків заборгованість відповідачів по оплаті комунальних послуг за період часу з 01.01. 1998 р. по 01.04.2010 р. складає 1 317 грн. 89 коп. (а. с. 3-4)

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату.

Згідно ст. 64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст.ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Судом не встановлено, що відповідачами на час розгляду справи сплачено заборгованість по оплаті послуг за отриманий природний газ.

Таким чином позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 610-612,615 ЦК України, ст.ст.64,67, 68,162 ЖК України, ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»заборгованість з послуг газопостачання в розмірі 1317 грн. 89 коп. за період з 1998 р. по 01.04.2010 р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” понесені витрати в розмірі 30 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.І.Омельченко

Справа № 2-1118/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним,

в с т а н о в и в:

Позивач ЗОКС “Довіра” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 16300 грн., вказавши в заяві, що 13.07.2006 р. відповідач ОСОБА_1 вступила в члени ЗОКС «Довіра». При вступі до кредитної спілки вона одержала членську книжку з особовим рахунком, на який сплатила вступний внесок 10 грн., членський внесок 20 грн.

13.05.2008 р. між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10144, згідно якого їй був надано кредит в розмірі 10000 грн. строком на 24 місяців, при цьому за користування кредитом відповідач була зобовязана сплачувати відсотки в розмірі 3% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту, згідно встановленого графіку, з кінцевим строком повернення до 13.05.2010 р.

Крім того, із вказаної суми кредиту нею було внесено на членський рахунок накопичувальний внесок в розмірі 25 % від суми кредиту, що склало 2500 грн.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору, при запізненні строків обов'язкової щомісячної сплати процентів за кредит, позичальник повинен сплатити подвійні проценти за кожен місяць запізнення по сплаті, до повного повернення суми кредиту.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, у разі запізнення повернення основної суми кредиту в строк, позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 0,1 % від залишку суми неповерненого кредиту за кожен день запізнення.

В забезпечення повернення суми за кредитним договором, позивачем 13.05.2008р. був укладений договір поруки №10143 з ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідно до п.п. 1, 2 договору поруки, поручителі поручаються за виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору по своєчасному і повному поверненню кредиту та процентів за ним. Якщо позичальник не виконує належним чином свої зобовязання, настає відповідальність поручителів, крім того, вони несуть солідарну відповідальність.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором кредиту, а саме, не погашала основну суму кредиту і відсотки за користування кредитом, у звязку з чим станом на 20.11.2009 р. у неї утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 16300 грн., яка складається з: основної заборгованості за кредитом в сумі 10000 грн., нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом в сумі 3250 грн., підвищених процентів за користування кредитом в сумі 3050 грн.

У звязку з виникненням у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до поручителів з питання виконання договору поруки.

Поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3. відмовились сплатити борг в добровільному порядку, у звязку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та її поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору.

Позивач просить розірвати кредитний договір та стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 16300 грн., а також витрати по оплаті держмита в сумі 163 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала, суду пояснила, що дійсно укладала з позивачем зазначений кредитний договір. Із суми кредиту нею було внесено на членський рахунок 2500 грн. На сьогоднішній день вона не може виконувати свої зобовязання за кредитним договором у звязку із тяжким матеріальним становищем. Не заперечує проти стягнення з неї вказаної суми заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлена.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.07.2006 р. відповідач ОСОБА_1 вступила в члени кредитної спілки, одержала членську книжку з особовим рахунком, на який сплатила вступний внесок 10 грн., членський внесок 20 грн., що підтверджено її заявою від 13.07.2006 р.

Згідно заяви-анкети на отримання кредиту, відповідач ОСОБА_1 внесла на свій рахунок 25% від суми потрібного кредиту, що склало 2500 грн. та підтверджено прибутковим касовим ордером №9410 від 13.05.2008 р.

13.05.2008 р. між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10144, згідно якого їй був надано кредит в розмірі 10000 грн. строком на 24 місяців, при цьому за користування кредитом відповідач була зобовязана сплачувати відсотки в розмірі 3% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту, згідно встановленого графіку, з кінцевим строком повернення до 13.05.2010 р.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про кредитні спілки», кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, профспілками, їх обєднаннями на корпоративних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Згідно п. 2 ст 1 цього закону, кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим законом.

Згідно з ст.ст.1049, 1054 ЦК України, по кредитному договору кредитна спілка зобовязана надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах договору, а позичальник повинен повернути кредит та сплатити проценти по ньому у встановлений договором строк.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про кредитні спілки», п.5.1 Статуту, кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості, забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Згідно п. 2 ст. 21 ЗУ «Про кредитні спілки», КС має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою.

Відповідно до п.1 Договору, позичальник за договором, зобов'язана була вчасно щомісяця повертати кредит і сплачувати відсотки щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

Згідно п.4 договору кредиту він діє до повного повернення позичальником всіх сум по кредиту та відсоткам.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору, при запізненні строків обов'язкової щомісячної сплати процентів за кредит, позичальник повинен сплатити подвійні проценти за кожен місяць запізнення.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, у разі запізнення повернення основної суми кредиту в строк, позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 0,1 % від залишку суми неповерненого кредиту за кожен день запізнення.

В забезпечення повернення суми за кредитним договором, позивачем 13.05.2008р. був укладений договір поруки №10143 з ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідно до п.п. 1, 2 договору поруки, поручителі поручаються за виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору по своєчасному і повному поверненню кредиту та процентів за ним. Якщо позичальник не виконує належним чином свої зобовязання, настає відповідальність поручителів, крім того, вони несуть солідарну відповідальність.

Відповідачем ОСОБА_1 погашення кредиту та відсотків належним чином та у встановлені строки не проводились, у зв'язку з чим станом на 20.11.2009 р. у неї утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 16300 грн., яка складається з: основної заборгованості за кредитом в сумі 10000 грн., нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом в сумі 3250 грн., підвищених процентів за користування кредитом в сумі 3050 грн., що підтверджено розрахунком позивача, який відповідачі не оспорюють.

У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином та у встановлений строк.

ОСОБА_1 односторонньо відмовилася від виконання умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором або законом.

Згідно зі ст.ст.546, 553 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися порукою, крім того, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідач ОСОБА_1 не підтвердила відсутності своєї вини в порушенні зобовязання.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням викладеного, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, як поручителі несуть солідарну відповідальність по погашенню кредиту та процентів з позичальником ОСОБА_1

У відповідності зі ст.651 п.2 ЦК України, договір може бути змінений чи розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 допустила однобічну відмову від виконання зобов'язань, чим істотно порушила умови кредитного договору, то кредитний договір підлягає розірванню на вимогу позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму паю, в розмірі 2500 грн., яка була внесена відповідачем ОСОБА_1 на її членський рахунок в ЗОКС «Довіра»при отриманні кредиту.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за кредитом, за вирахуванням суми пайового внеску, в сумі 7500 грн., нараховані і несплачені проценти за користування кредитом в сумі 3250 грн., підвищені проценти за користування кредитом в сумі 3050 грн., а всього 13800 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів в солідарному порядку підлягають відшкодуванню і витрати, понесені позивачем по оплаті держмита в сумі 138 грн. та інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 553, 554, 557, 559, 612, 629, 651, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ЗУ «Про кредитні спілки»суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір №10144 від 13.05.2008р., укладений між ЗОКС “Довіра” та ОСОБА_1.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” (р/р 26504333201 в АБ «Металург»м. Запоріжжя, код банку 313582, код ЄДРПОУ 25821181) заборгованість за кредитним договором в сумі 13800 грн., а також витрати по оплаті держмита в сумі 138 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн., а всього 14058 (чотирнадцять тисяч пятдесят вісім) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Справа № 2-2228/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №9” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

КП “ВРЕЖО №9” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 14091 грн. 06 коп., вказавши в заяві, що відповідачі повинні були щомісяця робити оплату за комунальні послуги та технічне обслуговування.

Втім, з січня 1999 р. відповідачі не сплачували витрати за технічне обслуговування та комунальні послуги щомісячно та в повному обсязі, у звязку з чим станом на 01.02.2010р. у них утворилась заборгованість в сумі 14091 грн. 06 коп.

У добровільному порядку погасити наявну заборгованість відповідачі не бажають.

Не зважаючи на попередження, відповідачі і дотепер не погасили заборгованість, яка числиться за ними по житлово-комунальним послугам, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за примусовим стягненням.

Позивач просить поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість станом на 01.02.2010 р. в сумі 14091 грн. 06 коп., а також витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 грн.

Відповідачі по справі в судове засідання не зявились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлялись, про що складено акт, у звязку з чим проведено заочний розгляд справи зі згоди представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі ст.ст. 66-68 ЖК України, п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМ України №572 від 06.10.1992 р., Типовим договором наймання житлового приміщення №243 від 11.08.1988р., договором про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, наймач зобов'язаний вчасно щомісяця вносити оплату за надані йому житлово-комунальні послуги.

З представлених документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 і зобов'язана сплачувати комунальні послуги та витрати на ТО щомісяця. Разом з нею зареєстрована та проживає член її родини дочка ОСОБА_2

Члени сімї наймача, які проживають разом з ним, у відповідності зі ст.64 ЖК України, несуть солідарну майнову відповідальність по зобов'язаннях договору найму житлового приміщення.

З 01.01.1999 р. відповідачі не в повному обсязі та щомісяця оплачували житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим станом на 01.02.2010 р., у них утворилась заборгованість за надані послуги.

Разом з тим, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2007 р. з відповідачів була стягнута заборгованість станом на 01.02.2007 р., у звязку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 01.02.2007 р. по 01.02.2010 р. в сумі 3317 грн. 77 коп., що підтверджено копією рахунку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг, у звязку з чим з них в солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2007р. по 01.02.2010р. в сумі 3317 грн. 77 коп., а також відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. 00 коп., а всього 3347 грн. 77 коп.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню держмито в доход держави в розмірі 51 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 224 ЦПК України, ст.ст. 64, 66-68 ЖК України, ст. 526 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь КП “ВРЕЖО №9”, м.Запоріжжя (р/р 26008037310003 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 24516932) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2007 р. по 01.02.2010 р. в сумі 3317 грн. 77 коп. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн., а всього 3347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 77 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 держмито в доход держави в розмірі 51 (пятдесят одна) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст.288 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:

Справа №2-1166/11

2/0418/449/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2010 Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Ходасевича О.В.,

при секретарі Ребізант Ю.В.,

представника позивача Герасименко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська звернувся представник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачі зобов'язання за кредитним договором №11274145000 від 21.12.2007р., та договором поруки №11274145000/П від 21.12.2007 р. належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03.12.2009 року складає 560638 грн., а саме:

- заборгованість за сумою кредиту -62649,01 доларів США, що в еквіваленті складає 500596,91 грн.;

- заборгованість за процентами по користуванню кредитом -7128,3 доларів США, що в еквіваленті складає 56958,68 грн.;

- пеня -358,76 доларів США, що в еквіваленті складає 3082,41 грн.

- судові витрати у розмірі 1700 грн., судовий збір та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

В ході судового засідання представник позивача посилаючись на ті самі підстави просив позов задовольнити.

Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

21 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11274145000, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 63000 доларів США (а.с.5-8).

Згідно п.п.1.1, 1.2.2, 4.1 Кредитного договору боржник зобов'язався належним чином прийняти, виконувати і повернути Банку отримані кошт, а також здійснювати плату за кредит у терміни, встановлені графіком погашення кредиту, а саме до 21.12.2028 року.

Відповідно до п.8.1. Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту прострочену суму основного боргу Банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 16%, на суму прострочених процентів Банк може нарахувати пеню, починаючи 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Станом на 03.12.2009 року заборгованість відповідачів перед банком складає 560638 грн., що в еквіваленті складає 70163, 07 доларів США (за курсом 1 долар США дорівнює 7,99 грн.) (а.с.11).

21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №11274145000/П, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 9-10).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п.2 ст.554 ЦК України Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті державного мита в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., та інформаційно-технічного збору у розмірі 120 (сто двадцять) грн., згідно вимог ст. 88 ЦПК України, також підлягають задоволенню в повному об'ємі.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1050 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, як солідарних боржників на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суму боргу в розмірі 70163, 07 доларів США (за курсом 1 долар США дорівнює 7,99 грн.)., що в еквіваленті складає 560638 (п'ятсот шістдесят тисяч шістсот тридцять вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, як солідарних боржників на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" витрати на оплату держмита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., та інформаційно-технічного збору у розмірі 120 (сто двадцять) грн., а всього 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПУ України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В. Ходасевич

Справа № 2- 258/2010

РІШЕННЯ

іменем України

"29" червня 2010 р. Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого Риб'янець С. А.

при секретарі Головатенко А. О.,

розглянувши при попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Межівської селищної ради про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину за законом, у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_3. ОСОБА_2 являється матірю ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яку ОСОБА_1 успадкувала, а майновий пай у спадщину не прийняла, оскільки не була належним чином проінформована про можливість одночасного успадкування зазначеного майна. Сестра позивачки ОСОБА_4 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2, яка у свою чергу відмовилась від частки у спадщині на користь ОСОБА_1. Причиною пропуску строку для прийняття спадщини є скрутне матеріальне становище та хвороба ОСОБА_2 Просять продовжити строк для прийняття спадщини та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказане майно.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила обставини які викладені вище наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 надала суду заяву у якій просить суд розглянути справу у її відсутність. Згідна на задоволення позовних вимог.

Представник відповідача з позовом згідний.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні було встановлено, що відсутність коштів у позивачів стало причиною пропуску строку для прийняття спадщини і суд визнає таку причину пропуску поважною.

Письмова заява ОСОБА_4 підтверджує факт відмови останньої від частки у спадщині на користь ОСОБА_2, яка в свою чергу відмовилась від частки у спадщині на користь ОСОБА_1.

В силу ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

На основі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставі, що не заборонені законом.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК ст.328 ч.3 ст.1272 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити повністю.

Прийняти відмову ОСОБА_2 від частки у спадщині на користь ОСОБА_1.

Продовжити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове майно у вигляді майнового паю посвідченого свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ДН-МЕ-УІІ №440 виданого Межівською селищною радою 30 травня 2002 року на суму 3 864 гривень.

((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228269']=__lxGc__['s']['_228269']||{'b':{}})['b']['_698163']={'i':__lxGc__.b++};