Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Поняття та особливості наКазного провадження
Повна процедура судового розгляду (як в позовному провадженні) не завжди є оптимальною формою захисту прав, свобод чи інтересів. Останнім часом кількість цивільних справ безперервно зростає, тому відповідно збільшується завантаженість судів. Як свідчить судова практика, багато справ, що розглядаються в порядку позовного провадження, є безспірними. Це, зокрема справи про стягнення заборгованості за договорами страхування, прокату, про надання послуг зв'язку; про стягнення аліментів; про виплату заробітної плати, допомоги у зв'язку із виходом на пенсію, звільненням тощо. Вимоги позивача у переважній більшості таких справ визнаються відповідачем. Дотримання формальностей позовного провадження в усіх без винятку випадках досить часто затягує судочинство, що не сприяє оперативності захисту порушених прав і законних інтересів. Крім того, ігнорування характеру поведінки сторін і ступеня обґрунтованості вимог істотно порушує взаємозв'язок кінцевої мети судочинства та шляхів її досягнення. Застосування позовного порядку для розгляду документально підтверджених та неоспорюваних вимог невиправдане ні з позиції засад процесуальної економії, ні з позиції матеріальних (фінансових) витрат держави1. Можливість спрощення й скорочення судової процедури в обумовлених законом випадках підвищує ефективність правового захисту та полегшує роботу судів. Врахувавши це, український Див.: Гражданский процесе в России / Под ред. М. А. ВІІкут, И. М. Заіі-цева.-М.: Юристь, 1999.-С. 189. законодавець став на шлях спрощення провадження у справах, які ґрунтуються на безспірних доказах, і ввів нову процедуру цивільного судочинства - так зване наказне провадження. Наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на оперативний захист прав, свобод та інтересів особи, вимоги якої ґрунтуються на безспірних фактах. В літературі такий спрощений порядок інколи називають «судовим наказом»1. Однак застосування такого терміна дещо невиправдане, оскільки судовий наказ є не процедурою вирішення цивільних справ, а основним процесуальним документом, що виноситься судом у наказному провадженні. Цей вид цивільного судочинства має глибокі історичні корені. Його прототипом була діяльність преторів за часів Римської імперії, пов'язана з прийняттям інтердиктів. На терені України подібна до наказного провадження форма спрощеного судочинства застосовувалася в другій половині XIX - на початку XX ст. (до 1929 р.). Наказне провадження нині успішно застосовується в багатьох країнах, зокрема, Греції, Данії, Франції, ФРН, Російській Федерації, Республіці Білорусь, Швейцарії, Італії тощо. Наказне провадження є судовим аналогом вчинення виконавчих написів нотаріусами, що передбачається Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 p., Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. Однак необхідно зауважити, що наказне провадження історично передувало наділенню нотаріусів повноваженнями вчиняти виконавчий напис. 1 Див.: Ясинок М. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Підприємництво, господарство і право.- 2004- № 2.- С. 70-73; ШевчукП. І. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України.- 1998.- № 5.- С. 31-32. 2 Див.: Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: Підручник.-К.: Юрінком Інтер, 2003.- С. 300. 3 Див.: Ясинок М. Вказ. праця.- С. 70-71. 4 Детальніше про співвідношення наказного провадження і вчинення нотаріусом виконавчого напису див.: Свідерська М. Порівняльна характеристика судового наказу, судового рішення та виконавчого напису нотаріуса // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 3 - С. 117-119; № 4.- С. 42-44. 269У наказному провадженні особами, які беруть участь у справі, є заявник (стягувач), боржник та їх представники. Законодавець у тексті ЦПК України вживає кілька термінів, що позначають особу, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу. Так, в ч. 2 ст. 26, п. 2 ч. 2 ст. 98, ч. 2 ст. 101 ЦПК України використовується термін «заявник», а в ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 102, п. З ч. 1 ст. 103 - «стягувач». На наш погляд, це може призвести до термінологічної плутанини, тому відповідну назву слід уніфікувати. Врахувавши загальні засади цивільного процесуального права, зокрема положення, закріплене в ч. 2 ст. 26 ЦПК України, можна стверджувати, що доцільніше використовувати термін «заявник». Для порівняння слід зауважити, що в цивільно-процесуальному законодавстві Російської Федерації для позначення осіб, які беруть участь у справах наказного провадження, вживаються матеріально-правові терміни «кредитор» і «боржник». Можна виділити такі основні особливості наказного провадження: 1) розглядаються лише безспірні справи і тільки на підставах, визначених у законі; 2) сторонами є заявник і боржник; 3) підставою розгляду справи є заява про видачу судового наказу, що має свою специфіку; 4) зменшений, порівняно з позовним провадженням, судовий збір (50% ставки); 5) наявна можливість звернення з позовом, якщо буде відмовлено у видачі судового наказу або суд його скасує; 6) скорочений до трьох днів строк розгляду справи; 7) суд постановляє рішення у формі судового наказу, який одночасно виступає виконавчим документом; 8) судовий наказ видається без судового засідання і без виклику та заслуховування заявника і боржника; 9) боржнику надано право оскаржити судовий наказ протягом десяти днів з дня отримання судового наказу; 10) скорочений "строк набрання судовим наказом законної сили; 11) судовий наказ може скасувати той же суд, який його постановив. Date: 2015-07-27; view: 550; Нарушение авторских прав |