Практичне завдання. Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, виявив невідповідність вказаної ціни спірного майна його дійсній вартості

Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, виявив невідповідність вказаної ціни спірного майна його дійсній вартості. Як в цьому випадку має діяти суддя?

Список рекомендованої літератури

1. Бородин М. М., Кройтор В. А. Судебные и арбитражные расходы.- X.: Бизнес-Информ, 1997.- 121 с.

2. Картнська Т. В. Склад судових витрат за новим Цивільним процесуаль­ним кодексом України // Молодь у юридичній науці.- Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005.- Ч. 3: Публічно-правові науки.- Підтом II.- С. 30-35.

Глава 17 ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

§ 1. Поняття заходів процесуального примусу

Цивільне процесуальне законодавство містить низку норм, які мають забезпечувальний характер і встановлюють певні санкції.

Питання цивільно-процесуальних санкцій, не зважаючи важливе практичне значення, не отримало свого однозначного вирішення в науковій і навчальній літературі. Традиційно вважалось, що санкції -це встановлені в нормах цивільного процесуального права наслідки, які настають за їх недодержання та порушення¹. Вони поділялись на заходи захисту і заходи відповідальності². Таке розуміння цивільно-процесуальних санкцій було широким, оскільки під нього підпадали всі негативні для учасників процесу заходи, які міг застосувати суд. Виходячи з цього, до санкцій цивільного процесу відносили явища, що мають різну правову природу: процесуальні штрафи, попере­дження, видалення із зали судового засідання, залишення позовної заяви без руху, відмову від прийняття позовної заяви, примусовий привід, стягнення судових витрат тощо³.

У ЦПК України 2004 р. законодавець відійшов від концепції наявності цивільної процесуальної відповідальності як особливого виду юридичної відповідальності, що була реалізована в попере­дньому ЦПК України 1963 р. Чинний ЦПК України закріплює в своїх нормах лише заходи процесуального примусу, які не встано­влюють додаткових обов'язків осіб. Заходи ж відповідальності, що передбачають покладення на правопорушника нового обов'язку (наприклад, відшкодувати збитки, сплатити штраф, відбути адмі­ністративний арешт), повністю винесені за межі норм цивільного процесуального законодавства. Вони встановлюються цивільним, адміністративним, кримінальним законодавством, а також норма­тивними актами про статус окремих суб'єктів цивільних процесу­альних правовідносин, що передбачають їх дисциплінарну відпо-

' Див.: Алексеев С. С. Общая теория социалистического права.- Сверд­ловск, 1964.-С. 194.

² Див.: Штефан М. Й. Санкції цивільного процесуального права // Вісник АПрН України.- 2003.- № 2 (ЗЗ)-З (34).- С. 483.

Див.: Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник.- К.: 1н Юре, 1997.-С. 230-231.

171відальність (Закони України «Про статус суддів», «Про прокура­туру», «Про адвокатуру» тощо). Так, якщо в діях чи бездіяльності особи, яка не виконує процесуальні обов'язки, присутні ознаки адміністративного правопорушення (наприклад, непідкорення роз­порядженню головуючого), суд одночасно із застосуванням захо­дів процесуального примусу вирішує питання про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Наявність в ді­яннях порушника ознак злочину зобов'язує суд повідомити про цей злочин відповідні правоохоронні органи або порушити кримі­нальну справу. Про невиконання процесуальних обов'язків особами, для яких участь у процесі є службовою (посадовою) або професій­ною діяльністю, якщо таке невиконання пов'язане з порушенням відповідної професійної етики, суд може повідомити орган, упов­новажений притягати таких осіб до дисциплінарної відповідальності.

Метою застосування цивільно-процесуальних заходів примусу є припинення порушень процесуальних норм та забезпечення ви­конання окремими учасниками цивільного процесу своїх процесу­альних обов'язків.

На відміну від ЦПК України 1963 р., в якому норми щодо заходів процесуального примусу містились в різних розділах, а, отже, від­носились до різних правових інститутів, в ЦПК України 2004 р. такі норми зібрані в одній главі (гл. 9 розділу І). Таким чином, можна вести мову про існування окремого інституту цивільного процесу­ального права - інституту заходів процесуального примусу.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК України процесуальні дії, що застосо­вуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправне перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.

До заходів процесуального примусу законодавець відносить (ч. 1 ст. 91 ЦПК У країни):

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід свідка.

Оскільки примусові заходи, що можуть бути застосовані до учасників процесу, повинні бути чітко прописаними в законі, вка­заний їх перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлума­ченню. Однак законодавець може його розширити, внісши у вста­новленому порядку відповідні зміни до ЦПК України.

Залежно від спрямованості заходи процесуального примусу можна поділити на дві групи.