Процесуальна співучасть

Процесуальна співучасть виникає внаслідок пред'явлення позо­ву спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів (ч. 1 ст. 32 ЦПК України). Отже, процесуальною співучастю є участь кількох позивачів і (або) кількох відповідачів у одній і тій же цивіль­ній справі.

ЦПК України (ч. 2 ст. 32) закріплює умови, за дотримання хоча б однієї з яких допускається процесуальна співучасть, а саме:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох пози­вачів або відповідачів, зокрема співвідповідачами можуть бути солідарні боржники (ст. 543 ЦК України);

492) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави, наприклад, із факту завдання шкоди спільними діями кількох неповнолітніх осіб (ст. 1182 ЦК України);

3) предметом спору є однорідні права та обов'язки. Процесуальна співучасть можлива лише у разі:

- коли спільні вимоги кількох позивачів чи вимоги до кількох відповідачів заявлені для спільного розгляду в одному проваджен­ні при поданні позовної заяви;

- якщо суддя під час провадження у справі до судового роз­гляду об'єднає для розгляду в одному провадженні кілька одно­рідних позовних вимог до одного й того ж відповідача чи до різ­них відповідачів або позовні вимоги одного позивача до кількох відповідачів;

- коли суд (суддя) залучить до участі в справі співучасників у випадках, встановлених законом.

Процесуальна співучасть характеризується тим, що всі спів­учасники мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Крім того, при такій множинності осіб на стороні позивача і (або) відповідача кожен із співучасників виступає самостійно від­носно іншої сторони (наприклад, право вимоги одного позивача існує поряд з правом вимоги іншого). Отже, участь у цивільному процесі кожного із співучасників базується на засадах автономії і диспозитивності. їх дії чи бездіяльність залежать лише від особис­того волевиявлення, а не від поведінки інших співучасників. На кожного із співучасників окремо покладається обов'язок доведен­ня обставин для підтвердження своїх вимог чи заперечень, окремо діє законна сила судового рішення тощо. Так, відповідно до ст. 216 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій час­тині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'я­зок чи право стягнення є солідарним.

Рівність і незалежність співучасників є наслідком того, що всі вони є самостійними суб'єктами цивільних процесуальних право­відносин. Однак процесуальна діяльність одних співучасників може викликати певні правові наслідки для інших, затримати розвиток процесу, зокрема при відкладенні розгляду справи або оголошенні перерви в її розгляді (ст. 191 ЦПК України), зупиненні провад­ження по справі (статті 201-203 ЦПК України), залишенні заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК України).

Співучасники можуть доручити вести справу одному з них, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність (ч. З ст. 32 ЦПК України), а також приєднатися до апеляційної і касаційної скарги особи, на стороні якої вони виступали (статті 299, 329 ЦПК України)¹.

Залежно від того, на чиєму боці виникає співучасть, вона поді­ляється на активну, пасивну та змішану.

Коли позивачами є дві особи чи більше, а відповідачем - одна, то така співучасть буде активною. В такому разі всі співучасники називаються співпозивачами. У них завжди спільні інтереси відносно відповідача. Така співучасть має місце, наприклад, при пред'яв­ленні кількома спадкоємцями за законом позову до спадкоємця за заповітом про визнання заповіту недійсним. Особливістю активної процесуальної співучасті є те, що вона можлива тільки з ініціативи співпозивачів, оскільки в іншому випадку може бути порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК Ук­раїни).

Пасивна співучасть виникає у разі наявності в цивільній справі кількох відповідачів і одного позивача. Особливістю такої спів­участі є те, що вона можлива як з ініціативи позивача, так і з ініці­ативи суду, який може притягнути особу як співвідповідача для участі в справі.

Змішана співучасть має місце у тих випадках, коли в справі бере участь кілька позивачів і кілька відповідачів.

Виникнення співучасті обумовлюється обставинами матеріаль­но-правового та процесуального характеру, в зв'язку з чим вона також поділяється на обоє 'язкову (необхідну) / факультативну (можливу, необовязкову).

Обов'язкова співучасть настає при спільності матеріальних прав і обов'язків кількох осіб, тоді, коли права та обов'язки сторін у цивільній справі не можна визначити без встановлення прав і обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Наприклад, співвласники стають співпозивачами, пред'явивши по­зов про усунення порушень їх права власності; кілька осіб, які спіль­но завдали шкоди, стають співвідповідачами, якщо потерпілий по­дасть до суду позовну заяву.

¹ Див.: Штєфан М. Й. Цивільний процес: Підручник,- Вид. друге, псре-роб. та доп.- К.: Ін Юре, 2001.- С. 89-90.

51Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою, а суддя - постановити ухвалу про об'єднання в одне про­вадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача (ст. 126 ЦПК України). В таких випадках настає факультативна співучасть. Вона виникає з обставин про­цесуального характеру, в силу доцільності одночасного розгляду кількох цивільних справ, з метою економії коштів і часу на їх про­вадження. При факультативній співучасті замість кількох процесів провадиться один, у зв'язку з чим витрати по справі скорочуються, зменшується кількість судових засідань, викликів свідків тощо, а також не ухвалюються протилежні за змістом рішення¹.