Ознака предмета думки

Поняття - одна із форм абстрактного мислення. Окремі предмети та їх властивості відображаються у формах чуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення. Наприклад, у яблуці ми відчуваємо його властивості - кругле, солодке, ароматне. Сукупність названих та інших властивостей дає нам його сприйняття (цілісний образ предмета) цього яблука. При цьому ми відображаємо як його суттєві, так і несуттєві властивості. У понятті ж відображаються лише суттєві (необхідні) ознаки предмета.

Отакою предмета називається те, чим предмети схожі одне з одним, або те, чим вони відрізняються одне від одного.

Будь-які властивості, риси, стан предмета, які так чи інакше характеризують предмет, виокремлюють його, допомагають розпізнати його серед інших предметів, становлять його ознаки.

Кожен предмет мас безліч різних ознак. Одні з них характеризують окремий предмет і є одиничними, або індивідуальними, інші належать до певної групи предметів і є загальними. Так, кожна людина має ознаки, одні з яких належать тільки даній людині (риси обличчя, тембр голосу, відбитки пальців тощо) і відрізняють її від інших людей; інші ознаки є спільними для певної групи (множини) людей (професія, освіта, національність тощо); нарешті, є ознаки, спільні для всіх людей. Вони притаманні кожній людині і, разом з тим, відрізняють кожну людину від тварини. Такими ознаками є, наприклад, совість, моральність, здібність до абстрактного мислення та членороздільної мови.

Крім одиничних та загальних ознак логіка виділяє суттєві та несуттєві ознаки.

Ознаки, які з необхідністю належать предмету, виражають його внутрішню природу, його сутність, називаються * суттєвими. Ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати предметові, і які не пов'язані з його сутністю, називаються *несуттєвими.

Суттєві ознаки мають вирішальне значення для формування поняття. Поняття відображає предмети в суттєвих ознаках, які можуть бути і загальними, і одиничними. В поняття, яке відображає множину предметів, включаються загальні суттєві ознаки. Наприклад, загальна ознака людини (створювати знаряддя праці) є одночасно і суттєвою. Поняття, що відображає один предмет (наприклад, "Аристотель"), разом із загальними суттєвими ознаками (людина, давньогрецький філософ) включає й одиничні суттєві ознаки (засновник логіки, автор "Аналітики"), без яких відрізнити Аристотеля від інших філософів Давньої Греції неможливо.

Таким чином, поняття — це форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках.

Відображаючи суттєве, поняття не містить у собі всього розмаїття індивідуальних ознак предметів і в цьому відношенні воно "бідніше" від форм чуттєвого пізнання - сприйняття та уявлення. Але відволікаючись від несуттєвого, випадкового, воно спроможне глибше проникати у дійсність, відображати її з більшою повнотою, що нехарактерно для чуттєвого пізнання.

2. Логічні прийоми утворення понять

Для утворення поняття необхідно виділити суттєві ознаки предмета. Але суттєве не знаходиться на поверхні явищ та предметів. Для його розкриття необхідно порівняти предмети, визначити те спільне, що їм притаманне, відокремити його від індивідуального. Ці завдання розв'язуються за допомогою таких логічних прийомів: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення.

Для того, щоб скласти поняття про даний предмет, необхідно, перш за все, порівняти його з іншими предметами, знайти ознаки, що роблять його схожим з одними і відмінним від інших предметів. Логічний прийом, за допомогою якого встановлюється тотожність і відмінність ознак предметів і явищ дійсності, називається *порівнянням. Порівнюючи декілька предметів, ми встановлюємо наявність у них деяких спільних ознак, що притаманні певній множині предметів.

Для виділення ознак предмета необхідно уявно розчленувати предмет на його складові частини. Мисленне вичленення окремих сторін, властивостей предмета і дослідження їх як елементів цілого, називається ^аналізом (від грец. розчленування).

Вивчивши окремі сторони, властивості, складові, необхідно відновити в мисленні предмет в цілому. Мислене поєднання тих частин цілого, які отримані в процесі аналізу та дослідження предмета в цілому, називається * синтезом (від грец. з'єднання). Синтез є логічним прийомом, протилежним аналізу. Ці два прийоми доповнюють одне одне і знаходяться у єдності.

Виділивши за допомогою аналізу ознаки предмета, ми знаходимо, що одні з них мають суттєве значення для характеристики предмета, а інші - такого значення не мають. Зосереджуючи свою увагу на суттєвому, ми абстрагуємось від несуттєвого. Мислене виділення окремих ознак предмета і відволікання від інших ознак, називається * абстрагуванням. Розглядати будь-яку ознаку предмета абстрактно — значить відволікатися від інших ознак.

Ознаки вивчених предметів ми можемо мислено поширити на всі тотожні або схожі предмети. Ця операція здійснюється через *узагальнення, тобто логічного прийому, за допомогою якого окремі предмети на основі притаманних їм однакових властивостей об'єднуються в групи однорідних предметів. Узагальнення дозволяє суттєві ознаки окремих предметів розглядати як ознаки всіх предметів, яким відповідає дане поняття.

Таким чином, встановлюючи тотожність (або відмінність) між предметами (порівняння), мислено розчленовуючи схожі предмети на складові (аналіз), виділяючи суттєві ознаки і відволікаючись від несуттєвих (абстрагування), мислено з'єднуючи суттєві ознаки (синтез) і поширюючи їх на всі однорідні предмети (узагальнення), ми утворюємо одну з основних форм абстрактного мислення —поняття.

3. Поняття та слово Поняття є нерозривно пов'язаним з мовною одиницею - словом. Поняття виражаються і закріплюються в словах або словосполученнях. Наприклад, "людина", закон", "студент", "злочин проти особи", "найвища вершина світу" тощо. Слова виступають матеріальним носієм понять, без якого були б неможливими ні їх формування, ні оперування ними. Проте єдність мови та мислення, слова і поняття не означає їх тотожності. На відміну від понять, слова, що їх виражають, в різних національних мовах є різними. Крім того, в одній і тій же мові не завжди існує однозначна відповідність між поняттям та словом. Наприклад, у будь-якій мові існують слова-синоніми і слова-омоніми. Синоніми — близькі або тотожні за своїм значенням слова, які виражають одне й те саме поняття, але відрізняються одне від одного стилістичним забарвленням чи відтінками смислу. Наприклад, "злочин" і "кримінал", "січень" і "перший місяць року", "угода" та "договір", "етика" та "теорія моралі". Омоніми - це слова, однакові за звучанням та написанням, які виражають різні поняття. Наприклад, "коса" (дівоча) та "коса" (сільськогосподарський інвентар), "штамп" (технологічна оснастка) та "штамп" (догматична формула мислення) тощо. Багато слів мають декілька значень. Багатозначність (полісемія) нерідко призводить до змішування понять і до помилок у міркуваннях. Тому виникає потреба в точному визначенні слів з метою використання їх відповідно до визначеного смислу. У різних галузях людського знання створюється спеціальна термінологія — система термінів, що використовуються в даній сфері знання. * Термін (від латинського - край, кінець, границя) - слово або словосполучення, що означають чітко визначене поняття і вживається в даній науці з одним точно визначеним значенням. Важливе значення виробленню термінології надається, зокрема, в юридичних, історичних, філософських, філологічних та інших науках. 4. Зміст та обсяг понять *3міст поняття - це сукупність суттєвих ознак предмета, що міститься в даному понятті. Наприклад, змістом поняття "злочин" є сукупність його суттєвих ознак: 1) суспільно небезпечний характер діяння; 2) протиправність; 3) винність; 4) карність. Сукупність предметів, яка уявляється в понятті, називається обсягом поняття. Обсяг поняття "злочин" буде включати в себе всі реально скоєні злочини, оскільки вони мають спільні суттєві ознаки. Зміст та обсяг поняття тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок виражається в * законі оберненого відношенням між обсягом та змістом поняття, який встановлює, що збільшення змісту поняття веде до утворення поняття з меншим обсягом, і навпаки, збільшення обсягу поняття зменшує його зміст. 5. Обмеження та узагальнення поняття Із законом оберненого відношення між змістом та обсягом поняття пов'язані дві логічні операції або ті-обмеження та узагальнення поняття. Візьмемо для прикладу поняття "підручник". Поняття "підручник" має такий зміст: 1) друковане джерело, 2) в якому викладено основи якоїсь науки і 3) він слугує навчанню майбутніх фахівців. Отже, зміст даного поняття є мінімальним, оскільки включає лише три ознаки; а обсяг його буде максимальним, оскільки він включає в себе всі можливі підручники. Будемо послідовно додавати до змісту поняття "підручник" нові ознаки, тобто збільшувати його зміст. Обсяг при цьому буде зменшуватися, бо ми будемо з усієї множини підручників виключати більшість їх. Це матиме такий вигляд: Отже, збільшуючи зміст і зменшуючи одночасно обсяг ми прийшли до поняття, яке має найбільший зміст (дев'ять суттєвих ознак) і найменший обсяг (один єдиний предмет). Рух думки в описаному напрямі називають обмеженням поняття. А рух думки в зворотному напрямі називають узагальненням поняття. Таким чином, * обмеження - це рух думки від поняття з більшим обсягом і меншим змістом до поняття з меншим обсягом, але більшим змістом. * Узагальнення — це рух думки від поняття з меншим обсягом і більшим змістом до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.