Закон про Державний бюджет України — закон, який затвер­джує повноваження органам державної влади здійснювати виконан­ня Державного бюджету України протягом бюджетного періоду

Відповідно до ст. 94 Конституції України Закон про Державний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідклад­но направляє його Президентові України. Президент України про­тягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беру­чи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Вер­ховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент Ук­раїни протягом встановленого строку не повернув закон для повтор­ного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час по­вторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно опри­люднити протягом десяти днів.

Закон про Державний бюджет України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не пе­редбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Бюджетний кодекс регулює діяльність Кабінету Міністрів Украї­ни у разі, коли Закон про Державний бюджет не був своєчасно (до початку нового бюджетного періоду — в Україні до 1 січня планова­ного року) прийнятий або не набрав чинності. У такому разі уряд країни змушений базуватися на показниках попереднього бюджет­ного періоду по доходах і видатках державного бюджету.

Враховуючи постійний характер державних видатків, Кабінет Міністрів України наділяється правом здійснювати витрати, обов'яз­ково враховуючи такі особливості: 1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених Законом про Дер­жавний бюджет України на попередній бюджетний період, крім ви­падків, передбачених ч. 4 ст. 15 (витрати на погашення зобов'язань із боргу, що здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, перед­бачених на цю мету в Законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет) та ч. 4 ст. 23 БКУ (витрати спеціаль­ного фонду бюджету, які мають постійне бюджетне призначення, що дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповід­них надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо Законом про Державний бюджет України (рішенням про місце­вий бюджет) не встановлено інше);

3) до прийняття Закону про Державний бюджет України на по­точний бюджетний період провадити капітальні видатки заборо­няється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзви­чайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзви­чайної екологічної ситуації.

До прийняття Закону про Державний бюджет України на поточ­ний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу. До прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до Закону про Державний бюджет Украї­ни на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів. Перелік податків, зборів (обов'язкових платежів) встановле­ний Законом України «Про систему оподаткування», порядок їх справляння — спеціальними податковими законами.

Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності Законом про Державний бюджет України Міністр фінансів України інформує Верховну Раду України про взяті бюджетні зобов'язання та здійснені платежі, за якими бюджетні призначення у затвердженому Держав­ному бюджеті України не передбачені. Якщо в поточному році до прийняття бюджету витрачались кошти Міністерством фінансів, але такі витрати не увійшли до затвердженого бюджету, Міністерство фінансів зобов'язане не пізніше двох місяців після затвердження бюджету інформувати про це парламент.

Верховна Рада АРК та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні враховувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті про­екту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Відповідно до ст. 77 БКУ бюджет АРК, обласні і районні бюдже­ти, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення АРК та міст обласного значення) бюджети на наступний бю­джетний період затверджуються рішенням Верховної Ради АРК_Г відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у дво­тижневий термін після офіційного опублікування Закону про Дер­жавний бюджет. Міські (міст районного значення) бюджети, рай­онні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно до рішень міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва та Севастополя, міста республіканського АРК чи міста обласного значення) бюджету.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів і видатків з розподілом на загальний та
спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і капітальні

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу АРК чи місцевого
самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій АРК та місцевого самоврядування,
а також розміри цих гарантій;

3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за
бюджетною класифікацією;

4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

6) додаткові положення, що регламентують процес виконання
бюджету.