Порядок складання проекту бюджету

Лекція: Правове регулювання бюджетного процесу в Україні

1. Поняття, міст та стадії бюджетного процесу.

2. Порядок складання проекту бюджету.

3. Розгляд та прийняття Державного бюджету України.

4. Виконання Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування.

5. Бухгалтерський облік та звітність про виконання Державного бюджету України.

Поняття, зміст та стадії бюджетного процесу

Бюджетний процес — це сукупність дій уповноважених на осно­ві норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконан­ня бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Проблема прийняття державного бюджету є однією з найсклад­ніших серед тих, які доводиться розв'язувати державним органам, її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодав­чої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парла­мент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і ста­більного функціонування всієї бюджетної системи України.

Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу. Останні, зокрема, містять: 1) визначення складу учасників тієї чи іншої діяльності; 2) перелік видів необхідних дій та їх обов' язкова послідовність; 3) передбачення організаційної форми кожної дії; 4) визначення обов'язкового порядку прийняття рішень.

На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносин можна зробити висновок, що не доцільно зву­жувати поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої вла­ди. Прийняття закону про Державний бюджет — це тільки створен­ня юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого орга­ну. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджет­ного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.

Аналізуючи зміст бюджетного процесу, слід зупинитися на по­нятті його стадій. Бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність державних органів зі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання, тобто виділяють п'ять стадій бюджетного процесу. Аналогічну кількість стадій передбачав і Закон України «Про бю­джетну систему України», який визначав їх послідовність та компе­тенцію органів держави, що беруть у них участь.

Ці стадії бюджетного процесу взаємопов'язані за своїм змістом і діями та взаємозумовлені, їх послідовність не тільки встановлена законодавчими актами, а й визначена логікою та історичною приро­дою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозу­вання та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Тобто виконується щорічна робота всіма органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь у цьому процесі, зі складання, затверджен­ня, виконання бюджету, і щороку це нова робота, бо з розвитком економіки змінюються види, структура та питома вага доходних джерел, зникають одні та з'являються інші цілі, на які спрямовані кошти бюджету. Все це потребує періодичного оновлення бюджету, системи перегляду стану та розмірів його доходів і видатків.

Слід зауважити, що бюджетне планування є важливішою скла­довою фінансового планування, підпорядкованою вимогам фінан­сової політики держави. В ході бюджетного планування фінанси ак­тивно впливають на основні економічні та якісні показники держав­них програм розвитку країни та виявлення резервів ефективного використання природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

До принципів бюджетного планування можна віднести: а) регулю­вання бюджетних питань єдиними правовими нормами; б) адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів; в) безперервність планування річного бюджету; г) стабільність фінансових показників (норм, податкових ставок, кошторисів); д) балансовий метод.

Бюджетне планування включає бюджетний процес як порядок складання і виконання бюджетів різного рівня, його нормативно-правову базу і організаційну основу, а також питання теорії і мето­дологію складання бюджетів країни. Основи бюджетного планування визначають Конституція України, Бюджетний кодекс, закони України та рішення органів місцевого самоврядування.

До завдань, що стоять перед бюджетним процесом, можна відне­сти: максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку; визначення доходів бю­джету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соці­ально-економічного розвиту; узгодження бюджету із загальною про­грамою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфля­ційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національ­ної грошової одиниці; здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу дже­рел доходів держави між ними та сферою господарства, економіч­ними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самовря­дування, юридичних та фізичних осіб.

Бюджетний кодекс визначає бюджетний процес як регламенто­вану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розгля­дом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що ста­новлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу являє собою етап діяльності держа­ви чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває нових яко­стей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2)розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України,
рішень про місцеві бюджети;

3)виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення
змін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві
бюджети;

4)підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових за­садах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бю­джетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регла­ментацію. Основними принципами є такі.

• Принцип розподілу повноважень ВРУ, ВРАРК, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Цей принцип означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному
процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання,
затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків,
зазначених у законодавстві.

• Принцип реальності включення показників доходів і видатків.
Доходи мають включатися до бюджету за джерелами, видатки — за
цільовим призначенням.

• Принцип гласності. Він полягає у тому, що показники бюджету
(у тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і по­
винні оприлюднюватися через засоби масової інформації.

• Принцип наочності, який означає, що відображення показників
бюджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в
Україні і за її межами відбувається шляхом використання засобів
максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу,
визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

• Принцип порівняльності полягає в систематизації доходів і ви­
датків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійсни­
ти загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.

• Принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного
бюджету включаються всі кошти, що направляються з прибутково-
видаткової частини.

• Принцип застосування балансового методу спрямований на
встановлення правильного співвідношення між доходами і видатками всіх бюджетів, а також між натуральними і фінансовими показ­никами.

З напрямом бюджетного процесу пов'язане й поняття бюджет­ного циклу. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й складан­ня проекту акта про бюджет, його розгляду і затвердження, вико­нання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює всі стадії бюджетного процесу, у тому числі бюджет­ний період, і триває більше двох років. Слід зазначити, що ряд країн має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США він три­ває три роки, оскільки перша стадія (складання проекту бюджету) займає 1,5 року. У ФРН процес складання проекту державного бюд­жету починається за б місяців до бюджетного періоду, в Японії — за 7, у Франції — за 14 місяців.

У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом реалізу­ються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних право­відносин. Отже, бюджетний процес є формою здійснення матеріаль­них бюджетних прав, що надані учасникам бюджетного процесу.

Порядок складання проекту бюджету

Складання проектів державного та місцевих бюджетів здійсню­ється з метою визначення обсягу коштів, необхідних для функціо­нування держави і органів місцевого самоврядування. Через держав­ний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ре­сурсів між адміністративно-територіальними одиницями.

Конституція України (ст. 116) та Бюджетний кодекс (гл. 6) покла­ли повноваження зі складання проекту бюджету і проекту закону про Державний бюджет на Кабінет Міністрів України. Відпові­дальність за складання проекту закону про Державний бюджет Ук­раїни несе Міністр фінансів, він же визначає основні організаційні засади бюджетного планування, які закладаються в основу бюджет­них запитів і розроблених пропозицій проекту бюджету.

Виключне право органів державної виконавчої влади складати проект бюджету базується на їх основних повноваженнях зі здійснення державної політики та державного регулювання, при цьому вони оперують мобілізованими до бюджету фінансовими ре­сурсами. Саме виконавчі органи внаслідок свого становища та функцій, покладених на них, можуть здійснювати всебічний аналіз економічних та фінансових показників. Це стосується і виконавчих органів на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетне законодавство закріплює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі орга­ни відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети (п. 9 ст. 75 БК).

У межах своїх повноважень уряд розробляє і здійснює загально­державні програми економічного, науково-технічного, культурного і соціального розвитку України. У зв'язку з цим він встановлює по­рядок і строки складання цих програм і проекту Державного бю­джету України. Причому уряд повинен спрямовувати свою діяльність на підвищення ефективності і результативності державних програм, що забезпечує гнучкий перерозподіл ресурсів та спрямування їх на пріоритетні потреби.

Підготовка проекту бюджету передбачає проведення низки сер­йозних заходів. Після початку поточного року Міністерство еконо­міки починає працювати над збиранням показників від галузевих міністерств, які фінансуватимуться з бюджету. На основі цього Міністерство економіки готує економічні прогнози і подає їх до Ка­бінету Міністрів України. У першому кварталі галузеві міністерства та органи місцевого самоврядування розраховують потреби на по­точні видатки і капіталовкладення, оскільки легше підрахувати по­точні витрати, які базуються на кількісних показниках, нормах.

Складанню проекту бюджету передує розробка основних про­гнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділен­ням показників: обсягу внутрішнього валового продукту, національ­ного доходу; зведеного бюджету фінансових ресурсів; балансу до­ходів і видатків населення; платіжного і валютного балансу України. Аналіз показників соціально-економічного становища країни, перс­пектив та темпів економічного зростання, потреб національної еко­номіки у фінансових ресурсах дає змогу урядові планувати доходи й видатки державного бюджету на реальних показниках, сприяючи таким чином збалансуванню бюджетної системи країни. Зазначені показники складаються до 1 червня.

Визначальне місце на стадії складання проекту бюджету належить Бюджетній резолюції. Бюджетна резолюція може бути ефективним інструментом для встановлення загального рівня державних видатків на економіку, а також для визначення загальних бюджетних обме­жень. Найголовніша вада бюджетного процесу в багатьох країнах полягає в тому, що бракує бачення «панорами» державних видатків на економіку (державного втручання), а також ефективних обме­жень видаткових рішень. За відсутності загальних обмежень у ви­датках на місцях керівники держави, приймаючи рішення, не бачать потреби в суворішому виваженні видатків на різні програми. Крім того, Бюджетна резолюція може бути ефективним механізмом дов­гострокового планування бюджету, оскільки націленість бюджету на короткострокову перспективу, що враховує лише наступний бю­джетний рік, може призвести до таких видаткових рішень, що не уз­годжуватимуться з майбутньою політикою.

Відповідно до Бюджетного кодексу Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бю­джетної політики на наступний бюджетний період не пізніше ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у процентах до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту;

2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього про­дукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках
Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місце­вих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими
бюджетами в наступному бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюдже­ту України;

9) захищених статей видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та
спеціальний фонди.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань у Верховній Раді України відбуваються парла­ментські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюд­жетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної пол­ітики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках еко­номічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього про­дукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого офіцій­ного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття.

До захищених статей видатків державного бюджету мають бути віднесені такі: оплата праці праці­вників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; прид­бання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; виплата процентів за державним боргом; трансферти населенню, у тому числі пенсії; трансферти місцевим бюджетам.

Для забезпечення єдиної бюджетної та монетарної політики, ґрун­тування уряду на однакових монетарних показниках Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Вер­ховної Ради України та Кабінету Міністрів України: 1) проект основ­них засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів та видатків Національного бан­ку України на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. За­значена постанова може містити пропозиції Верховної Ради Украї­ни до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступ­ний бюджетний період виключно з вищезазначених питань, у тому числі відповідні доручення Кабінету Міністрів України.

Після затвердження Бюджетної резолюції ВРУ (до 7 липня) Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпоряд­ників інструкції з підготовки бюджетних запитів — документів з відповідним обґрунтуванням обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності головного розпорядника.

Головні розпорядники коштів організують роботу з розробки цих запитів у строки, встановлені Міністерством фінансів, і несуть відпо­відальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих бюджет­них запитів.

Бюджетні запити були запроваджені в практику бюджетного про­цесу починаючи з 1998 року. Вони подаються за встановленою фор­мою з обов'язковим визначенням головними розпорядниками бю­джетних коштів основної мети діяльності, завдань на плановий рік, а також з проведенням аналізу результатів діяльності, досягнутих у минулому році, та прогнозуванням очікуваних результатів діяльності у поточному році, обґрунтуванням розподілу граничного обсягу ви­датків за кодами функціональної класифікації та напрямами діяль­ності.

У свою чергу Міністерство фінансів аналізує запити з точки зору їх відповідності меті, пріоритетів витрат і на основі результатів ана­лізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бю­джетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету Украї­ни перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. У разі розбіжностей між думками Міністерства фінансів та головних розпорядників це питання виноситься на розгляд уряду (при цьому діє погоджувальна комісія).

Міністерство фінансів України подає проект закону про Держав­ний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а та­кож вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього про­екту в Кабінеті Міністрів України. Кабінет Міністрів України прий­має постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бю­джет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує пла­новому. На цьому закінчується перша стадія бюджетного процесу.

Разом з проектом закону про Державний бюджет України, схва­леним Кабінетом Міністрів України, до Верховної Ради подаються:

1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бю­джет України, яка має містити:

а) інформацію про економічне становище держави та основні
прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку
України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;

б) оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій,
програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

г) інформацію щодо врахування пропозицій ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, якщо вони були прийняті ВРУ відповідно до ч.6 ст. 33 БКУ;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин;

д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за
типом боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів та умов запозичень;

е) прогноз основних макропоказників економічного і соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи
оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язкових платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

4) показники видатків Державного бюджету України, необхідних
на наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані у проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цих
програм протягом більш як одного бюджетного періоду;

5) зведення та структура фінансових зобов'язань із державного
боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми
на обслуговування державного боргу;

6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гаранти КМУ;

7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у
поточному бюджетному періоді;

8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) відпо­відно до закону;

9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету ВРУ з питань бюджету);

10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає КМУ.

Рахункова палата України відповідно до статей 40 та 41 Бюджетного кодексу та статей 7 і 27 Закону України «Про Рахункову палату» здійснює аналіз проект закону про Державний бюджет України, поданий Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради. У ході здійснення аналізу використовуються послання Президента Украї­ни до парламенту та уряду країни, Бюджетна резолюція, акти Ка­бінету Міністрів України³, проекти Державної програми економіч­ного і соціального розвитку України на планований рік, Основні за­сади грошово-кредитної політики НБУ, аналітичні та розрахункові матеріали до проекту бюджету, звітні дані Державного казначейства та головних розпорядників бюджетних коштів, Міністерства фінансів, Національного банку, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державної податкової адміністрації, Дер­жавного комітету.статистики, Державної митної служби тощо.

Бюджетний кодекс (ст. 75) визначає порядок складання проектів місцевих бюджетів.. Після того, як Міністерство фінансів доведе до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та ви­конавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період, вони зобов'я­зані надати необхідну інформацію:

• Міністерству фінансів — для проведення розрахунків обсягів
міжбюджетних трансфертів та інших показників;

• Верховній Раді України — для перевірки достовірності цих роз­
рахунків.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів, і відповідно до ст. 34 БКУ та з урахуван­ням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпоряд­ників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних за­питів. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів аналізують бюджетний запит, поданий головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефек­тивності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місце­вого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації у містах Києві та Се­вастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим орга­нам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог ч. З—5 ст. 75 БКУ.

Після схвалення КМУ проекту закону про Державний бюджет Міністерство фінансів доводить Раді міністрів АРК, місцевим дер­жавним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад: роз­рахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів; методику їх визначення; інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів; пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).

У тижневий термін після ухвалення Закону про Державний бю­джет у другому читанні КМУ доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбю­джетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бю­джетний період), які були проголосовані ВРУ при прийнятті проекту закону про Державний бюджет у другому читанні. На підставі нада­ної інформації Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії ВР АРК, відповідної ради схвалюється Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відпо­відної ради. Разом з ним необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступ­
ний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого
бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місце­
вий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо
функцій та програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний і наступний бюджетні періоди у розрізі
класифікації видатків бюджету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин
(для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують
бюджети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету АРК,
бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів);

ґ) інформацію щодо погашення боргу АРК та місцевого самовря­дування, обсягів та умов запозичень;

2) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами
доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з район­
ним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста район­ного значення;

4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди
для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо
реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний пе­ріод та на наступні три бюджетні періоди;

6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповід­ної ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи ви­конавчий орган відповідної ради.