Формування мотиваційної сфери школяра

Мотиви учіння – це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не будь якої іншої мети; мотивами називаються потреби, почуття, інтереси, переконання та ін. спонукання людини до діяльності зумовленою вимогами життя (Г.С.Костюк).

Мотив навчання (від фр. motif — рухаю) — внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує залучення особистості до пізнавальної діяльності, стимулює розумову активність.

Мотивами можуть бути потреби й інтереси, прагнення й емоції, установки й ідеали. З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності. Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і ефективність навчальної діяльності.

Можна виділити кілька груп мотивів:

1. Соціальні, які мають широкий спектр свого вияву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус — у суспільстві, в певному соціальному колективі (родині, класі та ін.).

2. Спонукальні: пов'язані із впливом на свідомість школяра певних чинників — вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.

3. Пізнавальні: виявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання та його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Тому формування в учнів пізнавальних мотивів — це провідний фактор успішності пізнання, бо через нього реалізуються природні потреби людини.

4. Професійно-ціннісні: відображають прагнення людини отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері діяльності. Ці мотиви вступають у дію на етапі вибору професії і безпосереднього здобуття професійної освіти.

5. Меркантильні: пов'язані з безпосередньою матеріальною вигодою, корисливістю особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.

Кожен педагог, дбаючи про ефективність навчальної діяльності вихованців, спільно з їхніми батьками має цілеспрямовано працювати над формуванням у них дієвих мотивів.

- Які мотиви учіння були у вас в школі?

- Які зараз?

За характером:

& позитивні

Мотиві учіння ž нейтральні

(негативні

Оволодіння знаннями знаходиться у прямій залежності від того, як учень ставиться до навчальної діяльності, чим і як мотивується для дитини ця діяльність.

Це цікаво: Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах

С. 132-138, 156-157

Пізнавальний інтерес – сильний мотив учіння. П.І. істотно впливає на всі психічні процеси, змінює загальну спрямованість активності особистості.

Пізнавальний інтерес – інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними засобами або уміннями і навичками, за допомогою яких учень отримує освіту; це властивість особистості, яка проявляється в активному, емоційно забарвленому відношенні до пізнання предметів, явищ навколишньої дійсності, видів діяльності, що викликаються усвідомленням їх значущості для особистості.

Інтерес – складне психічне явище, що охоплює свідомість, волю та почуття людини.

Види стимулів пізнавального інтересу учнів на уроці (за Щукіною Г.І):

1. Ті що йдуть від змісту навчального матеріалу на уроці - новизна знань: на кожному уроці виділяти безпосередньо нове, вже відоме, те, що учні можуть пізнати самостійно. Дозволить правильно організувати роботу на уроці, виділити проблемні питання для самостійного розв’язання.

2. Ті, що йдуть від діяльності учнів на уроці. Забезпечення різноманітності Організація активної самостійної навчальної діяльності на уроці

3. Ті, що виходять з відносин, які складаються між учителями та учнями, і між самими учнями на уроці. Поживні сили всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів учня Перша зустріч з вчителем, школою (Ш.А.Амонашвілі).

П.І. стимулює «жадобу до знань», пошук шляхів її задоволення, формування активної особистості.

Культура пізнавальної діяльності включає: систему знань, умінь; культуру мовлення; культуру наукового пізнання, культуру навчальної праці; досвід творчої діяльності; емоційно–ціннісне ставлення до навчальної дійсності і себе; цілісну саморегуляцію організмом, психікою та власним розвитком.

Формуємо предметні, ключові, комунікативні, універсальні компетенції.

Умови формування інтересу до навчальної діяльності:

- Розвиток особистих якостей учня, його основних життєвих потреб і прагнень (прагнення до знань, потреба в навчанні як діяльності; потреба у спілкуванні), потреба в самоствердженні.

- Відповідність змісту учбового матеріалу його розумовому розвитку В.Г.Бєлінський підкреслював, що вчитель, задовольняючи інтереси учня щодо навколишнього, не повинен намагатися формувати розвиток його особистості і давати відомості понад його розуміння, бо це може призвести до втрати інтересу до інформації.

- Форма викладу матеріалу вчителем (самостійність і активність учнів).

- Форми організації навчальної діяльності (колективні, групові).

- Усвідомлення учнями мети діяльності.

- Особистість вчителя.

Шляхи і засоби формування пізнавального інтересу:

1.Стимулювання навчального інтересу за допомогою змісту програмного матеріалу: програмний матеріал підручника, повідомлення учнів, використання прислів’їв, приказок, читання уривків з художніх творів, науково – популярної літератури, додаткової інформації на різних предметах, складання задач на місцевому матеріалі, казки (приклад з досвіду Маренюк Р.В.).

2.Чітка організація навчального прогресу.

3. Використання сучасних технологій навчання,

4. Уміння поєднання вчителем різних методів, прийомів, засобів навчання, ІКТ.

5. Показ практичної і теоретичної необхідності знань.

6. Ситуація задоволення, успіху (прийоми: формування загальнонавчальних умінь і навичок, актуалізація опорних знань, утвердження гуманних стосунків між учителем і учнем, своєчасної педагогічної допомоги з боку вчителя, впевненості в можливості учнів подолати труднощі). Радість пізнання через створення умов для переживання почуття успіху;емоційна підготовка учнів до засвоєння нового матеріалу (с. 160 – приклад з уроку); незвичайні способи й оформлення навчального завдання (с. 163-164 законспектувати у «Педагогічну скарбничку»); спілкування з природою; використання музики.

7. Об’єктивна і вимоглива оцінка знань («Серце віддаю дітям», с. 76).

8. Авторитет вчителя.

9. Перспективність навчання.

Умови формування мотивації:

- збагачувати зміст особистісно орієнтованим цікавим матеріалом;

- стверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

- задовольняти потреби в спілкуванні з учителем і однокласниками під час навчання;

- збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

- формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

- формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

- утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

- використовувати всілякі засоби педагогічної підтримки, коли вона особливо потрібна, прогнозувати ситуації;

- виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку;

- стимулювати емоції, почуття, інтереси.

«Навчання повинно стати для учнів джерелом інтересу і духовного збагачення» (В.О.Сухомлинський).

Антистимули інтересу: надмірне збільшення репродуктивного матеріалу, домінування словесних форм роботи, повільний темп уроку, його погана організація, одноманітність прийомів заохочення, оцінювання.

У пізнавальному інтересі переплітаються інтелектуальні, вольові, емоційні компоненти.

Ініціативність пошуків, самостійність учнів у здобутті знань – вияв П.І.

Висновок

Виховання стійких пізнавальних інтересів учнів є однією з головних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Інтерес до навчання – велика рушійна сила, яка відкриває розум і серце дитини для благотворного впливу науки. Саме пізнавальний інтерес є запорукою того, що думка школяра послідовно проникає в суть явищ або предметів, наполегливо шукає і встановлює зв’язки між ними, долає перешкоди, досягає радісного осягнення. Коли невідоме відкривається у всій логічній цілісності й красі. Здобуті ціною праці і творчих зусиль, поєднані з особистим досвідом, знання у свідомості юної людини перетворюються у власні переконання.

Мотиви учіння – глибоко особистісна індивідуальна якість, зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, товаришів, оцінювання подій – це «вершечки» від корінців, що живлять його бажання вчитися, долати труднощі.