Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби

Процесуально-правове регулювання розгляду скарг проведено в гл. 31-Г (статті 248-248 ЦПК), включеної до ЦПК Законом України № 2056-Ш від 19 жовтня 2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Звернутися до суду зі скаргою мають право учасники виконавчого провадження (сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі) та особи, які залучаються до виконання дій державним виконавцем (поняті, працівники органів внутрішніх справ, опіки і піклування та інших органів), якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавчої служби порушено їх права чи свободи. Суб'єкти права оскарження в цивільному процесі набувають правосуб'єктності заявника.

Скаргу може бути подано безпосередньо до суду або після оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається за підсудністю — до суду за місцезнаходженням відповідного відділу державної виконавчої служби або іншого суду, встановленого законом, у строки, передбачені ст. 248 ЦПК: у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав і свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом у порядку, встановленому ст. 89 ЦПК, на заяву особи, що його пропустила.

Одночасно із заявою про поновлення строку належить подати скаргу, на подання якої поновлюється пропущений строк. Заява розглядається судом з повідомленням особи, яка її подала. За наслідками розгляду постановляється ухвала. Ухвала про відмову поновити пропущений строк може бути оскаржена.

Прийнята до провадження суду скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби має бути розглянута у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. За неможливістю явки зазначених осіб в судове засідання справа може бути розглянута за участю їх представників.

Якщо особа, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, суд залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення про задоволення чи про відмову в задоволенні скарги. При встановленні обгрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника і усунути порушення або іншим шляхом поновлює його права чи свободи. За рішенням суду може бути допущене негайне виконання.

При встановленні судом, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду в справі може бути оскаржено.

Витрати у справі несуть: заявник — у разі відмови судом у задоволенні скарги і відділ державної виконавчої служби — у випадку задоволення судом скарги заявника.

З набранням рішенням законної сили воно не пізніше десяти днів надсилається до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику. Про виконання рішення відповідний орган державної виконавчої служби повинен протягом місяця з дня його одержання повідомити суд і заявника.