Структура релігієзнавства

Сучасне релігієзнавство, в залежності від академічної та культурної традиції кожної окремої країни, має наступну дисциплінарну структуру:

Класичний поділ:

Філософія релігії - сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії.

Історія релігії - розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

Соціологія релігії - розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства.

Психологія релігії - розділ релігієзнавства, що досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях; зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань тощо; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом.

Феноменологія релігії - розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистих відчуття і бачення.

У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство вивчає філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне — вивчає історію виникнення та еволюції окремих релігій та вірувань в їхньому взаємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.