Висновки. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено

Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено, тому в теоретичній літературі щодо цього поняття і класифікації учасників процесу є різні погляди.

У теорії кримінального процесу осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, іменують «учасники кримінального процесу», «учасники кримінального судочинства», «суб’єкти кримінально-процесуального права» тощо. Проте більшість науковців осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, називають суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності.

Таким чином, суб’єкти кримінального процесу – це державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки.

На наш погляд, відповідно до глави 3 Кримінального процесуального кодексу, яка має назву «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» найбільш доцільною є така класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності:

1. Суд.

2. Сторона обвинувачення: прокурор; органи досудового розслідування; керівник органу досудового розслідування; слідчий; оперативні підрозділи.

3. Сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений та їх законні представники; виправданий; засуджений; захисник.

4. Потерпілий і його представник.

5. Інші учасники кримінального провадження (заявник; цивільний позивач і відповідач та їх представники; свідок; перекладач; експерт; спеціаліст; секретар судового засідання; судовий розпорядок.

Особливістю кримінального процесу являється те, що кримінально процесуальні права та обов’язки виникають саме з моменту залучення особи до участі у кримінальному процесі, на відміну від багатьох інших галузей права, тому поняття «суб’єкти» кримінального процесу повністю співпадає з поняттям «учасники». Але слід вживати термін «суб’єкти кримінального процесу», оскільки у кримінально-процесуальні відносини різні особи втягуються по-різному. Перші – в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач тощо); другі – в силу своїх посадових обов’язків (слідчий, прокурор, суддя тощо); треті – за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник тощо); четверті – притягаються до участі в процесі у примусовому порядку (підозрюваний, обвинувачений, підсудний).

Зміни у системі взаємовідносин між суб’єктами кримінального процесу, насамперед, обумовлені змінами у структурі їхнього процесуального статусу. Так, новим КПК України слідчий, наряду із прокурором, керівником органу досудового розслідування віднесений до суб’єктів сторони обвинувачення (п. 19 ст. 3). Слідчий у межах компетенції, передбаченої кодексом, здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень під процесуальним керівництвом прокурора, який має достатньо широкі повноваження (ст. 36 КПК України). У порівнянні з нормами КПК 1960 року слідчий втратив значну частину своєї процесуальної самостійності, оскільки більшість процесуальних рішень під час досудового розслідування приймаються або прокурором, або слідчим за погодженням із прокурором, або слідчим суддею.

Певна частина процесуальних актів досудового розслідування потребує рішення слідчого судді (зокрема, застосування запобіжних заходів і деяких інших видів заходів забезпечення кримінального провадження, проведення окремих слідчих (розшукових) дій тощо), що вимагає від слідчого звернення за погодженням із прокурором з відповідним клопотанням до слідчого судді. Розгляд таких клопотань у суді здійснюється за участю слідчого або прокурора.

Істотних змін у новому КПК України зазнав і процесуальний статус підозрюваного. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому кодексом, повідомлено про підозру, або особа, затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. З моменту набуття статусу підозрюваного особі має бути вручена пам’ятка про його процесуальні права й обов’язки.

У новому КПК 2012 року з'явилися нові суб'єкти кримінального провадження. Для сприяння реалізації зазначених завдань Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року, вводить у сферу вітчизняного кримінального процесу нового процесуального суб’єкта - слідчого суддю, на якого покладає повноваження по здійсненню судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, введення до системи суб’єктів кримінального провадження слідчого судді обумовлено необхідністю забезпечення судового контролю як форми судового захисту прав і свобод громадян, що виступає надійним механізмом забезпечення змагальності кримінального провадження, дотримання прав особи у кримінальному судочинстві. Слідчий суддя забезпечує вирішення низки завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши таким чином отримані докази; г) сприяти винесенню правосудного вироку при вирішенні справи по суті.

Слід зазначити, що суб’єкт, уповноважений здійснювати контрольні функції у досудовому провадженні, функціонує у багатьох європейських країнах.

З'являється новий інститут — суд присяжних. Проте не слід відносити цей інститут до дуже демократичних новел. Можливо навіть, навпаки. Так, за виключенням країн прецедентного права, де інститут присяжних є невід'ємною складовою укладу суспільства, віковою традицією, у країнах континентальної системи права (європейські країни) ідея суду присяжних закладається у тих ситуаціях, коли суд не користується довірою у суспільстві, що на сьогодні явно простежується в Україні. Тому інститут присяжних відсутній майже в усіх країнах ЄС, проте присутній в Російській Федерації, Казахстані і вже й в Україні.

Проте цей інститут постає у спотвореному вигляді у нашому законодавстві. Суди присяжних за загальним правилом розглядають питання виключно винуватості чи невинуватості обвинуваченого і не дають оцінку будь яким фактичним даним. Проте для забезпечення непідкупності як правило суд присяжних складається з 7-12 осіб. Новий КПК передбачає участь трьох присяжних. Чи забезпечить така система повернення довіри до суду, неупередженості кримінального процесу? Однозначно виникають питання.

Отож, аналіз теоретичних, наукових джерел та відповідного законодавства з досліджуваної тематики дозволяє зробити наступні узагальнення. По-перше, про тотожність таких понять як суб'єкти кримінального процесу та учасники кримінального процесу. Їх можна визначити як осіб, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством. Тобто, усі особи, які вступають у процесуальні правовідносини, незалежно від підстав, обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального процесу.

З визначення суб'єктів кримінального процесу фактично слідує, що вони є його учасниками. Як свідчить аналіз навчальної та наукової літератури, використання в ній поняття "суб'єкти" прийшло на зміну поняттю "учасники" зовсім недавно. В цьому є деяка особливість саме кримінального процесу – суб'єкти фактично і є учасниками процесу, на відміну від багатьох інших галузей права.