Види регенерації

Розрізняють два види регенерації - фізіологічну і репаративну.

Фізіологічна регенерація - безперервне оновлення структур на клітинному (зміна клітин крові, епідермісу тощо) і внутрішнь оклітинному (оновлення клітинних органел) рівнях, яким забезпечуєтьсяфункціонування органів і тканин.

Репаративна регенерація - процес ліквідації структурних пошкоджень після дії патогенних факторів.

Обидва види регенерації не є відокремленими, не залежними один відодного. Так, репаративна регенерація розгортається на базіфізіологічної, тобто на основі тих же механізмів, і відрізняється лишебільшою інтенсивністю проявів. Тому репаративної регенерації слідрозглядати як нормальну реакцію організму на ушкодження,характеризується різким посиленням фізіологічних механізмів відтворення специфічних тканинних елементів того чи іншого органу.

Значення регенерації для організму визначається тим, що на основіклітинного і внутрішньоклітинного оновлення органів забезпечується широкийдіапазон пристосувальних коливань їх функціональної активності вмінливих умовах навколишнього середовища, а також відновлення і компенсаціяпорушених під впливом різних патогенних факторів функцій.

Фізіологічна та репаративна регенерації є структурною основою усього розмаїття проявів життєдіяльності організму в нормі тапатології.

Процес регенерації розгортається на різних рівнях організації -- системному, органному, тканинному, клітинному, внутрішньоклітинному. Здійснюєтьсявін шляхом прямого і непрямого поділу клітин, оновлення внутрішньоклітинних органел та їх розмноження. Оновлення внутрішньоклітинних структур та їхгіперплазія є універсальною формою регенерації, властивої всім безвинятку органам ссавців і людини. Вона виявляється або у формівласне внутрішньоклітинної регенерації, коли після загибелі частини клітини їїбудова відновлюється за рахунок розмноження збережених органел, абоу вигляді збільшення числа органел (компенсаторна гіперплазія органел) водній клітці при загибелі іншого.

Відновлення вихідної маси органу після його пошкодженняздійснюється різними шляхами. В одних випадках збереглася частина органу залишається незмінною або малозміненому, а відсутня його частинавідростає від поверхні рани у вигляді чітко відокремленого регенерату.

Такий спосіб відновлення втраченої частини органу називають епіморфозом. Уінших випадках відбувається перебудова, що залишилася, органу, в процесіякої він поступово набуває вихідні форму та розміри. Цей варіантпроцесу регенерації називають морфаллаксісом. Найчастіше епіморфоз і морфаллаксісзустрічаються в різних поєднаннях. Спостерігаючи збільшення розмірів органупісля його пошкодження, перш говорили про його компенсаторної гіпертрофії.
Цитологічний аналіз цього процесу показав, що в його основі лежитьрозмноження клітин, тобто Регенераторна реакція. У зв'язку з цим процесотримав назву «регенерацнонная гіпертрофія».

Прийнято вважати, що репаративна регенерація розгортається післянастання дистрофічних, некротичних і запальних зміні, Так,проте, буває далеко не завжди. Значно частіше негайно після початкудії патогенного чинника різко інтенсифікується фізіологічнарегенерація, спрямована на компенсацію убутку структур, у зв'язку з їхраптовим прискореним витрачанням або загибеллю. В цей час вонаявляє собою по суті репаративної регенерації.

Про джерела регенерації є дві точки зору. Згідно з однією зних (теорія резервних клітин), відбувається проліферація камбіальні,незрілих клітинних елементів (так зв. стовбурових клітин і клітин попередників), які, інтенсивно розмножуючись і диференціюючись,заповнюють спад високодиференційованих клітин даного органу,що забезпечують його специфічну функцію. Інша точка зору припускає,що джерелом регенерації можуть бути високодиференційовані клітиниоргану, які в умовах патологічного процесу можуть перебудовуватися,втратити частину своїх специфічних органел і одночасно купуватиздатність до мітотичного ділення з наступною проліферацією ідиференціюванням.