Вибори 2007

Катерина Котенко:

Цю кампанію можна вважати віртуально-телевізійною, якщо ми під віртуальною маємо на увазі Інтернет. Щодо чорного піару, то експертна рада першою дізнається про такі рекламні ролики чи політичну агітацію. Думаю, що таких прес-конференцій, коли робилися публічні заяви про відставку через корупційні дії колег по роботі, вже не буде.

Тарас Шевченко:

Ця кампанія найбільш пов’язана з апатією, громадяни не шукають інформацію про політичні партії, не хочуть безкоштовно ходити на мітинги чи переконувати своїх друзів. Тому політичні партії повинні потрапити в серця і голови в тих місцях, де ці голови зазвичай перебувають. В першу чергу – перед телеекранами. Особливо політики хочуть потрапити в новини. Тому на цій кампанії відчувається сплеск замовних матеріалів у новинах, проплачених гостей у студії. Бо в такий спосіб, навіть якщо не буде відвертої заказухи, бажана просто поява на телебаченні. Телебачення залишається найбільш впливовим елементом і його дивляться скрізь: на Сході і Заході, у містах і селах, тому думаю, що це твердження правильне.

Ігор Розкладай:

У цій кампанії активно використовують технологію, яку давно вже застосовують у тій же Америці – там політштаби мають цілі підрозділи по роботі з блоґами, формумами і чатами. Враховуючи той факт, що найближчим часом можна очікувати стрімкого зростання кількості користувачів Інтернету, зокрема завдяки поширенню технологій CDMA, WiFi тощо, наступні вибори стануть ще більш «віртуалізованими». Щодо телебачення, то таке враження, що політсили розраховують свої меседжі на той електорат, який їх уже підтримував, і не намагаються завоювати новий. Новаторства майже не видно, багато сірої або зробленої нашвидкуруч реклами. Кампанія коротка, тому нових серйозних тенденцій не спостерігається.