Поняття і головні ознаки правової держави

Зміст ст

План 3

Вступ 4

Головні ознаки правової держави 5

Розподіл державної влади 6

Правова держава 7

Формування правової держави 7

Громадянське суспільство 10

Політичний аспект громадянського суспільства 10

Поняття громадянського суспільства 11

Суспільство 12

Висновок 12

Список використаної літератури 14

ВСТУП

В ст. 1 Конституції нашої держави закріплено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Але те, що сказано в Основному законі не дає нам приводу стверджувати, що це саме так. На наш погляд, в Україні не всі особистості усвідомлюють, що для створення правової держави необхідно виникнення деяких передумов, найважливішою з яких є громадянське суспільство, тобто відповідна зрілість традиційного суспільства.

Універсальними і тривкими устоями громадянського суспільства і правової держави вважають звичайні властивості порядності, чесності, людяності. Саме зазначені традиції дають шанс суспільству бути однорідним, а людині запобігти злу і насиллю.

Не випадково людство у своїй повсякденності прагне кращого, зокрема, і в таких інститутах, як суспільство, держава. Наша держава теж продекларувала формування громадянського суспільства і демократичної правової держави. З існуючих суспільно-політичних і правових проблем це — найголовніша, від розв'язання якої залежать усі інші.

Необхідність розвитку громадянського суспільства у нашій країні розглядаємо як умову виходу з кризи, оновлення, бо саме громадянське суспільство є системою забезпечення життєдіяльності соціальної, культурної і духовної сфер життя народу.

Нагальною потребою є розвиток відносин суспільства і держави. Саме у найрозвиненішій системі таких відносин вбачаємо гарантію того, що суспільство все-таки стане громадянським, а держава - правовою.

Поняття і головні ознаки правової держави

Виходячи із сучасних поглядів, правова держава характеризується такими суттєвими ознаками (їх ще називають принципами правової держави):

1. Джерелом державної влади має бути народ. Через представницьку чи пряму демократію він формує органи влади. Виключно народові належить право визначати і змінювати форми та зміст свого державно-правового життя, створювати й ліквідовувати інститути державної влади..

2. Панування права в управлінні державними справами. Це означає, що
влада здійснюється не шляхом суто наказних методів чи інших командно —
адміністративних засобів, а шляхом права, у визначених правом формах і
методах.

3. Верховенство законів у регулюванні суспільних відносин. По-перше, у
сферах суспільного життя, що підлягають правовому регулюванню, мають
панувати закони, а не підзаконні акти (накази, інструкції та ін.), тому що закон
найповніше відображає інтереси суспільства, чого не скажеш про підзаконні
акти, які нерідко відображають відомчі інтереси, перекручуючи при цьому
закони. По—друге, у разі суперечності між законом і підзаконним норма -

тривним актом безсумнівно має діяти закон. По—третє, закон не може бути відмінений, замінений чи зупинений підзаконним актом. І, нарешті, підзаконні акти повинні відповідати законам.

Наявність законодавчих органів і процедур, за допомогою яких створюються ефективні закони. Для того, щоб правильно відобразити інтереси суспільства в законах, необхідне існування демократичної системи виборів законодавчих органів. Ця система має бути такою, щоб обирались інтелектуально розвинені, юридично підготовлені, масштабно мислячі представники всіх соціальних верств суспільства. Процедура підготовки закону має бути гласною участю максимальної кількості спеціалістів. Процес прийняття закону має виключати можливість внесення некомпетентних змін у нього й водночас бути вільним, демократичним.

5. Пріоритет прав і свобод особи. Кожна людина має невід'ємні, дані їй від народження, права і свободи: право на життя, на особисту недоторканність тощо. Ці права і свободи не даються жодною державою, жодним законом, і отже, не можуть бути взяті ними. Держава лише за допомогою права, у певних невеликих межах може регулювати процес їх реалізації. Важливо наголосити, що у правовій державі категорично недопустиме нехтування правами і свободами особи не лише заради егоїстичних групових чи партійних інтересів, а навіть і з посиланням на "високі" державні або національні інтереси. Тобто цим правам і свободам надається перевага (пріоритет) порівняно з будь-якими іншими інтересами.

7. Наявність ефективної правоохоронної системи. Під цим мається на увазі відповідна структурі суспільних потреб організація, правове, кадрове і матеріальне забезпечення суду, прокуратури, міліції та інших органів, які охороняють права громадян. Особливо важливим серед них є суд, компетенція якого поширюється на всі правові спори, у тому числі й на питання відповідності рішень вищих органів влади Конституції України.

8. Висока правова культура суспільства та особи - одна з важливих рис правової держави. Висока правова культура суспільства - це розвиненість усіх його правових інститутів: законодавства, правотворчої та право реалізуючої діяльності, правового захисту особи. Правова культура особи містить знання права, повагу до нього, уміння правильно реалізувати правові знання на практиці, безумовне виконання громадянами правових заборон та обов'язків.

9. Відповідальність держави перед суспільством. Це означає, що держава
в особі винних осіб мусить нести моральну і юридичну відповідальність за
рішення і дії, які призвели до шкоди суспільству. Цей принцип часто
формулюється і як взаємна відповідальність держави та особи. Мається на
увазі, що особа практично у будь-якій державі буде нести відповідальність за
суспільно шкідливі дії, але зворотний процес, коли й могутня держава
відповідає перед окремою людиною за заподіяну їй шкоду, притаманний саме
правовій державі.

10. Наявність поділу державної влади. Більшість сучасних дослідників
вважають, що поділ влади на різних рівнях з метою запобігання її узурпації або
надмірної концентрації в одних руках є важливою рисою правової держави, яка
не допускає наявності якої-небудь абсолютної влади, у тому числі й державної.
Це необхідно для того, щоб влада не перетворювалась у ніким не обмежену
силу, яка придушує суспільство.

Розподіл єдиної за своєю суттю державної влади, можна розглядати у трьох аспектах: а) розподіл законодавчої, судової, виконавчої діяльності шляхом створення трьох відповідних видів органів держави, які функціонують не втручаючись у компетенцію один одного; б) розподіл влади (повноважень) між соціальними верствами, групами шляхом їх пропорційного представництва в законодавчих органах; в) розмежування влади (повноважень) між вищими і нижчими структурами однієї й тієї само гілки влади. За допомогою цього забезпечується правова автономність державних органів, підкорених закону, а не наказу вищого керівництва.

Для сучасної цивілізованої держави, а тим паче такої, що претендує на означення правової, має бути притаманним і чітке розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Отже, правова держава — це така держава, яка характеризується всіма вищезазначеними рисами. Якщо ж вибрати лише найголовніші ознаки, то можна запропонувати таке визначення.

Правова держава — це держава, яка складається з громадян, котрі мають високу правову культуру і формують державну владу, яка є демократично організованим і залежним від суспільства апаратом управління, що за допомогою ефективних законів забезпечує реалізацію суверенних прав і свобод громадян.