Поправки

Отже, «Український стилістичний словник» Івана Огієнка – це фундаментальна словникова праця 1924 року, яка містить багатий лексичний матеріал. Автор подав вказівки на: наголос у словах, подекуди подав етимологію слів, вказав запозичення з певної мови (фр., нім.), надав граматичні форми роду, числа та відмінка, варіанти вживання, контексти.

Науковець утверджує думку про те, необхідно плекати українську мову, слідкувати за культурою та її чистотою, досліджувати історію вживання граматичних форм. Таким чином, Іван Огієнко створив правописну кодифікацію української мови, подав стилістичні вказівки, а також матеріал для історичного розуміння правопису. Науковець дбав про культуру мови, намагався виробити норми правильного вживання слів.

Список використаної літератури:

1. Огієнко І. Український стилістичний словник. Підручна книжка для вивчення української літературної мови. — Львів, — 1924. — 496 с.

2. Українська мова: Енциклопедія/ Редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін.
Київ, вид-во «Укр. енцикл.», 2004. 2-ге вид., випр. і доп. — С. 424.

3. Огієнко І. Довідник з історії України / За редакцією І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. [Режим доступу]: http://history.franko.lviv.ua/IIo.htm

4. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства: історія вивчення української мови / Степан Пилипович Бевзенко. — К.: Вища школа, 1991. — C. 115—116.

5. Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 440 с., іл.(Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) «Запізніле вороття»).