Порівняйте основні погляди Є.М.Водовозової, А.С.Симонович, Є.І.Тихєєвої, Л.К.Шлегер щодо значення природи для виховання дітей

Розробку ідей К- Д- Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є. М. Водовозової (1844—1923). Основні погляди на роль природи у вихованні дітей знайшли відображення у її книзі «Розумове і моральне виховання дітей від першого виявлення свідомості до шкільного віку», яка витримала сім видань і до революції була основним посібником для матерів і вихователів. Є. М. Водовозова висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Важливу роль у здійсненні цих завдань вона відводила природі. Уперше в російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила коло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендований нею обсяг знань стосувався сезонних явищ у природі, життя рослин і тварин. Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розвиток спостережливості пов’язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленням органів чуттів. Є. М. Водовозова рекомендувала широко використовувати прогулянки і екскурсії на лоно природи: в ліс, на луки, поле, річку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, наполягала вона, вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження її спостережливості, уваги та інтересу до природи. Для розвитку спостережливості Є. М. Водовозова рекомендувала спиратися на активність дитини, показувати предмети з усіх сторін. Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є. М. Водовозова радила відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляді за свійськими тваринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв’язків. Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є. М. Водовозова рекомендувала створювати для дітей «природничі кабінети» — кутки природи. Спостереження на прогулянках, екскурсіях, на думку Є. М. Во- довозової, повинні супроводжуватися розповіддю дорослого, щоб дитина усвідомлювала явища,які вона спостерігала. Важливе місце у збагаченні знань про природу Є. М. Водовозова відводила художній літературі. Нею були написані серії оповідань «З російського життя і природи». На думку Є. М. Водовозової, розумове виховання повинне йти поруч з моральним і естетичним. Саме у спілкуванні з природою, в процесі догляду за рослинами, тваринами потрібно здійснювати формування благородних почуттів, любові до живих істот, почуття жалю до них. Естетичні ж почуття, підкреслювала Є. М. Водовозова, найлегше і найвільніше розвиваються за таких умов: коли дитині дають змогу добре і багато бачити і спостерігати — рослин, тварин, картини природи і її явища.

Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей дошкільного віку були втілені у практику роботи перших дитячих садків А. С. Симонович (1840—1933). Розвиваючи ідею народності К. Д. Ушинського, А. С. Симонович вводить заняття ознайомлення з рідною природою (так звані заняття з краєзнавства). У дошкільному віці діти повинні мати уявлення про сонце, місяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, каміння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків. На заняттях із старшими дітьми проводилися цікаві фізичні досліди, екскурсії до річки, у парк, під час яких діти спостерігали природу, зміни в ній. Прогулянки і екскурсії супроводжувалися бесідами, збором різних предметів — рослин, камінців тощо. На наступних заняттях дітям читали і розповідали про життя природи з метою поглиблення знань. Навесні і влітку діти працювали у саду, висаджували квіти, овочі, спостерігали за мешканцями саду — птахами, комахами, вивчали їхні повадки. Все це сприяло фізичному, розумовому і моральному розвитку дітей.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є. І. Тихєєва (1866—1944) розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову,всебічно розвинену людину. При рода, писала Є. І. Тихєєва, основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями. Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуттів Є. І. Тихєєва вважала спостереження. Якщо ви хочете дати дітям уявлення про ліс, радила вона, поведіть туди дітей. Дайте їм змогу власними очима побачити ліс в усій його красі і різноманітності, почути звуки лісу, відчути його пахощі, задовольнити в обстановці лісу свою потребу в рухах. Саме у спілкуванні з природою, у різноманітній діяльності потрібно, на думку Є. І. Тихєєвої, здійснювати сенсорне виховання дітей. Вона виступала з критикою системи М. Монтессорі за її Штучність, відрив від життя. Спостереження в природі, підкреслювала Є. І. Тихєєва, найвір- ніший шлях до розвитку мови дітей. Важливо під час спостережень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається. У практиці роботи дитячих садків за методом Є. І. Тихєєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в кутку природи. В проведенні праці на городі Є. І. Тихєєва багато в чому наслідувала рекомендації Ф. Фребеля. Вплив природи на формування дитини не повинен обмежуватися розширенням знань, розвитком розумових процесів. Природа — могутній засіб естетичного і морального виховання. Спілкування з природою викликає у дітей почуття радості, розквіт найкращих сторін дитячої душі. Що може більшою мірою сприяти розвиткові етичного, ніж усвідомлення своєї відповідальності за життя дорогої живої істоти? Високо оцінювала Є. І. Тихєєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, писала вона, найвищий естет, що пред- ставляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідно- шенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні. У 1928 р. Є. І. Тихєєвою було підготовлено план — програму ознайомлення дошкільників з природою. Вона передбачала поступове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давало змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кожну пору року. Програма ознайомлення з природою і сьогодні не втратила свого значення. Отже, Є. 1. Тихєєва на основі прогресивних педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею використання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці і спостережень, підбір матеріалів для кутків природи, розроблений Є. І. Тихєєвою, не втратили свого значення і тепер.

У поглядах Л. К. Шлегер (1863—1942) («Практична робота в дитячому садку») відзначалося, що основне завдання ознайомлення з природою — пробудження інтересу у дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи, так і щоденним розгляданням ілюстрацій.