Тема 3. Новели досудового провадження

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: «Особливості провадження слідчих (розшукових) дій»

ЧАС– 2 години.

ЦІЛЬ ЗАНЯТТЯ – поглибити та закріпити знання, отримані курсантами й студентами на лекції та у процесі самостійної роботи над навчальною й науковою літературою.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, система слідчих (розшукових) дій, загальні правила проведення слідчих (розшукових) дій, допит, обшук, слідчий експеримент, огляд, експертиза освідування, впізнання.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття, види та класифікація слідчих (розшукових) дій.

2. Загальні правила провадження слідчих (розшукових) дій.

3. Процесуальна характеристика окремих слідчих (розшукових) дій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Розглядаючи питання семінару необхідно звернути увагу на основні новели інституту слідчих (розшукових) дії.

Поняття, види та класифікація слідчих (розшукових) дій.

Досудове розслідування являє собою сукупність різноманітних кримінальних процесуальних дій які здійснюються уповноваженими посадовими особами, у ході розслідування кримінальної справи та чітко регламентовані кримінальним процесуальним законом.

У такій сукупності кримінальних процесуальних дій особливе місце займають ті дії, за допомогою яких збираються і досліджуються докази. Такі дії кримінальний процесуальний закон іменує слідчими (розшуковими) діями.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України).

Види слідчих (розшукових) дій передбачених кримінальним процесуальним законом:

· допит (ст. ст. 225, 226, 227, 351, 352, 353, 354, 356);

· пред’явлення для впізнання (ст.ст. 228, 229, 230, 231, 232, 355);

· обшук (ст. ст. 233, 234, 235, 236);

· огляд (ст.ст. 237, 238, 239);

· ексгумація трупа (ст. 239);

· слідчий експеримент (ст. 240);

· освідування особи (ст. 241);

· проведення експертизи (ст. 242).

Кримінальний процесуальний закон до слідчих (розшукових) дій відносить ще й такі, як негласні слідчі (розшукові) дії.

Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукових) дій, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч.ч. 1, 2 ст. 246 КПК України). У зв’язку з цим вони відокремлені від слідчих (розшукових) дій і мають особливий процесуальний порядок їх провадження, якій чітко регламентований главою 21 КПК України.

Види негласних слідчих (розшукових) дій передбачених кримінальним процесуальним законом:

· аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260);

· накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261),

· огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262),

· зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263),

· зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264),

· обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267),

· установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268),

· спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269),

· аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270),

· контроль за вчиненням злочину (ст. 271),

· виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272),

· негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274).

Класифікація слідчих (розшукових) дій.

Слідчі (розшукові) дії можна класифікувати за різними критеріями, а саме:

1. Залежно від обсягу предмета слідчої (розшукової) дії вони поділяються на:

· основні – коли предмет слідчої (розшукової) дії досліджується повністю (допит свідка, огляд, обшук та ін.);

· додаткові – коли досліджуються окремі обставини, що не були з’ясовані з різних причин під час основної слідчої (розшукової) дії (додатковий допит свідка, додатковий огляд, додатковий обшук та ін.).

2. Залежно від повторюваності слідчі (розшукові) дії бувають:

· первинні – які проводяться вперше;

· повторні – які проводяться повністю вдруге з різних причин: неякісне проведення первісних слідчих (розшукових) дій, порушення порядку їх проведення, визнання їх результатів незаконними (повторний допит свідка, повторний огляд місця події та ін.)

3. Залежно від наявності в кримінальному процесуальному законі обов’язку проведення певної слідчої (розшукової) дії вони поділяються на:

· обов’язкові – необхідність проведення яких за певними обставинами встановлена законом: призначення судово-медичної експертизи для встановлення обставин, які вказані в частині 2 ст. 242 КПК;

· необов’язкові (факультативні) – необхідність проведення визначається особисто слідчим в залежності від обставин справи.

4.За послідовністю проведення:

· невідкладні - невідкладність проведення слідчої (розшукові) дії може виникнути не тільки на початковому етапі розслідування (огляд місця події), а й у ході подальшого його провадження (обшук житла);

· інші.

5.Залежно від мети, яка перед ними ставиться:

· спрямовані на збирання доказів – коли одна і та сама слідча (розшукова) дія за різних обставин може бути направлена і на збирання і на перевірку доказів);

· спрямовані на перевірку доказів.

6.Залежно від характеру одержуваної інформації:

· вербальні - виявляють і фіксують словесну інформацію (допити);

· невербальні - виявляють, досліджують і фіксують матеріальні об’єкти (огляд, освідування);

· змішані (пред’явлення для впізнання, слідчий експеримент).

7. За своєю процесуальною формою слідчі (розшукові) дії можна поділити на ті які провадяться:

· з дозволу (ухвали) слідчого судді або без нього (огляд житла чи іншого володіння особи, обшук);

· за постановою прокурора і без неї (освідування особи);

· за участю понятих і захисника і без них (обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи);

· за участю фахівця і без нього (огляд трупа).

Загальні правила провадження слідчих (розшукових) дій.

Кожна слідча дія має свій встановлений кримінальним процесуальним законом порядок проведення. Разом з тим, існують загальні правила провадження слідчих дій, які закріплені в чинному КПК України.

Загальні правила провадження слідчих (розшукових) дій.

Провадження слідчих (розшукових) дій допускається лише під час досудового розслідування. Як виняток огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Підставами для проведення слідчих (розшукових) дій є наявність достатніх відомостей, що вказують на досягнення її мети.

Послідовність проведення слідчих (розшукових) дій, їх обов’язковість або необов’язковість визначаються конкретною ситуацією та вирішується особою, в провадженні якої знаходиться справа, або прокурором, що здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, або керівником органу досудового розслідування, який здійснює процесуальний контроль.

Провадження слідчих (розшукових) дій здійснюється слідчим, прокурором, а у відповідних випадках встановлених кримінальним процесуальним законом за дорученням слідчого, прокурора є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

За загальним правилом слідчі (розшукові) дії провадяться за місцем досудового розслідування, але разом із тим із цього правила є винятки, наприклад, у разі неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я, або з інших поважних причин допит осіб, впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) (ст. 232 КПК України).

Слідчий, прокурор повинен вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена кримінальним процесуальним законом.

Кримінальний процесуальний закон передбачає провадження слідчих (розшукових) дій у денний час. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Тривалість слідчих (розшукових) дій кримінальним процесуальним законом не обмежується, але наприклад у випадках тривалого допиту, понад дві години, кримінальним законом передбачається перерва, а в цілому допит не може тривати не більше ніж понад вісім годин на день. Тривалість повністю залежить від характеру самої слідчої (розшукової) дії, умов, в яких вона провадиться, а також досвідченості та кваліфікації слідчого.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатимуть це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду, а саме, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, в такому разі, суд за клопотанням сторони має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цих правил, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

У ході провадження слідчих (розшукових) дій забороняються будь-які дії, що принижують честь і гідність особи, не передбачені законом засоби примусового характеру. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність (ч. 2 ст. 11 КПК України). Примусові заходи застосовуються тільки в разі крайньої необхідності і тільки в передбаченому законом порядку.

У процесі провадження слідчих(розшукових) дій слід вжити заходи щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування (ст. 222 КПК України) та захисту сфери особистого життя (статті 14, 15 КПК України). Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

При провадженні слідчих (розшукових) дій необхідно забезпечити безпеку учасників кримінального провадження.

Учасники слідчих (розшукових) дій мають право на оскарження незаконних на їх думку дій чи бездіяльності особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, у встановленому кримінальним законом порядку.

Фіксація результатів слідчих (розшукових) дій.

Результати будь-якої процесуальної дії згідно зі ст. 103 КПК України під час кримінального провадження можуть фіксуватися у таких формах: 1) протокол; 2) носій інформації, на якому процесуальна дія зафіксована за допомогою технічних засобів; 3) журнал судового засідання.

Основною формою фіксування результатів отриманої інформації під час провадження слідчих (розшукових) дій у ході досудового розслідування є протокол.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього.

Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – підписами понятих.

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу можуть долучаються додатки, якими можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.

Інститут негласних слідчих (розшукових) дій, основу якого складає глава 21 КПК України, є новим для кримінального процесуального законодавства нашої країни. Його поява - наслідок багаторічного пошуку в теорії кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, в слідчо-судовій практиці рішення задачі по розробці механізму використання результатів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві, який забезпечував би не лише невідворотність кримінального покарання, але і гарантував належне дотримання прав і законних інтересів громадян і суспільства в цілому. Першим істотним кроком у напрямі законодавчої регламентації використання результатів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі було прийняття в ході так званої малої судової реформи в Україні в 2001 році змін і доповнень в ст. 65 і 66 КПК України 1960 року, відповідно до яких протоколи оперативно-розшукових заходів і додатки до них можуть бути джерелами доказів у кримінальній справі. Проте, вимог до таких протоколів не було встановлено, не було вирішено питання про умови і порядок використання в доказуванні у кримінальних справах відомостей, що містяться в протоколах оперативно-розшукових заходів і додатках до них, особливо це стосується ситуацій, коли законодавством у сфері забезпечення захисту державної таємниці по оперативно-розшукових заходах заборонено розголошувати інформацію про засоби, методи і осіб, що брали в них участь, що, в свою чергу, утрудняє їх перевірку слідчим, прокурором і судом. Ці обставини, безумовно, ускладнювали використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні.

Розробники нового КПК України замість розвитку нормативно-правової регламентації використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах запропонували інший підхід. А саме, ввести в кримінально-процесуальну діяльність з розслідування злочинів в якості засобів збирання доказів негласні слідчі (розшукові) дії, визначивши їх в ч. 1 ст. 246 КПК України як різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Їх негласність означає неочевидність, скритність слідчих (розшукових) дій, що проводяться, від осіб, які в них не беруть участь, у тому числі й від співробітників слідчих і оперативних підрозділів, але передусім від об'єктів, відносно яких вони проводяться. Проведення слідчих (розшукових) дій в такій формі покликане забезпечити збір відомостей про злочин і особу, що його вчинила, встановити її місцезнаходження і місцезнаходження речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, попередити протидію розслідуванню злочину, забезпечити безпеку учасників кримінального судочинства і членів їх сімей в ситуаціях, коли проведенням гласних слідчих (розшукових) дій це здійснити неможливо.

КПК України в главі 21 містить вичерпний перелік негласних слідчих (розшукових) дій:

1) втручання в приватне спілкування, формами якого є аудіо-, відеоконтроль особи, накладення арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 258, 260-264 КПК України);

2) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України);

3) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України);

4) спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України);

5) аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України);

6) контроль за вчиненням злочину, формами якого є контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину (ст. 271 КПК України);

7) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

8) негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України).

Інші нормативно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази правоохоронних органів) можуть містити тільки положення про порядок і тактику проведення, визначених у главі 21 КПК України негласних слідчих (розшукових) дій.

Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає на підставах та в порядку, передбачених главою 21 КПК України:

- слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, про дозвіл на проведення втручання в приватне спілкування (ст. 260-264 КПК України), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), аудіо-, відеоконтролю місця (ст. 270 КПК України), контролю за вчиненням злочину (у випадках, передбачених ч. 8 ст. 271 КПК України), негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України);

- прокурор щодо контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);

- прокурор або слідчий у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 250 КПК України), щодо проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України). Щодо проведення останньої негласної слідчої (розшукової) дії слідчий своє рішення узгоджує з керівником органу досудового розслідування. При прийнятті рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у перелічених у ч. 1 ст. 250 КПК України випадках прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на її проведення. Якщо слідчий приймає рішення про проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії він зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття такого рішення та про отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення, припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, що здійснює досудове розслідування злочину, чи за його письмовим дорученням, в порядку ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України, уповноважені законодавством оперативні підрозділи правоохоронних органів, співробітники яких при проведенні цих слідчих (розшукових) дій користуються повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 41 КПК України). За рішенням слідчого або прокурора до проведення негласних (слідчих) розшукових дій можуть залучатися також інші особи (співробітники оперативних підрозділів, фахівці, перекладачі, особи, що конфіденційно співробітничають з оперативним підрозділом, поняті тощо).

Ухвалення процесуальних рішень про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є результатом оцінки слідчої ситуації, що склалася на певний момент розслідування. Такі слідчі ситуації характеризуються наявністю відомостей про злочин і особу, що його вчинила, які вимагають перевірки, для їх підтвердження або спростування, за умови, якщо іншим способом, ніж шляхом проведення конкретної негласної слідчої (розшукового) дії, це зробити неможливо.

Рішення про порядок, прийоми, засоби, місце, учасників негласних (слідчих) розшукових дій в ході їх проведення приймає слідчий або співробітник оперативного підрозділу, якому доручено її проведення.

При ухваленні таких рішень обов'язково повинен враховуватися ризик можливості:

1) здійснення посягання на життя або заподіяння особі (особам), що проводить негласну слідчу (розшукову) дію, бере в ній участь або іншим особам, тілесних ушкоджень;

2) поширення речовин небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, що скоїли тяжкі або особливо тяжкі злочини;

4) настання екологічної або техногенної катастрофи;

5) спричинення значної матеріальної шкоди.

За наявності можливості настання таких наслідків у разі проведення негласної слідчої (розшукового) дії слідчий, прокурор або уповноважений співробітник оперативного підрозділу, якому доручено проведення негласної слідчої (розшукового) дії, повинні обрати інший порядок, прийоми, засоби, місце, учасників її проведення або відмовитися від її проведення та обрати такі гласні або негласні слідчі (розшукові) дії, які повністю виключать настання таких наслідків. Ця рекомендація виходить з аналізу нормативних вимог до проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться в главі 21 КПК України та положень ст. 43 і відповідних статей розділів XVII, XVIII Кримінального кодексу України.

У процесуальному рішенні про проведення негласної слідчої (розшукового) дії має бути точно вказаний строк її проведення на це вказує ч. 5 ст. 246, п. 6 ч. 2, п. 5 ч. 4 ст. 248, п. 4 ст. 251 КПК України. Виняток становлять негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться з метою встановлення місцезнаходження особи, що переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді або суду, і оголошеної в розшук. Для таких негласних слідчих (розшукових) дій в ухвалі слідчого судді (постанові слідчого, прокурора) вказується конкретна дата початку їх проведення, а строк завершення - до встановлення місцезнаходження особи, що переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді або суду, і оголошеної в розшук. Встановлення і обчислення строків проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також їх продовження, здійснюється відповідно до положень глави 7 КПК України, ч. 5 ст. 246 і ст. 249 КПК України.

Закон не визначає, за який час до завершення строку дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, прокурор, або слідчий, за погодженням з прокурором, повинен звернутися до слідчого судді з клопотанням про подовження дозволу на проведення цієї слідчої дії. Однак, виходячи з того, що, по-перше, у разі відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про подовження дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні (ч. 3 ст. 40 КПК України), а по-друге, апеляційні суди України працюють за п’ятиденним робочим тижнем, тому слідчий повинен подати на узгодження відповідному прокурору клопотання про подовження слідчим суддею дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до завершення строку дії попередньої ухвали слідчого судді. У такому клопотанні, крім відомостей, зазначених у ст. 248 КПК України, слідчий, прокурор повинен, поряд із викладенням результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії, навести відомості, які дають достатні підстави вважати, що продовження проведення негласної слідчої (розшукової) дії дозволить додатково зібрати інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

У кожному конкретному випадку при визначенні строку проведення негласної слідчої (розшукового) дії або його продовження слід керуватися положеннями ч. 1 та 4 ст. 249 про те, що:

1) строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати двох місяців;

2) такий строк не повинен перевищувати фактичний максимальний строк досудового розслідування, який залишився на момент ухвалення відповідного процесуального рішення;

3) загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на який надає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України.

Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений (ч. 5 ст. 246 КПК України):

- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

- начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

- Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

- слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Необхідно також звернути увагу на те, що відповідно до ст. 247 КПК України під слідчим суддею в главі 21 КПК розуміється голова або визначений ним інший суддя Апеляційного суду АРК, областей, міста Києва і Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Слідчі судді місцевих судів не правомочні давати дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукового) дії.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотань про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукового) дії визначений ст. 248 КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 248 КПК України у клопотанні зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

У випадках, коли прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК України має право звернутися до керівника органу досудового слідства, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий суддя протягом шести годин з моменту отримання клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії зобов’язаний розглянути це клопотання за участю особи, яка подала це клопотання (ч. 1 ст. 248 КПК України). За необхідності слідчий суддя вивчає матеріали кримінального провадження та вислуховує суб’єкта внесення клопотання. Обсяги надання матеріалів кримінального провадження визначаються слідчим суддею. Невиконання законних вимог слідчого судді про надання йому матеріалів кримінального провадження, що обґрунтовують клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, може бути підставою для відмови в задоволенні такого клопотання.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії може постановити відповідну ухвалу, якщо ним будуть встановлені достатні підстави вважати, що вчинений злочин є відповідної тяжкості та під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК України, а також містити відомості про:

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) злочин, у зв’язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

5) строк дії ухвали.

За результатами розгляду такого клопотання слідчий суддя може постановити ухвалу як про надання дозволу на проведення негласної (слідчого) розшукової дії, так і про відмову в такому дозволі. Останнє, відповідно до ч. 5 ст. 248 КПК України, не є перешкодою для звернення до нього з новим клопотанням, але в новому клопотанні мають бути враховані підстави, по яких слідчий суддя раніше відмовив в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукового) дії.

Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути винесена у випадках, передбачених ч. 1 ст. 250 КПК України. Слідчий є самостійним у обранні негласної слідчої (розшукової) дії, яку він вважає за необхідне провести за наявності достатніх підстав для її проведення, що наведені у відповідних статтях глави 21 КПК України. Таке рішення у вигляді постанови слідчого, згідно із ч. 1 ст. 250 КПК України, повинно бути письмово узгоджене ним з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Прокурор може, за наявності передбачених главою 21 КПК України підстав, самостійно винести постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, виконання якої доручити слідчому, органу досудового розслідування, оперативному підрозділу, виходячи із положень п. 4, 5 ст. 36, ст. 41 КПК України та особливостей порядку та тактики проведення певної негласної слідчої (розшукової) дії.

Слідчий, прокурор, які прийняли рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, несуть повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення. Уповноважені посадові особи оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які за дорученням слідчого або прокурора проводять негласну слідчу (розшукову) дію, також несуть відповідальність за законність та своєчасність її проведення.

Кожна постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії в кримінальному провадженні, відповідно до положень ч. 6 ст. 110 КПК України, виготовляється на офіційному бланку та засвідчується підписом особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, та, згідно із ст. 251 КПК України, повинна містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;

5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 250 КПК України, слідчий, за узгодженням з прокурором, або прокурор у своїй постанові, поряд із відомостями, що наведені у ст. 251 КПК України, повинен розкрити зміст ситуації, що склалася, яка вимагає невідкладного проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України. Кожна постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії має бути мотивованою, тобто із наведенням доводів, що обґрунтовують ухвалення цього рішення, містити точні відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія, та про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію.

Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, встановленим ст. 103-107, 252, 273 КПК України, а в ході проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і зняття інформації з електронних інформаційних систем ще і положенням ст. 265 КПК України.

Протоколювання є основною формою фіксації ходу та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Загальні вимоги до структури та змісту протоколу негласної слідчої (розшукової) дії містяться у ч. 3 ст. 104 КПК України, відповідно до яких він повинен складатися з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву процесуальної дії;

- особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

- всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

У вступній частині протоколу негласної слідчої (розшукової) дії додатково повинно бути зазначене відповідне рішення про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Особливості умов та порядку проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій можуть вимагати забезпечення конфіденційності даних про осіб, які проводили негласну слідчу (розшукову) дію або були залучені до її проведення. Порядок застосування таких заходів забезпечення конфіденційності, щодо названих осіб, визначається відповідними нормативно-правовими актами України.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з додатками до них не пізніше чим через 24 години після їх припинення мають бути передані прокуророві, що здійснює нагляд за дотриманням законів в ході проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, у рамках якого були проведені ці негласні слідчі (розшукові) дії.

Протоколи негласних слідчих (розшукових) дій і додатки до них відповідно до ст. 256 КПК України можуть бути використані в доказуванні на тих же самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій в ході досудового слідства.

Виходячи з положень ст. 256 а також ст. 84-89, 91, 94 і 252 КПК України ключовою умовою використання в доказуванні результатів конкретних негласних слідчих (розшукових) дій є визнання в результаті їх перевірки і оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом процесуальними джерелами доказів.

Така перевірка і оцінка полягає:

1) в перевірці і оцінці протоколу кожної негласної слідчої (розшукового) дії, що включають вивчення відомостей, що містяться в протоколі, цілісності упаковки додатків до нього, перевірку самого носія інформації на предмет наявності в протоколі підчисток, вставок, поправок, чи обумовлені такі вставки і поправки в протоколі, чи підписаний протокол усіма особами, що брали участь в цій негласній слідчій (розшуковій) дії, в порівнянні відомостей, що містяться в протоколі негласної слідчої (розшукової) дії та в додатках до нього з іншими доказами, зібраними в ході кримінального провадження;

2) в перевірці результатів негласної слідчої (розшукового) дії шляхом проведення інших гласних і негласних (слідчих) розшукових дій і співставленні їх результатів. У зв'язку з цим ч. 2 і 3 ст. 256 КПК України містить найважливіші положення, що надають можливість у разі потреби допитати в якості свідків осіб, що проводили або приймали участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зі збереженням в таємниці відомостей про цих осіб і застосуванням до них заходів забезпечення їх безпеки, а також допитати осіб, з приводу дій і контактів яких проводилися такі дії.

Рішення про використання в кримінальному провадженні як доказів обвинувачення відомостей про факти, що містяться в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій і в додатках до них, вилучені в ході їх проведення речі, документи приймає прокурор. Зберігання таких предметів забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК України або ним складається письмове доручення слідчому по забезпеченню їх збереження в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України і Кабінетом Міністрів України.

Відомості про факти, що містяться в протоколах відповідних негласних слідчих (розшукових) дій і додатках до них можуть покладатися в основу ухвалення різних процесуальних рішень і після завершення кримінального провадження протоколи негласних слідчих (розшукових) дій і додатки до них, які прокурор планує використати в кримінальному провадженні, мають бути внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним законом в ст. 257 передбачена можливість використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій не лише в доказуванні по кримінальному провадженню, у рамках якого вони були отримані, але і в інших кримінальних провадженнях. Основою для цього є наявність в протоколі негласної слідчої (розшукової) дії і додатках до нього інформації про ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в даному кримінальному провадженні.

Така інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка виноситься за відповідним клопотанням прокурора в порядку ст. 248 КПК України.

Перед направленням такого клопотання прокурор повинен з'ясувати чи зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань або ні досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке виявлені в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Відомості про наявність або відсутність зареєстрованого досудового розслідування відображаються в клопотанні до слідчого судді.

Прокурор, отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл використати інформацію, отриману при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, у разі, коли таке провадження не розпочато, вносить відповідні відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань, доручає органу досудового розслідування проведення досудового розслідування і направляє йому ухвалу слідчого судді і відповідні матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, що отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передає його разом з матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокуророві.

В результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані відомості, речі і документи, які при подальшій їх оцінці прокурором можуть бути визначені ним так ті, що не можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні. В цьому випадку відповідно до ст. 255 КПК України прокурор зобов'язаний забезпечити знищення цих матеріалів, про що складає відповідну постанову з визначенням осіб, яким доручається його виконання.

Така постанова підлягає негайному виконанню під контролем прокурора. За результатами знищення речей, документів складається протокол з дотриманням вимог ст. 104, 106 КПК України. Законом забороняється знищення речей, документів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо їх власник може бути зацікавлений в їх поверненні.

Про наявність таких речей або документів прокурор зобов'язаний письмово повідомити їх власника з метою з'ясування його бажання отримати ці речі або документи. Про повернення документів і речей їх власникові складається розписка. Допустимість таких дій і час їх здійснення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також попередження спричинення збитку для кримінального провадження.

КПК України в ст. 253, 254, 290 містить нормативно-правову регламентацію порядку відкриття факту проведення негласних слідчих (розшукових) дій і ознайомлення з його результатами в процесі ознайомлення підозрюваного, його захисника, потерпілого з матеріалами кримінального провадження, а також осіб, чиї конституційні права були тимчасово обмежені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Особливість ознайомлення осіб з протоколами негласних слідчих (розшукових) дій і додатками до них полягає в тому, що ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність по ч. 1 ст. 387 КК України за розголошення відомостей про факт, методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, що їх проводили, інформацію, отриману в результаті їх проведення. Також не допускається виготовлення копій протоколів про проведення негласних (слідчих) розшукових дій і додатків до них.

Після розгляду основних концептуальних положень інституту слідчих (розшукових) дій розглянути процесуальний порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: «Практичні питання зупинення та відновлення, закінчення досудового розслідування».

ЧАС – 2 години.

ЦІЛЬ ЗАНЯТТЯ: розвиток навичок прийняття рішень про прийняття рішень про зупинення, відновлення, закінчення досудового розслідування.

ВИД ЗАНЯТТЯ – розгляд кримінально-процесуальних ситуацій різної складності на основі розроблених викладачем завдань.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

У ході підготовки до заняття необхідно уважно ознайомиться з теоретичним матеріалом та виконати практичні завдання, успішне виконання навчального завдання багато в чому залежить від якості виконання кожним студентом і курсантом наступного завдання на самопідготовку (домашнє завдання).

ЗАВДАННЯ НА САМОПІДГОТОВКУ

Необхідно пошукати літературні джерела до теми «Практичні питання зупинення та відновлення, закінчення досудового розслідування».

Ознайомитися з тестовими завданнями та вирішити їх.

Ознайомитися зі зразками процесуальних документів та за їх допомогою скласти власні зразки процесуальних документів.

Питання 1

Підставою для зупинення досудового розслідування є:

· не встановлення особи, яка вчинила злочин;

· тяжка хвороба обвинуваченого;

· місцезнаходження підозрюваного невідоме;

· наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Питання 2

Необхідною умовою для зупинення досудового розслідування є:

· повідомлення особі про підозру;

· пред`явлення особі обвинувачення;

· закінчення строку досудового розслідування;

· обрання особі запобіжного заходу.

Питання 3

Досудове розслідування зупиняється вмотивованою:

· ухвалою суду за погодженням з прокурором;

· постановою слідчого судді за погодженням з прокурором;

· постановою слідчого;

· постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором.

Питання 4

Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на:

· відновлення досудового розслідування;

· одужання підозрюваного;

· встановлення місцезнаходження підозрюваного;

· виявлення і фіксацію слідів злочину.

Питання 5

Зупинене досудове розслідування відновлюється постановою:

· слідчого, прокурора;

· слідчого судді, суду;

· слідчого за погодженням з прокурором;

· слідчого судді.

Питання 6

Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особи про підозру здійснити одну з таких дій:

· закінчити кримінальне провадження;

· звернутися до суду з постановою про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

· звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

обрати особі запобіжний захід.

Питання 7

Кримінальне провадження закривається судом:

· якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

· якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

· у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

· якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Питання 8

Протягом якого строку прокурор має право скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю?

· 5 днів;

· 10 днів;

· 20 днів;

· 30 днів.

Питання 9

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється:

· слідчим;

· прокурором;

· слідчим суддею;

· судом.

Питання 10

Протягом якого часу сторони кримінального провадження, потерпілий можуть ознайомитись з матеріалами, до яких їм надано доступ, у зв`язку із завершенням досудового розслідування?

· протягом 10 днів, а у виняткових випадках, пов’язаних з великим обсягом матеріалів, цей час може бути продовжений прокурором до 20 днів;

· у будь-якому разі не більше одного місяця;

· такий строк законом не встановлений;

· протягом 2 місяців.