Іі. Як самостійно вивчити навчальний матеріал і підготуватися до семінарських, практичних занять

У цьому розділі спробуємо визначити основні вимоги до самостійного вивчення навчального матеріалу, виділити ідеї, думки вчених, психологів, педагогів, на які слід звернути увагу з тих тем, які треба розглянути самостійно.

Вивчення навчального матеріалу слід почати з уточнення питань, що даються у підручниках, навчальних посібниках, курсах лекцій.

Далі треба звернутися до вивчення літературних джерел, монографій, наукових статей. Список додаткової літератури дається у робочій програмі.

Приділіть особливу увагу публікаціям, науковим статтям в журналах: «Психологія і педагогіка», «Практична психологія та соціальна робота», «Персонал», «Вопросы психологии». Психологія як і інші науки, постійно розвивається, тому нові тенденції, підходи скоріше з’являються на сторінках журналів, ніж у книгах. В них дається багато практичного матеріалу.

Семінарські заняття тісно пов’язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищій школі і сприяють виробленню у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання з багатогранних джерел. Вони розвивають пізнавальну активність і самодіяльність студентів сильніше, ніж інші форми організації навчання. Вчать студентів вмінню висловлювати і аргументувати свої думки, навчають цінній якості – вміти слухати один одного. Сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, вчать активній життєвій позиції.

Семінарське заняття – одна з найважливіших форм аудиторної роботи при вивченні нашого курсу. Вони проводяться з найбільш важливих тем, що вивчаються студентами самостійно. Теми семінарів, література подані у робочій програмі.

Семінарські заняття проводяться у таких формах:

· семінар - розгорнута бесіда;

· семінар - дискусія;

· семінар – аналіз ситуаційних вправ;

· семінар - «мозковий штурм».

Уточнимо, яка різниця між цими формами семінарів? Як готуватися до різних семінарів? Які основні вимоги до участі в них?

Перш за все підкреслимо, що вибір форми семінару визначається рядом умов: метою і змістом навчального матеріалу, роком навчання, рівнем підготовки студентів, педагогічною майстерністю керівника семінару.

Семінар - розгорнута бесіда. Це тип семінарського заняття найбільш поширений, особливо на молодших курсах. Його характерною ознакою є чітко сформульовані запитання, на які студенти мають давати відповіді в результаті сумлінного та самостійного вивчення відповідного програмного матеріалу. При цьому запитання можуть бути і зворотного характеру – від студентів до викладача, відповіді на які може давати викладач або самі студенти.

Семінар не вимагає підготовки рефератів, письмових виступів та доповідей студентів, але передбачає знання фактичного матеріалу з того чи іншого питання та уміння викласти ці знання в усній формі перед аудиторією групи. В ході бесіди з’ясовуються не лише основні питання, винесені на заняття, а й другорядні, спрямовані на більш глибоке і свідоме засвоєння фактичного матеріалу, його зв’язок з майбутньою професійною діяльністю.

Наприкінці семінару викладач оцінює рівень підготовки студентів, їх знання фактичного матеріалу з теми, вказує на успіх і недоліки.

Семінар - дискусія – близький до першого типу семінарського заняття, але він має і свої особливості. Основним є те, що до обговорення питань, винесених на заняття, можна підходити з різних позицій і висловлювати різні погляди, полемізувати, підтверджувати свої думки відповідними фактами.

Семінар будується так, що з доповіддю з кожного питання виступає один доповідач, який не розкриває його повністю, а залишає час для доповнення, полеміки, подальшого обговорення. При цьому у висвітленні питання можуть бути різні погляди, різна оцінка явищ. Завдання викладача полягає в тому, щоб спрямувати дискусію в потрібному напрямку, дати тлумачення тих положень, фактів і явищ, які обговорювалися на занятті.

Хід семінару можна доповнити розв’язанням завдань, вправ. Внесення їх в систему семінарських занять урізноманітнює роботу студентів та вносить елемент творчості і кмітливості. Розв’язання завдань дає змогу студентам краще зрозуміти теоретичний матеріал і побачити його життєву необхідність.

Проте такий семінар буде ефективним, коли:

· усі учасники дискусії будуть готові до неї, мати чіткі тези своєї позиції, точну постановку задач, а не довгий реферат (читання такого реферату – зайва витрата часу);

· дискусія буде спрямована на з’ясування проблеми, а не на «змагання» її учасників;

· протилежні точки зору не повинні нівелюватися – саме наявність їх просуває дискусію вперед.

Бажано, щоб усі учасники дискусії були позачергово її керівниками. Керівнику слід готуватися до дискусії грунтовніше, ніж іншим.

Проводячи семінарські заняття, можна час від часу застосовувати прийом опитування експертів. Мета такого опитування – ознайомитися з поглядами експерта на те чи інше питання. Відповіді експертів можуть бути попередньо підготовлені або не підготовлені, але наявність знань у тих, хто ставить запитання, обов’язкова.

Можна застосовувати також прийом дискусії з розподіленими ролями. За здалегідь визначеною темою дві групи ретельно готуються до подання спільних думок (точок зору) з метою стимулювання ділової суперечки. Точки зору завчасно з’ясовуються; вони не обов’язково мають відповідати справжнім поглядам кожної з груп. Наприклад: «Інтелект передається переважно соціально». Інші члени групи спочатку можуть тільки слухати, а потім також залучатися до дискусії. Кожний член групи має право висловитися тільки один раз.

Семінар – аналіз ситуаційних вправ. Його проведення пов’язано з аналізом ситуацій, які надані у збірнику, а також й методики обговорення.

Семінар - «мозковий штурм». Проводиться за зразком запропонованого у 1953 р. американським психологом А. Осборном колективного методу вирішення складних, не досить розроблених питань науки, техніки, організаційних проблем тощо. Семінар може готуватися і проходити у формі «потоку ідей». Його мета – викликати максимум ідей для вирішення проблеми.

Викладач формулює проблему у вигляді питання (можна вибрати її за участю або бажанням студентів). Обговорення починається з виступу студента, який за 2-3 хв має запропонувати свій спосіб вирішення питання. Запропоновані студентом ідеї обмірковуються усіма студентами семінару не більше п’яти хвилин. Потім виступає один студент і пропонує іншу ідею або збагачує попередню. Аудиторія обмірковує ці пропозиції. При цьому не дозволяється ніяка критика, іронічні репліки. Кожен учасник семінару може висловлювати різноманітні думки з даного питання. Семінар проходить в атмосфері доброзичливості.

Протоколіст записує ідеї без будь-яких оцінок. Потім розпочинається сортування ідей за визначеними критеріями (простота, складність рішення, адекватність проблеми). Сортувати ідеї можна усно або письмово, цю роботу можна обмежити часом. Цей від семінарського заняття не використовується при аналізі ситуаційних вправ.

Вища школа покликана дати майбутнім спеціалістам глибокі та міцні теоретичні знання тих наук, які вони вивчають. Проте крім цього вона повинна навчити своїх вихованців творчо застосовувати ці знання на практиці, в житті, на виробництві. Цьому сприяють практичні заняття. Ця форма занять активізує пізнавальну діяльність студентів, дає їм можливість виявити ініціативу і винахідливість, міцніше засвоїти програмний матеріал.

У нашому курсі на практичних заняттях проводиться тестування з використанням комп’ютеру.

Незважаючи на різні види семінарських, практичних занять, вони мають багато спільного у процесі підготовки та участі в них. Вони потребують:

1. Ретельного вивчення навчального матеріалу за допомогою підручників, навчальних посібників, сучасної додаткової літератури.

2. Активної позиції, бажання виступати, відстоювати свою точку зору, а також уміння регулярно вести записи в своїх конспектах.

3. Шанобливого ставлення до викладача, своїх товаришів.

ІІІ. ЯК ВИКОНАТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ І ПІДГОТУВАТИ ДАЙДЖЕСТ

У переліку завдань до самостійної роботи є такі: оцінити особливості уваги, пам’яті, рівень інтелекту, тип темпераменту тощо за допомогою психологічних методик, тестів. Як працювати з ними, ми обов’язкового розглянемо на заняттях. Проте все ж таки необхідно буде кожному попрацювати самостійно.

Звертаємо увагу, що ці тести надруковано у рекомендованій літературі.

Тест (від англ. «test» – дослід, проба) – це метод психодіагностики, у якому використовуються стандартизовані запитання і завдання, які мають визначену шкалу значень. Тест дозволяє заздалегідь з обумовленою мірою імовірності визначити актуальний рівень розвитку у людини особистісних характеристик, рівень знань, умінь і навичок. На відміну від інших психологічних методів дослідження особистості, тест дозволяє отримати кількісні та якісні оцінки характеристик, які мало залежать від суб’єктивного підходу дослідника, і в короткий термін дозволяє отримати необхідні дані. Наслідки тестування дозволяють також об’єктивно визначити і обрати прийоми та методи подальшого впливу на людину.

Разом з тим, слід враховувати, що результати тестування, як правило, дають лише актуальний зріз вимірювальної якості. Відомо, що більшість характеристик особистості та її поведінки можуть динамічно змінюватися, тому неможливо скласти враження про людину тільки за результатами тестування.

Для того, щоб мати дійсне уявлення про себе або групу, необхідно застосувати науково-обґрунтований комплекс тестів або методів.

Слід вважати, що тести, як правило, дозволяють зробити прогноз приблизно на 80 %. У кожному двадцятому випадку особистісний тест взагалі не спрацьовує, і особистість людини, яка пройшла тестування, відрізняється від результатів тесту.

Наукові дослідження свідчать, що до кожного тесту та тестування можна підготуватися, хоча не всі психологи підтримують це твердження.

Підготовка до тестування необхідна і тому, що останнім часом спостерігаються зловживання особистісними тестами. Тестування, що проводиться не професіоналами, може викликати у людини невпевненість або страх. Той, хто почує або помітить, що тестування йому не стільки допомагає, скільки заважає, повинен припинити заняття.

Слід враховувати те, що особистісне тестування міцно пов’язане з тестуванням професійних якостей, тобто належності до тієї або іншої діяльності.

Деякі поради щодо поведінки під час тестування:

¨ Перед початком тестування слід з’ясувати, можливо чи ні користуватися допоміжними засобами (словником, мікрокалькулятором тощо).

¨ Слід уважно прочитати вказівки до тесту. З’ясувати все, що є незрозумілим.

¨ Насамперед треба виконувати легкі завдання, які не потребують «ламати голову», тому що у багатьох тестах обмежений час опрацювання.

¨ У частині тесту, де необхідно зробити вибір з декількох варіантів, у сумнівному випадку краще помітити значком будь-який з них, ніж не зробити ніякої позначки.