Принципи та форми бухгалтерської звітності

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих документів підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо) [1, с. 9].

Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності [17, с. 192].

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності.

Звітність підприємств виконує безліч функцій, проте основне її призначення з позиції управління бізнесом – відображення результатів інвестиційних, операційних і фінансових вирішень менеджменту за певний період часу.

Об’єми, форми, ступінь деталізації і періодичність представлення фінансової звітності визначаються чинним законодавством, вимогами регулюючих органів або відповідних ринкових інститутів, а також внутрішніми положеннями і інструкціями, що регламентують роботу конкретного підприємства [17, с. 195].

В теперішній час існують різні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які можуть мати обов`язковий або рекомендаційний характер:

· національне (законодавчо прийняті і такі, що діють в тій або іншій країні), наприклад GAAP (США), SSAP (Великобританія) і т. д.;

· міжнародні (прийняті або рекомендовані до дотримання групою держав-учасників), наприклад МСФО (IAS);

· встановлені окремими ринковими інститутами або суспільними об`єднаннями, наприклад біржами, професійними асоціаціями бухгалтерів і фінансистів і т. п [18, с. 250].

Варто підкреслити, що законодавчо прийняті і діючі в Україні форми звітності призначені для цілей оподаткування і уявлення в державні органи статистичного обліку. Це утрудняє їх безпосереднє застосування в управлінні бізнесом.

Тому для цілей управління зазвичай використовуються так звані аналітичні або управлінські форми звітності, підготовлені відповідними службами (наприклад, управлінського обліку) для внутрішніх (топ-менеджери, керівники підрозділів, рада директорів) або зовнішніх користувачів (акціонери, кредитори, ділові партнери, аналітики інвестиційних компаній, громадськість і т. д.).

Незважаючи на різноманітність форм подібної звітності, її основними елементами є:

· балансовий звіт (Balance sheet);

· звіт про фінансові результати (Income statement, Profit and Loss statement);

· звіт про рух грошових коштів (Statement of Cash Flow);

· пояснення до фінансової звітності [18, с. 256].

Перераховані документи можуть доповнюватися різними довідками, коментарями, а також висновком незалежних аудиторів.

Для повнішого віддзеркалення результатів господарської діяльності фінансові звіти зазвичай включають дані попереднього періоду (періодів). Кожен документ звітності повинен також містити наступну інформацію:

· назву і організаційно-правову форму діяльності підприємства;

· сторінку реєстрації;

· дата складання і період часу;

· валюта, в якій відбиті показники [18, с. 257].

В теперішній час при побудові аналітичних форм звітності більшість підприємств керуються стандартами МСФО або GAAP. Не дивлячись на існуючі відмінності, обидва стандарти базуються на загальних вимогах до змісту і принципах побудови звітності. Загальні вимоги, яким повинна задовольняти фінансова звітність, є значимість, своєчасність, повнота, надійність, зіставленість, тощо.

Вимоги значимості, своєчасності і повноти припускають, що приведена в звітності інформація повинна бути актуальною і повною, відображати реальний стан підприємства, а також володіти прогностичною цінністю, тобто служити основою для аналізу подальших перспектив бізнесу.

Вимоги надійності представленій інформації означає адекватне і достовірне віддзеркалення нею економічних реалій діяльності підприємства. Поняття надійності включає можливість незалежної перевірки звітної інформації (наприклад, внутрішніми або зовнішніми аудиторами), а також неупередженість – відсутність у її укладачів наміру схилити користувачів до певних рішень.

Найбільш важливі принципи і допущення, використовувані в процесі формування звітності, представлені в Додатку А.

Виділені елементи фінансової звітності, побудовані відповідно до приведених вимог і принципів, тісно взаємозв`язані між собою і в сукупності дозволяють отримати цілісну картину про поточний стан бізнесу.