Зміст та передумови виникнення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності.

Бюджетні установи – є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг [15, с. 33].

Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і організацій різного профілю – освіти, науки, медицини, органів законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і тому називаються бюджетними. Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Основне завдання бюджетного обліку – це є забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету в галузях господарства і, особливо, ефективного використання їх за призначенням [15, с. 39].

Основні принципи ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах будуються на нормах, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Проголошений перехід вітчизняної облікової системи до міжнародних стандартів поставив питання про застосування загальноприйнятих принципів обліку щодо діяльності бюджетних організацій.

Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов’язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету України, контроль за надходженням і витрачанням коштів в країні традиційно здійснювалися казначейськими установами.

Якщо звернутися до фактів історії, то існують архівні свідчення про те, що в Росії вже в 1645 р. застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат, але якихось визначених правил та їх складання не було. Не існувало і звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, збирали гроші, витрачали їх, решта – залишалися у їх розпорядженні на наступні періоди. При дефіциті грошей їх могли позичити в іншого приказу. Оприлюднення, розголошення даних про стан фінансових справ приказу не допускалося.

З 1802 р., після створення Міністерства фінансів (МФ), стали складати розпис доходів і витрат на підставі кошторисів міністерств. Але знову ж так загальних (єдиних) правил складання таких кошторисів не існувало.

У 1811 р. видано «Наказ Міністерству фінансів», в основу його покладено «План фінансів», відповідно до якого витрати поділялися на необхідні, корисні, надмірні, зайві та некорисні. Згідно з цим наказом міністерства подавали до 15 листопада до МФ кошторис за єдиною формою. МФ складало зведений кошторис, який подавало в Державну Раду, а остання – на затвердження государеві [18, с. 82].

Бюджетні правила 1906 р. дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів на комісії Державної Думи і Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі лише після прийняття відповідного закону. Якщо розпис не затверджувався, то залишався у силі розпис попереднього року.

Що стосується становлення і розвитку бюджетного обліку в радянський період то тут можна виділити такі етапи:

1. 1917-1938рр. – бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно до трьох планів рахунків: а) для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в) для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік регламентувався «Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових адміністративних установ» (1923р.), «Інструкцією з ведення обліку за простою схемою» (1927р.), «Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР» (1932р.);

2. 1939-1955 рр. – запроваджується подвійна система обліку. У 1938 р. затверджується «Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах» та «Інструкція про бухгалтерський облік (за простою схемою) в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах». Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного господарства. У зв’язку з цим бюджетні установи стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину систему бюджетного обліку;

3. 1955-1987 рр. Вперше в СРСР у 1955 р. затверджується МФ «Положення про бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР», видано нові інструкції з бухгалтерського обліку за подвійною і простою системами. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат. У 1958 р. МФ затверджує «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ» Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки облікової інформації [18, с. 94].

4. Період 1988-1999 рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські роки.

Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:

·централізацією і децентралізацією обліку;

·широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки облікової та економічної інформації;

·переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;

·принциповою переробкою норматив6них актів з організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

·обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;

·інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях;

·відновленням установ державного казначейства [18, с. 102].

З 2000 р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається:

· Впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

· Впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності;

· Будовою балансу за принципом «нетто» тощо [18, с. 103].

У період становлення ринкової економіки бюджетні кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних коштів, що й було здійснено в Україні – 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України.