Криза підліткового віку

Сьогодні в психологічній літературі можна знайти різні точки зору щодо розуміння підліткового періоду, а точніше підліткової кризи. Але в цілому їх можна представити у вигляді двох точок зору: з одного боку - акцент робиться на ідеї перелому, раптових змін у розвитку, які і ведуть за собою значні зміни у поведінці, мисленні і уявленні (які є необхідними, потрібними), а з іншого - розуміння кризи як психологічного відхилення (порушення), яке супроводжується стражданнями, пригніченістю, тривожністю. А саме, одні психологи вважають можливість без кризового проходження цього періоду (Д.Д. Ельконін, М. Кле, Н. Роттер та ін.). Інші ж, навпаки, підкреслюють його конфліктність, кризисність.

Опис підліткового періоду, як стресу, переживань і конфлікту має досить довгу історію. Вперше подібну характеристику дав ще Ж.-Ж. Руссо, а за ним - німецькі романтики. Подібні уявлення, але вже у сучасній психології, як про емоційну бурю (внутрішні конфлікти, напруга, нестабільність) було привнесено Стенлі Холлом - його формулою, яка була запозичена у тих же німецьких романтиків - “storm and stress”.

Психоаналіз розглядав підлітковий вік як період у тривалому розвитку людини (пробудження лібідо - сексуальної енергії розпочинається ще до пубертату), тому, те, що відбувається в цей час, пояснюється через особливості дитинства, яке наче відтворюється у підлітковому віці, а значить і відроджує старі конфлікти (в тому числі і Едипів комплекс).

Роберт Бернс у поведінці підлітків вбачав дещо парадоксальне: очевидний негативізм часто може комбінуватись (або поєднуватись) з явною конформністю, а прагнення до автономністі, незалежністі - з проханнями про допомогу, пораду.

Коулмен перший намагався пояснити трудність проблеми перехідного періоду з двох позицій - психоаналітичної і соціально-психологічної-

Л.С. Виготський першим із радянських психологів ввів в періодизацію дитячого розвитку поняття про критичні, перехідні і про стабільні, усталені вікові періоди; і запропонував розділити і розглядати окремо критичний період статевого дозрівання і стабільний період - підлітковий вік, тим самим вважаючи, що характер “вибуху” зовсім необов’язковий для перехідного періоду. Л.С. Виготський зазначав, що за всяким негативним симптомом кризи приховується позитивний зміст, який полягає в основному у переході до нової і вищої форми розвитку. Підліток наче провокує заборони, спеціально примушуючи перевірити свої сили у подоланні цих заборон.

Емпіричні дослідження, які були проведені в наш час, надали замало доказів ідеї конфліктної кризи в нормальному розвитку підлітка. Так Доуван і Адельсон у своєму дослідженні прийшли до висновку, що хоча підлітковий період багатьма і вважається специфічним етапом у розвитку людини, ця криза являється в цьому процесі винятком. А саме для підліткового віку необов’язково характерні психологічні потрясіння і конфлікти (це підтверджують і лонгітюдні дослідження на маленьких дітях і дітях передпідліткового віку, які не виявили симптомів психологічних порушень).

Тому-то підліткова криза і патологія - це зовсім не одне і теж сааме

Так коли ж наступає цей час підліткової кризи? Підлітковий вік - це період онтогенезу, який знаходиться між дитинством і ранньою юністю (вік від 10-11 до 13-14 років, хоча це відносно); тому його іноді розділяють на підперіоди:

- передпідлітковий,

- молодший підлітковий вік,

- середній підлітковий.

Головна особливість підліткового періоду - різкі якісні зміни, які зачіпають всі сторони (і фізичну, і психічну, соціальну, психологічну) розвитку, при чому в одних це відбувається скоріше, у інших - повільніше (наприклад - дівчата розвиваються скоріше за хлопчиків; розвиток різних сторін психіки відбувається нерівномірно). Тому асинхронність розвитку розглядається як інтеріндивідуальна (неспівпадання у часі психологічного розвитку підлітків, які належать до одного хронологічного віку), так і інтраіндивідуальна (а саме - відмінність з боку розвитку одного підлітка)

Криза підліткового віку проходить три фази:

1) негативну (передкритичну) - фаза ломки старих поглядів, стереотипів, структур,

2) апогей кризи (як правило - це тринадцять років),

3) посткритична фаза - період формування нових стереотипів і побудови нових структур

В завдання психології і входить надання допомоги підлітку в розумінні того, що з ним відбувається, своєчасна діагностика крайніх форм кризи. Але для цього потрібно вловити специфіку цього віку: роздивитись і усвідомити ті зміни, які і відбуваються в організмі підлітка (як фізичні, так і психічні)