І. Актуальність теми

Голодування – це не лише патологічний процес, що супроводжує багато захворювань, особливо травного каналу, а й результат певних соціальних умов. Захворювання розвивається не лише внаслідок повної відсутності за­сво­є­ння їжі, але і при неправильному або незбалансованому харчуванні.

Харчування, як і ріст і розмноження – одна з фундаментальних влас­тивостей живої природи. Без поступлення їжі і води, як і кисню повітря існу­вання організму неможливе. Необхідність пошуку їжі зумовлене боротьбою за виживання. Голод сприймається як величезна біда, смертельна небезпека. Людина в процесі еволюції виробила незалежність від жорстких законів природи. Це єдина істота, котра свідомо приймає їжу і воду, так як від цього залежить її життя.

Фізіологічне голодування виникає у деяких видів тварин під час зимової сплячки (бабаки, ховрахи, риби, плазуни, їжаки). А в Австралії та Африці в засушливий період року спостерігається літня сплячка у крокодилів і деяких риб. Пригнічення нервової і гормональної регуляції, терморегуляції і інтен­сивності метаболізму дозволяє тваринам триваліший час підтримувати життя за умов мінімальних затрат енергії. Патологічне голодування є найбільш поширене.

Голодування – як соціальна та медична проблема існує давно, але науко­вим підхід до цієї проблеми став тільки після отримання основних даних про обмін речовин в організмі. Голодування цікавить багатьох дослідників і зараз. Зібрано багато даних про механізми компенсації при голодуванні, що можуть застосовуватися з метою лікування різноманітних хвороб. Але доведено, що порушення задоволення потреб організму в їжі приводить до захворювань і порушень обмінних процесів в організмі людини.