Таблиця 1

Таблиця2

Велика частина спортсменів високого класу не обмежують свою кар'єру рамками одного чотирирічного олімпійського циклу.

Можна привести безліч прикладів виступу спортсменів на світовому рівні протягом 8 - 16 років і більше. Вони мають можливість брати участь в стартах 2-4 Олімпійських ігор.

Збільшення спортивного довголіття спричинило виділення в структурі підготовки спортсменів олімпійських (чотирирічних) циклів.

Цьому ж сприяє і політика розвитку спорту вищих досягнень в різних країнах, згідно якої Олімпійські ігри вважаються найважливішими змаганнями, що багато в чому визначають міжнародний престиж країн. Тому уся система організації і управління спортом вищих досягнень в країнах з високим рівнем розвитку спорту часто здійснюється на основі чотирирічних олімпійських циклів.

МАКРОСТРУКТУРА ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

У системі підготовки спортсмена слід виділити наступні структурні елементи:

• багаторічну підготовку спортсмена як сукупність відносно самостійних взаємозв'язаних етапів;

• річну підготовку;

• середні цикли (мезоцикли);

• малі цикли (мікроцикли);

• тренувальні заняття. 1,2

Структура процесу підготовки базується на об'єктивно існуючих закономірностях становлення спортивної майстерності.

Ці закономірності обумовлюються чинниками, що визначають ефективність змагальної діяльності, особливостями адаптації, індивідуальними особливостями спортсменів, термінами основних змагань і віком спортсмена, етапом багаторічного спортивного вдосконалення. 3

СТРУКТУРА БАГАТОРІЧНОГО ПРОЦЕСУ СПОРТИВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Тривалість і структура багаторічної підготовки залежить від наступних чинників:

- індивідуальних і статевих особливостей спортсменів, темпів їх біологічного дозрівання;

• віку, в якому спортсмен почав заняття, а також віку, коли він приступив до спеціального тренування;

• структури змагальної діяльності і підготовленості спортсменів;

• закономірностей становлення спортивної майстерності і формування адаптаційних процесів;

- складу засобів і методів, динаміки навантажень, застосування додаткових чинників(засоби відновлення та стимулювання працездатності).

Об'єктивні закономірності формування довготривалої адаптації організму до тренувань обумовлюють різну тривалість процесу підготовки до рівня майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу (таблиця 3).

ТАБЛИЦА 3

Досягнення високих спортивних результатів потребує дуже великого обсягу роботи (таблиця, рис. 1).

ТАБЛИЦА4

РИС.1

В процесі багаторічної підготовки виділяють три вікові зони - першіх великих успіхів, оптимальних можливостей, підтримки високих результатів (таблица5)

ТАБЛИЦА 5

Оптимальні вікові межі для найвищих досягнень в більшості видів спорту достатньо стабільні. В той же час, окремі фактори, зокрема, генетичного порядку, обумовлені приналежністю спортсменів до певної етнічної групи, здатні суттєво змістити зону оптимальних можливостей в сторону молодшого віку. Наприклад, представники країн Північно-східної Африки не лише проявляють особливу схильність до високих досягнень в бігу на довгі дистанції, але і здатність до виходу на рівень найвищих результатів у молодому віці - 20-22 років. 9

Як приклад можна послатися на спортивну кар'єру таких спортсменів: С. Кипкитер, Р. Лимо, Д. Корир, П. Ивути (Кенія), А. Мезгибу, С. Сиин (Ефіопія) та ін., що народилися в 1978- 1983 рр. і досягли видатних результатів в бігу на довгі дистанції в 2000-2003 рр.

Особливості побудови підготовки на різних етапах багаторічного вдосконалення

У системі багаторічної підготовки зазвичай прийнято виділяти п'ять етапів:

1) початкової підготовки;

2) попередньої базової підготовки;

3) спеціалізованої базової підготовки;

4) максимальної реалізації індивідуальних можливостей;