Методи дослідження

В дослідженні використовуються загальнонаукові методи, серед них традиційні (синтез, аналіз, порівняння, методи індукції, дедукції, спостереження, абстрагування, узагальнення) та модерні (системний аналіз і синтез). Найбільш уживаним та універсальним є системний метод, оскільки медико-географічні дослідження по своїй суті є комплексними. Методологічну основу роботи складають спеціальні нaукові методи (медико-географічного опису, медико-екологічного картографування, медико-екологічного моделювання, медико-екологічного прогнозування) які використовувалися при написанні основної частини наукової роботи. Отримані числові результати базуються на доведених висновках таких наук як системний аналіз, теорія ймовірності, математична статистика. Рішення ряду задач стало можливим завдяки застосуванню сучасних інформаційних технологій, які використовувалися автором самостійно для обробки даних та візуальної картографічної інтерпретації oтриманих результатів.

Можна розглядати абсолютний і відносний медико-екологічний ризик.

Мірилом абсолютного ризику є показники захворюваності, смертності тощо. Чим вищими є ці показники на конкретній території, тим вищим є медико-екологічний ризик. Оцінити абсолютний медико-екологічний ризик можна і за мірою мінливості цих показників (чим вища мінливість, тобто відхилення від загального чи середнього показника, тим вищий ризик), а також за різницею названих показників між населенням територій із різною сукупністю факторів ризику середовища.

Відносний медико-екологічний ризик визначається як співвідношення показників здоров'я на території, на яку діє фактор ризику, і на території, де цей фактор відсутній або його вплив незначний. Відносний ризик – це кількісне відбиття зв'язку між факторами ризику середовища і показниками здоров'я [106].

Центральним поняттям є здоров'я. Здоров'я визначають як стан біогенетичного, психофізіологічного, фізичного і індивідуального благополуччя, при якому системи організму людини взаємно зрівноважені, а також адаптовані до соціального і природного середовища при відсутності хвороб і фізичних недуг [77].

Здоров'я кожної людини залежить від коливання важливих показників життєдіяльності, пристосувальних особливостей організму (зокрема, реактивності організму, адаптивних функцій). Здоров'я не виключає наявності в організмі хвороботворних коливань в самопочутті, відхилень від фізіологічної норми. Тому виникло поняття “практично здорова людина”, коли деякі відхилення в організмі від норми, що спостерігаються, не впливають істотно на самопочуття і працездатність людини. Разом з тим, відсутність видимих ознак порушення здоров'я не свідчить про повне здоров'я [106].

Ризик для здоров'я - імовірність розвитку негативних наслідків для здоров'я у окремих індивідів або групи осіб, які зазнали певного впливу хімічної речовини. Характеризується величиною, що лежить в інтервалі (0..1), де 0 означає відсутність ефекту, а 1 - обов'язковий його прояв.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження методичних рекомендацій "Оцінка ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря" (Методичні рекомендації, розд.2) 13.04.2007 N 184

Термін “хвороба” використовується в кількох аспектах: для позначення захворювання окремої людини, поняття про хворобу як нозологічну одиницю і узагальненого поняття про неї як біологічне і соціальне явище. Найкоротше визначення належить Р. Вірхову – життя при ненормальних умовах. На початку століття Л. Ашофф дав таке визначення: це порушення функцій, внаслідок чого виникає загроза життю. З соціальної точки зору хвороба характеризується загальним чи частковим зниженням пристосування до середовища і обмеженням свободи життєдіяльності хворого. У зв'язку з різноманітністю хвороб проводять їх класифікацію за різними критеріями. За ознакою спільності їх етіології поділяють на інфекційні та неінфекційні з подальшим поділом на ряд підгруп [106].

Екологічний аспект в медичній географії вивчається при визначенні факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я населення. За доповненням О.Г.Воронова до класифікації хвороб за характером їх зв'язку з факторами середовища О.П.Авцина є три основні групи хвороб: спадкові; пов'язані з дією факторів природного середовища; спричинені дією техногенних факторів [43].

Групують хвороби за принципом спільності соціально опосередкованої дії на організм людини природних та штучних, пов'язаних з діяльністю людини факторів довкілля. Виділяють професійні захворювання, хвороби, пов'язані з високим (низьким) рівнем розвитку суспільства, воєнну патологію і т.д. Поділяють хвороби за віком, статтю (дитячі, жіночі тощо) та іншими ознаками. У медичній географії існують класифікації хвороб за природними передумовами (Воронов А.Г., 1965, Авцин А.П., 1972, Облапенко Г.П., Вершинський Б.В., 1976). Зокрема Облапенко Г.П. та Вершинський Б.В. запропонували поділ хвороб на 2 типи: залежні від природних компонентів і незалежні від природних компонентів [76].