Методичний посібник

до виконання лабораторних робіт

з дисципліни «Бджільництво»

для студентів факультету АТЕ

спеціальності «Агрономія»

Мелітополь

2010 р.

Розглянуто та затверджено на

Методичній раді факультету

«Агротехнологій та екології»,

протокол № __

від__________________201_ р.

Загорко Н.П., Коляденко В.В. Методичні вказівки складені відповідно до програми з дисципліни «Бджільництво» для спеціальності «Агрономія» з врахуванням годин, відведених навчальним планом для лабораторно-практичних занять. Програмою передбачено виконання лабораторно-практичних занять по основним розділам курсу з метою закріплення теоретичних знань.

Мета лабораторного практикуму – ознайомити студентів з біологією бджолосімей, їх життєдіяльністю упродовж року, типами вуликів, їх перевагами і недоліками.

Лабораторний практикум дозволить сформувати у студента розуміння логічної завершеності теоретичного і практичного циклів по модулях окремо і в цілому по всьому курсу дисципліни “Бджільництво”.

Рецензент: к. с.-г. н., Алєксєєва О.М.

ТДАТА, доцент

Таврійський державний агротехнологічний університет, 2010 р.

Зміст

Вступ

Вивчення курсу дисципліни «Бджільництво» дає студентам знання з біології бджолосімей, їх життєдіяльності упродовж року, порід бджіл, уміння вибирати технології утримання, розмноження та обслуговування бджіл, організувати кормову базу і годівлю бджіл, провести боротьбу з хворобами та шкідниками бджіл.

Значення бджільництва в сільському господарстві, визначається тим, що воно служить джерелом специфічних продуктів і сировини: меду, воску, маточного молочка, прополісу, пилку, перги, бджолиної отрути, які відносяться до цінних продуктів харчування, володіють лікувальними і дієтичними властивостями, широко використовуються в косметиці і парфумерії.

Підвищення культури землеробства, а також масові заходи щодо боротьби з бур'янами і шкідниками сільськогосподарських культур різко скорочують чисельність диких комах-опилювачів (джмелів, одиночних бджіл і ін.). Єдиними надійними обпилювачами ентомофільних культур залишаються медоносні бджоли, ефективність опилювання яких зростає з кожним роком разом з підвищенням культури землеробства і вдосконаленням технології виробництва насіння і плодів.

Тому в районах інтенсивного землеробства бджільництво є важливим резервом підвищення урожайності і поліпшення якості плодів і насіння багатьох зернових (гречка), кормових трав (конюшина, люцерна, еспарцет и др.), технічних (соняшник, бавовник), плодових, ефіроолійних, лікарських та інших ентомофільних культур.

Сучасному бджоляру потрібні як теоретичні, так і практичні знання. Він повинен володіти останніми досягненнями не тільки практики, але і теорії бджільництва, знати основи біології, селекції і генетики бджіл, ботаніки медоносів. Бджоляр повинен уміти організувати і виконувати роботу на пасіці найбільш раціональними і ефективними способами.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА РОБОТИ В ЛАБОРАТОРІЇ

Для успішного виконання лабораторних робіт кожен працюючий в лабораторії зобов'язаний тримати своє місце в чистоті і порядку.

На робочих столах не повинно знаходитися сторонніх предметів (сумок, портфелів, пакетів, елементів одягу). Виняток становлять методичні вказівки до виконання робіт, зошит і прилади для письма.

Працювати в лабораторії можна тільки в лабораторних халатах.

Приступаючи до роботи, необхідно ознайомитися з конструкцією приладів і апаратів, які будуть використовуватися, їх принципом дії. Потрібно знати властивості речовин, що вивчаються і використовуються в роботі і бути знайомим з методами роботи з цими речовинами.

Користуватися можна тільки тими реактивами, що мають етикетки і що стоять на робочому столі. Якщо необхідний реактив відсутній, необхідно звернутися до лаборанта або до викладача.

Надлишок узятого реактиву не повертається в посуд, з якого він був відібраний, а переноситься в спеціальну ємність.

Під час роботи не можна залишати без нагляду електроприлади, особливо нагрівачі. При виявленні дефектів в приладах необхідно негайно повідомляти викладача. Самостійне усунення несправності студентом не допускається.

Будь-які рідини (розчини) не можна засмоктувати в бюретки і піпетки ротом, для цього слід користуватися спеціальними гумовими грушами.

Щоб уникнути опіку не слід нахилятися над нагрітими предметами і над судинами з киплячими рідинами. Недопустима робота з легкозаймистими рідинами (спирт, ефір, ацетон і ін.) і їх зберігання поблизу нагрітих предметів, а особливо поблизу відкритого вогню.

Категорично забороняється пробувати реактив на смак. Запах реактиву визначають, направляючи долонею струм повітря від склянки до себе.

При виникненні пожежі слід терміново відключити електроприлади, прибрати всі їдкі і легкозаймисті рідини в безпечне місце. Для гасіння пожежі необхідно уміло використовувати всі наявні засоби: воду, пісок, азбест, щільну тканину. Слід пам'ятати, що нерозчинні у воді рідини водою не тушаться і для гасіння вогню в цих випадках користуються піском і накривають об'єкт спалаху азбестом або будь-якою щільною тканиною, здатною припинити доступ кисню до нього.

Щоб уникнути отруєння категорично забороняється їда в лабораторії.

Про будь-яку нештатну подію, до якої відноситься також і отримання студентом травми, слід негайно повідомляти викладача.

Надання першої допомоги

Втрата свідомості. Розрізняють короткочасну (непритомність) і тривалу (коматозний або шоковий стан) втрату свідомості. При непритомності постраждалого слід укласти горизонтально, а ноги підвести. Необхідно розстебнути комір і забезпечити приплив свіжого повітря. Доцільно дати понюхати концентрований розчин аміаку, направляючи долонею струм повітря від склянки до постраждалого, змочити шию і потилицю холодною водою.

При сильних травмах може виникнути шоковий або коматозний стан, що супроводжується тривалою втратою свідомості, для виведення з якого застосовують спеціальні заходи. Хворого до прибуття лікаря необхідно укласти горизонтально, забезпечити доступ повітря, у разі потреби зробити штучне дихання, а при комі дати воду, розчин соди, при шоку – гарячий чай. За наявності в рані осколків скла їх слід видалити пінцетом.

Поранення, кровотеча. Краї рани необхідно обмити водою, присипати порошком стрептоциду і накласти пов'язку. Якщо пошкоджені крупні судини рук або ніг, то туго перетягнути кінцівки вище за місце кровотечі гумовим джгутом, трубкою або хусткою.

При пораненні очей необхідно добре промити їх водою і викликати лікаря. При кровотечі з носа накласти холодні компреси на лоб і перенісся, а у відповідну ніздрю слід помістити тампон з 3% розчином перекису водню.

Опіки термічні і хімічні. При термічному опіку для зменшення больових відчуттів обпалене місце слід занурити по можливості в крижану воду, зробити примочки 3-5% розчину таніну і змастити маззю від опіків. Для дотримання антисептики обпалене місце можна також змастити 0,1% розчином пікринової кислоти або 0,1% розчином марганцівки (KМnO₄).

При опіках кислотами спочатку уражене місце слід ретельно обмити водою, накласти компрес з 2-3% розчину питної соди або аміаку, а потім накласти пов'язку з вати, змоченої 3-5% розчином таніну або 3% розчином марганцівки.

При опіках лугами обпалене місце потрібно ретельно промити водою, доки шкіра не перестане бути слизькою, 1% розчином оцтової кислоти, а потім накласти пов'язку з вати, змоченої розчином таніну або марганцівки.

Ураження електрострумом. Перш за все, необхідно звільнити постраждалого від дії струму. У разі втрати свідомості необхідно діяти згідно відповідної інструкції. При зупинці дихання і порушенні серцевої діяльності необхідно винести пацієнта на свіже повітря, покласти на спину і проводити штучне дихання і закритий масаж серця до появи самостійного дихання і серцебиття. Якщо дихання і серцеві скорочення не відновлюються, масаж серця і штучне дихання необхідно продовжувати до приїзду лікаря.

Опікові травми, викликані електрострумом, обробляються так само, як і термічні опіки.

Отруєння хімічними речовинами. При отруєнні сірководнем постраждалого потрібно винести на свіже повітря і дати подихати киснем, а при втраті свідомості зробити штучне дихання. Всередину необхідно прийняти чайну ложку 2% розчину перекису водню.

У разі отруєння хлором, бромом, йодом, постраждалого необхідно винести на свіже повітря, дати подихати киснем, а потім парами аміаку. Рот і ніс промити 2-3% розчином питної соди і забезпечити повний спокій.

При отруєнні кислотами необхідно прополоскати рот водою і 5% розчином питної соди, а всередину прийняти молоко.

При отруєнні лугами - прийняти 1-2% розчин оцтової або лимонної кислоти.

При отруєнні солями міді, свинцю, кадмію, барію прийняти або активоване вугілля з водою, або молоко, або яєчний білок.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Кожен студент зобов'язаний вести зошит для лабораторних робіт, який є документом, що відображає всю його роботу. На обкладинці або першій сторінці зошиту вказується прізвище, ім'я (ініціали), курс, група, в якій навчається студент, навчальний рік і найменування предмету.

У зошиті записують дату проведення тієї або іншої роботи, її тему, мету, показують послідовність у виконанні різних операцій, приводять схеми, таблиці; записують початкові дані всіх спостережень і умови, при яких спостереження проводилися, формули і розрахунки по ним, а також математичну обробку результатів вимірювань і висновки про виконану роботу.

Обчислення необхідно виконувати безпосередньо в робочому зошиті. Записи в лабораторному зошиті проводять чорнилом, малюнки і схеми виконуються олівцем, графіки і діаграми бажано будувати за допомогою олівця на міліметрівці.

Приклад оформлення лабораторної роботи.

1) Дата виконання роботи Назва лабораторної роботи.

2) Основна мета роботи, яка виконується.

3) Короткі теоретичні відомості, що стосуються даної роботи (відповіді на контрольні питання).

Розшифровка всіх значень символів і коефіцієнтів, що входять у формули, повинна бути приведена безпосередньо під формулою.

4) Результати вимірювань (експерименту) доцільно розташовувати у вигляді таблиці (таблиць).

5) Основні висновки.