Культура спілкування – фактор духовності людини

Людина - продукт соціалізації і, перш за все, людина стає людиною через спілкування з іншими людьми. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці у середовище тварин, виживала, але не ставала людиною. Причина, як відомо, полягала у відсутності можливості наслідувати і, особливо, спілкуватись з людьми. Отже, спілкування має величезне значення як для становлення людини, так і для її подальшого життя в суспільстві, бо спілкування відіграє у нашому житті визначальну роль.

Перш за все від цього залежить наше здоров’я. Бо від того, як ми розмовляємо з людьми і як люди розмовляють з нами, залежить наш настрій, а значить стан нашої нервової системи. Від цього залежить благополуччя і спокій в наших сім’ях. Нарешті, від манери нашого спілкування багато в чому залежить успіх в нашій роботі і наш особистий успіх в просуванні по службі. Вміючи спілкуватись, людина уникає багатьох проблем, конфліктів, швидше досягає життєвих цілей. Справжнє вміння спілкуватись зводиться, перш за все, до культури спілкування.

Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово - це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях.

Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак, якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона починає сприйматись як норма. Саме так сприймається сьогодні низька культура спілкування між людьми у громадських місцях, в сім’ях. Грубість, відсутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає загальний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин. Ця проблема є актуальною не лише для нашого суспільства.

Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то недостатньо одних заяв про це. Ми над усе мусимо бути цивілізованими людьми, а першим проявом цього і є культура спілкування. А тому сім’я, навчально-виховні і культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати в ній такі морально-психологічні якості як уважність, чуйність, вміння бачити моральну сторону своїх і чужих дій і вчинків, витримка, володіння собою, здатність стримувати негативні емоції, вміння слухати іншу людину, передбачити можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків.

Культура і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.

Набуття людиною навичок культури спілкування розв’яже чимало проблему міжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільстві в цілому.

Знання

Світогляд сучасної людини має гармонійно поєднувати в собі наукове знання про пристрій і законах матеріального світу з духовним знанням про мету земного життя і шляхи її досягнення.

Вище будь-якого власника знання є Знающий!

Гідність людини визначається мірою його корисності для суспільства. Звичайно, сумлінна людина на будь-якому місці приносить користь людям. Однак найбільший авторитет і повагу мають ті, хто поєднує високий професіоналізм із творчим ставленням до своєї справи. Неповторність, оригінальність кожного людини говорить про те, що кожному від природи дається саме його талант, то є такі здатності його душі, при належному розвитку яких, він обов'язково принесе в світ щось нове, зробивши його ще добрішим, красивішим і цікавішим. Щоб створити дійсно щось нове і корисне людина повинна володіти необхідним обсягом професійних знань і мати хорошу обізнаність про суміжних областях. Цим вимогам має відповідати діяч в будь-якій сфері культури, будь то наука і техніка, мистецтво і сфера обслуговування, - скрізь є можливість проявити свою оригінальність. Важлива для цього і спрямованість у творчості, яка підсумовує в собі такі якості, як захопленість ідеєю, уміння поставити мету і мобілізувати сили для її досягнення. Духовну цінність плодів будь-якого творчості повідомляє та впевненість творця в своїй правоті, коріння якої беруть початку в правій вірі в Бога. Опановувати знання, розвивати талант, творити нове і корисне для людей - це і є шлях духовного вдосконалення людини.

Будь-яке професійне знання вкорінюється на знанні законів буття, що людина засвоює в пору його становлення як особистості. Почала моральності закладаються ще в дитинстві, їх людина засвоює як би з молоком матері, але основну роль у формуванні духовно освіченої особистості відіграє школа.