Заняття 9

1. Речові докази, поняття, види, порядок|лад| залучення до справи|речі|, особливості оцінки. Вирішення питання про речові докази при вирішенні кримінальної справи.

2. Документи як джерела доказів. Збирання, перевірка і оцінка документів. Відмінність|відзнака| документа - самостійного джерела доказів від документа - речового доказу.

3. Види документів як джерел доказів. Протоколи процесуальних дій та додатки до них, особливості оцінки.

4. Висновок експерта як джерело доказів. Підстави для проведення експертизи. Обов'язкове проведення експертизи. Види експертиз. Особи, яким може бути доручено проведення експертизи. Перевірка і оцінка висновку|укладення,ув'язнення| експерта.

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література:

· Про судову експертизу: Закон України №038-XII від 25.12.1994 р.

· Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України № 2135-ХІІ від 18.02.1992 р.

· Про організаційно-правові основи боротьби з|із| організованою злочинністю: Закон України від №341-XII від 30.06.1993 р.

· Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
від 19 листопада 2012 р. № 1104 // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19

· Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах: постанова|постанова| Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97 р.

· Копьева А.Н. Документы как доказательства в советском уголовном процессе.- Иркутск, 1973.

· Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе.- М., 1983.

· Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса.- К., 1991.

· Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. Научно-практическое пособие. – М.: «Проспект», 2000.

· Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании.- Ташкент, 1977.

· Прокофьев Ю.Н. Понятие и сущность документов как доказательства в советском уголовном процессе.- Иркутск, 1987.

· Селиванов Н.А. Вещественные доказательства.- М., 1971.

· Тагаев Н.Н. Судебно-медицинская экспертиза в уголовном и гражданском судопроизводстве.- Харьков, 1998.

· Теория доказательств в советском уголовном процессе. [Ред. коллегия: докт. юрид. наук И. В. Жогин (отв. ред.) и др.]. – Изд. 2-е, испр. и доп. М.: «Юрид. лит.», 1973.

· Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение.- М., 1979.

· Эйсман А.А. Заключение эксперта: структура и научное обоснование.- М., 1967.

· Сокиран М.Ф. Процесуальний статус матеріалів звуко-, відеозапису // Вісник Академії адвокатури України. – 2008. – Вип. 1 (11).

· Зайцева Е.А. Концепция развития института судебной экспертизы в условиях состязательного уголовного судопроизводства: автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. Специальность 12.00.09 - Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность / Е.А. Зайцева. - М., 2008. - 52 с. // Режим доступа: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1277610

· Клименко Н.І. Щодо інституту конкурентної (альтернативної) експертизи // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – 2011. - Випуск 11. – С. 211-216 // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpsek/2011_11/Klimenko.pdf

· Навроцька В. Експертиза в умовах змагальності кримінального судочинства // Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В Чорновола. Серія "Юридичні науки". 2010. Вип. 4. ─ С. 28-33.

· Цехан Д.М. Цифрові докази: поняття, особливості та місце у системі доказування // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: юриспруденція. – 2013. – Вип. 5.

Судова практика:

· Показания ревизора по поводу обстоятельств, изложенных в акте ревизии, не могут заменить заключение экспертизы, а сам ревизор не может быть экспертом по данному делу. См. Опред. СК ВС Украины от 01.02.1962 г. по делу Р. // Радянське право. – 1962. - № 6. –С. 113.

· Мнение сведущего лица, высказанное без учета доказательств, содержащихся в уголовном деле, не может быть принято кассационной инстанцией в качестве заключения эксперта. См. Опред. СК ВС Украины от 26.02.1967 г. по делу М. // Радянське право. – 1967. - № 11. – С. 105.

· Отсутствие в заключении эксперта-психиатра научного обоснования поведения исследуемого, делает такое заключение немотивированным, а приговор, в основу которого оно положено – необоснованным. См. Опред. СК ВС Украины от 27.03.1969 г. по делу Р. // Радянське право. – 1969. - № 5. – С. 103.

· Для проверки заключения эксперта, его вызов в судебное заседание, при наличии ходатайства об этом одного из участников процесса, является обязательным. См. Опред. СК ВС Украины от 15.09.1970 г. по делу Г. // Радянське право. – 1971. - № 2. – С. 106.

· Заключение повторной судебно-медицинской экспертизы о степени тяжести телесных повреждений не может быть признано обоснованным, если в нем не указано, почему вывод имеющегося в деле экспертного заключения является ошибочным.

· Оценивая заключения первоначальной и повторной судебно-медицинской экспертиз о степени тяжести телесных повреждений, суд обязан мотивировать, почему он принимает во внимание одно заключение и отвергает другое. См. Пост. през. облсуда от 09.08.1973 г. по делу И. // Радянське право. – 1974. - № 1. – С. 107.

· Назначение экспертом лица, работающего в ведомстве, где произошел несчастный случай, могут служить основанием для сомнения в правильности выводов проведенной им экспертизы. См. Опред. СК ВС Украины от 30.02.1994 г. по делу И. //Практика судов Украины по уголовным делам. – К, 1996 г. – С. 218.

№51. До міліції звернулась Кримова з заявою про заподіяння її рідній сестрі, Тарановій,тяжких тілесних ушкоджень чоловіком, Таранової, який безпідставно її ревнував. Заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань і слідчий почав досудове розслідування. Таранова за її згодою була визнана потерпілою. Слідчий допитав як свідків Кримову, а також сусідів Таранових – Кліменко, Возного, Федорову, батьків Таранової, Кримових. Оскільки сама потерпіла знаходилась в лікарні в тяжкому стані, слідчий звернувся з клопотанням про її допит слідчим суддею. Такий допит був проведений з дотриманням правил, передбачених ст. 225 КПК. Оскільки на момент проведення такого допиту Таранов (чоловік потерпілої) переховувався, він участі в допиті не брав. На допиті потерпіла стверджувала, що чоловік неодноразово її бив, погрожував, що вб’є її. Потерпіла була переконана, що чоловік мав намір позбавити її життя. Слідчий призначив судово-медичну експертизу, за висновком якої Тарановій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Згодом Таранов був затриманий, йому було повідомлено про підозру, а також допитано як підозрюваного. На допиті Таранов пояснював, що він заподіяв тілесні ушкодження дружині в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, раніше між ними виникали конфлікти, але він її не бив і вбивством не погрожував. Допит був проведений з участю захисника, призначеного за клопотанням підозрюваного. Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням (погодженим з прокурором) про обрання до Таранова запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд клопотання провадився за участю прокурора, підозрюваного та його захисника. Прокурор наполягав на обранні запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, посилався на те, що підозрюваний після вчинення злочину переховувався. Підозрюваний та його захисник просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, відсутність підозрюваного в місті пояснювали тим, що Таранов на декілька днів їздив до своєї матері, яка захворіла і просила його приїхати. За клопотанням захисника були допитані двоє свідків, які підтвердили, що Таранов перебував в селі у матері і сам повернувся до міста, де одразу був затриманий. Слідчий суддя своєю ухвалою обрав запобіжний захід – заставу. За клопотанням захисника слідчий суддя призначив судово-медичну експертизу для встановлення наявності тілесних ушкоджень у підозрюваного, одержаний висновок був переданий захисникові.

Після завершення досудового розслідування обвинувальний акт було направлено до суду, проведене підготовче провадження, а потім – судовий розгляд. В судовому засіданні були допитані обвинувачений, потерпіла, свідки. Суддя та сторони задавали запитання свідкам, сторони надавали інші докази. Оскільки у суду виникли сумніви щодо осудності обвинуваченого, суд своєю ухвалою відповідно до ст.332 КПК призначив судово-психіатричну експертизу, одержав висновок, на підставі якого дійшов висновку про осудність Таранова.

В судових дебатах прокурор наводив аргументи на підтвердження своєї позиції щодо доведеності вини обвинуваченого у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень за засудженні його за ч. 1 ст. 121 КК до п’яти років позбавлення волі. Потерпіла просила визнати обвинуваченого винним у замаху на вбивство. Захисник та обвинувчений наполягали на тому, що тілісні ушкодження були заподіяні в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, вони пропонували свою оцінку доказів, наводили обґрунтування своєї думки.

Суд, оцінивши наявні в справі докази, зробив висновки щодо фактичних обставин справи і визнав Таранова винним у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень в стані сильного душевного, по ст. 123 КК засудив його до 2 років позбавлення волі.

Визначте, в чому полягало доказування в даному кримінальному провадженні. Чи виковав прокурор обов’язок доказування відповідно до ст. 92 КПК?

№ 52. До міліції звернулась Гудковаз заявою про вчиннення на неї розбійного нападу. Як стверджувала в заявіГудкова, вона пізно ввечері поверталася додому, зненацька з-за дерева вийшли двоє чоловіків, які погрожуючи ножем примусили її зняти золоті прикраси, віддати два мобільних телефони, сумочку з грошима. Коли нападники відійшли від неї, вона побігла до свого дому і почала кликати на допомогу. Почувши її крик, з дому вийшли її батько та брат, яким вдалося затримати одного з нападників, однак викрадені речі та гроші він встиг передати своєму співучаснику. Було встановлено, що затриманий –Мосійчук. Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і слідчий розпочав досудове провадження. Співучасника знайти не вдалося, і матеріали щодо нього були виділені в окреме провадження. Обвинувальний акт щодо Мосійчука, якого звинувачено за ч. 2 ст. 187 КК, було направлено до суду, справу призначено до розгляду. Всудовому засіданні потерпіла Гудкова стверджувала, що саме Мосійчук погрожував їй ножем і вимагав зняти золотий ланцюжок та каблучку, а також вихопив з її рук сумочку з грошима та телефонами.Обвинувачений пояснював, що він познайомився в пивному барі з хлопцем на ім’я Тарас, який і запропонував «дістати ще грошей» для того, щоб продовжувати пити. Оскільки він сп’янів, то не дуже розумів, що мав на увазі Тарас. Тільки коли вони зупинили потерпілу, він зрозумів, «що коїться щось недобре», але залишився на місці події. Мосійчук наполягав на тому, що ножем потерпілій вони не загрожували, в них взагалі ножа не було, насильством, яке є небезпечним для життя та здоров’я, не погрожували; речі та гроші відібрав Тарас, а він тільки стояв поруч.

Після дослідження доказів, які були надані сторонами, суд дійшов висновку, що доведено факт відкритого викрадення речей та грошей потерпілої Мосійчуком та його співучасником, особистість якого не встановлено. Але наявність ножа у нападників, та застосування ними погроз насильством, яке є небезпечним для життя та здоров’я, не знайшли підтвердження.

Як в даному випадку слід застосувати правила доказування, які випливають з презумпції невинуватості, яким буде вирок суду?

Чи досягнуто мету доказування в зазначеному провадженні?

№ 53. Здійснюючи досудове кримінальне провадження, слідчий встановив таке: 17-річний Івахнюх та 13-річний Катаєв незаконно заволоділи транспортним засобом – автомашиною ВАЗ -2107, яка належала їх сусіду, Аверину. Вони на протязі декількох годин каталися намашині, виїхали за місто, де з’їхали в яругу, звідки не змогли виїхати, машину, яку було досить сильно пошкоджено, покинули та повернулмсь в місто. Було з’ясовано також, що Катаєв – рідний племінник Аверіна. Подавати заяву щодо Катаєва Аверін відмовився і наполягав на проведенні розслідування та покаранні Івахнюка. Справу щодо Івахнюка було направлено до суду, де прокурор підтримував обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою згодою з Катаєвим. Суд погодився з прокурорм, та засудив Івахнюка за ч. 2 ст. 289 КК до 4 років позбавлення волі.

Чи можна вважати, що суд досяг мети доказування?

Яку позицію в данній справі повинен був обстоювати захисник, якщо Івахнюк визнав себе винним, каявся та пообіцяв, що буде видшкодовувати заподіяну шкоду, оскільки влаштувався на роботу.

№ 54. Слідчий розпочав досудове розслідування за фактом вчинення вбивства Сомова. Сомова було знайдено в його квартирі з ножевим пораненням, внаслідок якого настала смерть. Як свідка слідчий допитав сусіда загиблого, Мартовського. Мартовський пояснив, що він бачив, як 10 вересня приблизно о 20 годині (день і час, коли, за припущенням, було вчинено вбивство) з під’їзду, де знаходиться квартира потерпілого, виходив Саприкін; Саприкіна він добре знає, оскільки раніше він мешкав в тому ж будинку, де проживали загиблий Сомов і Мартовський, а кілька років тому Саприкін придбав собі іншу квартиру, але іноді він заходив до Сомова, як вважав Мартовський, у Сомова та Саприкіна були «спільні справи». Далі Мартовський розповів, що його маленький онук гуляв на дворі, тому він часто підходив до вікна і дивився у двір. Саме з вікна він і бачив, як Саприкін виходив з під’їзда Сомова.

Слідчий викликав та допитав як свідка Саприкіна, і той пояснив, що з Сомовим у нього були дружні стосунки, іноді він заходив до нього, але 10 вересня він до Сомова не приходив, хто і чому вбив Сомова, він не знає. Слідчий ознайомив Саприкіна з показаннями Мартовського, і Саприкін заявив, що Мартовський або помиляється, або свідомо дає неправдиві показання, що легко перевірити. Саприків стверджує, що з вікна квартири Мартовського взагалі не можна побачити під’їзд, де знаходиться квартира Сомова.

Слідчий має намір перевірити показання свідків і з’ясувати, чи заходив Саприкін в будинок, де знаходиться квартира Сомова, а також встановити, чи міг взагалі Мартовський з вікна бачити ту частину двора, де містися квартира Сомова.

Чи входять обставини, які має намір встановити слідчий на даному етапі розслідування, до предмету доказування?

№ 55. Слідчий міліції розслідує вбивство Юрченко. В ході розслідування як свідок був допитаний сусід потерпілого, квартира якого знаходиться на одній сходовій площадці з квартирою потерпілого. Цей свідок показав, що він чув, як приблизно у 20 годині хтось довго дзвонив, а потім стукав у двері квартири Юрченко, потім він почув, як людина, яка дзвонила у квартиру, назвала себе, сказавши: «Відкривай, це я, Анатолій».

Слідчий має намір встановити знайомих потерпілого, яких звуть Анатолій. Крім того, слідчий вважає за необхідне перевірити, чи міг свідок, перебуваючи у своїй квартирі, чути те, що говорять на сходовій площадці біля квартири Юрченко.

Чи входять до предмету доказування обставини, які має намір встановити слідчий?

№ 56. На досудовому слідстві до кримінальної відповідальності за вчинення чотирьох квартирних крадіжок за ч. 3 ст. 185 КК притягнуто; Кленовського (19 років), Ногаєва (20 років), Рябка (17 років). Слвдчий зібрав необхідні докази, на підставі яких ним встановлені такі обставини:

- час вчинення всіх крадіжок (рік, місяць, число, досить точний час);

- місце вчинення злочинів (адреси всіх квартир, де були вчинені крадіжки);

- спосіб вчиненя злочинів (Рябко влазив до квартири, розташованої на першому поверсі, через вікно або кватирку, через вікно передавав співучасникам найбільш коштовні речі, які знаходив в квартирі, після чого все троє швидко уходили);

- участь в усіх чотирьох крадіжках всіх підозрюваних, конкретні дії, що вчиняв кожний з них, наявність прямого умислу на вчинення злочинів та корисливі мотиви;

- вид та розмір шкоди, завданої кожному з потерпілих (речі, які були викрадені у кожного з потерпілих, їх вартість), а також розмір процесуальних витрат;

- анкетні дані кожного з підозрюваних (число, місяць, рік народження, місце народження, громадянство, місце проживання, де працюють або навчаються)

- обставини, що обтяжують або помягшують покарання (неповноліття Рябка, важкий матеріальний стан в сім’ї Кленовського, попередню судимість Ногаєва)

- відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.

Чи всі обставини, які складають предмет доказування, встановлені в справі?

№ 57. До міліції звернуласьМосина з заявою про заподіяння їй тілесних ушкоджень за таких обставин. 12 березня десь о 22 годині вона поверталась додому, до неї підбіг чоловік, який вдарив її по голові і став виривати з її рук сумку. Мосина чинила опір, кликала на допомогу, чоловік наносив їй побої, а почувши, як на допомогу Мосиній побігли сусіди, кинув сумку та швидко побіг від місця події. Мосина стверджувала, що, як їй здалося, напад вчинив Чупренко, який мешкає в одному будинку з нею і страждає на психічне захворювання, в періоди загострення захворювання йому здається, що Мосина за ним слідкує, має намір його вбити пістолетом, який носить в сумочці.

Заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий, який здійснював провадження, викликав та допитав як свідка рідну сестру Чупренка, яка пояснила, що вона мешкає в одній квартирі з братом, який хворий на шизофренію, на початку березня вона відчула, що захворювання загострюється і 13 березня він був поміщений до психіатричної лікарні. Як їй здається, 12 березня ввечері брат з квартири не виходив.

Які обставини (предмет доказування) необхідно встановити в даному провадженні?

№ 58. У місцевому суді слідчий суддя розглядає клопотання прокурора про обрання до Асламова, який підозрюєтьсяу вимаганні за ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор послався на те, що підозрюваний має намір сховатися від слідства і з цією метою придбав квиток для виїзду до Росії.

Захисник підозрюваного заперечує проти обрання даного запобіжного заходу і посилається на те, що його підзахисний не вчиняв кримінальне правопорушення, в якому його підозрюють, виїхати в Росію він мав намір у справах, а не для того, щоб сховатися, квиток він придбав до складання слідчим повідомлення про підозру.

Чи повинен слідчий суддя з’ясувати питання про те, чи вчиняв кримінальне правопорушення Асламов, який предмет доказування при розгляді клопотання прокурора (слідчого) про обрання запобіжного заходу?

№ 59. Килимчук був притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення умисного вбивства своєї дружини за ч. 1 ст. 115 КК. На досудовому розслідуванні Килимчук себе винним не визнавав, але слідчий вважав, що ним зібрані достатні докази для направлення справи до суду з обвинувальним актом. В судовому засіданні після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту головуючий відповідно до ст. 348 КПК встановив особу обвинуваченого, роз’яснив йому суть обвинувачення, запитав, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним, чи бажає давати показання суду. Обвинувачений відповів, що обвинувачення йому зрозуміле, винним він себе визнає, а показання давати він відмовляється, оскільки не хоче «ворошити минуле». В судовому засіданні були досліджені надані сторонами докази, проведені судові дебати. Від участі в дебатах обвинувачений відмовився, а в останньому слові заявив, що він визнає себе винним і довіряє суду вирішити свою долю.

Суд ухвалив обвинувальний вирок, в мотивувальній частині якого сформулював обвинувачення, яке визнав доведенним, і як на один з доказів послався на визнання обвинуваченим своєї вини.

Чи обґрунтоване таке посилання? Що є доказом в кримінальному провадженні?

№ 60. В судовому засіданні розглядалося кримінальне провадження, в якому Лукин обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху ( ч.2 ст. 286 КК).Обвинувачений як на досудовому, так і в судовому слідстві винним себе не визнавав і пояснював, що наїзд на потерпілого стався з вини останнього. Як стверджував обвинувачений, потерпілий раптово вийшов на проїжджу частину дороги і намагався пройти на червоний сигнал світлофора,причому, вийшов він на такій відстані від машини, якою керував обвинувачений, що запобігти наїзду на потерпілого не було технічної можливості.У своєму останньому слові обвинувачений просив суд пропоблажливість і заявив, що винним себе визнає і кається увчиненому, а також коротко розповів про подію, вказавши, що він на машині почав рух через пішохідний перехід, не дочекавшись зеленого сигналу світлофора, вважав, що ніхто переходити проїжджу частину більше не буде.

Чи може суд послатися на на відомості, які повідомив обвинувачений в останньому слові, як на один з доказів в кримінальному провадженні? Що міг вдіяти суд, якщо б вважав за необхідне більш детально з’ясувати ті обставини, про які повідомив обвинувачений?

№ 61. Слідчий здійснює досудове провадження за фактом вбивства Гаджієва Адама. Потерпілим в справі визнаний рідний брат загиблого, Гаджієв Керім, який на допиті розповів про таке. Загиблий Адам Гаджієв – його рідний брат. За декілька місяців до вбивства він звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання за незаконне виготовлення наркотичних речовин, і оселився в квартирі, яка належила їх батькам. Невдовзі після звільнення Адам познайомився з дівчиною, Катериною, вони стали зустрічатися. Про це дізнався батько Катерини, Семенюк, він категорично був проти таких зустрічей, вважав, що Адам наркоман, був засуджений і може негативно впливати на Катерину, яка навчається в Університеті. Семенюк приходив до них, вимагав від Адама, щоб він залишив його доньку, більше з нею не зустрічався, не телефонував їй, а, коли Адам не погоджувався, загрожував йому, казав, що «він піде на все, щоб врятувати свою дочку». 15 квітня десь о 18 годині Керім повертався з роботи, підходив до свого будинку і побачив, як з підїзду вибіг чоловік дуже схожий на Семенюка. Керім майже переконаний, що це був саме Семенюк. Коли він зайшов до квартиру, двері до якої виявились відчиненими, то побачив у кімнаті Адама, який вже був непритомний, мав ножеві поранення. Керім викликав швидку допомогу та міліцію. Лікарі швидкої допомоги констатували смерть.

Слідчий затримав за підозрою у вчиненні злочину Семенюка та допитав як підозрюваного. Семенюк пояснив, що він дійсно був проти зустрічей його доньки з Адамом, приходив до Керімових та висловлював погрози, але не мав наміру реально заподіяти будь-яку шкоду Адаму. В останній час його донька сама вирішила більше не зустрічатись з Адамом, отже, в нього не було наміру якось впливати на Адама.!5 квітня зранку він зі своїм приятелем, Усенком поїхав на авто Усенка на рибалку, де вони перебували до вечора, у місто повернулись о 21 годині. Семенюк також повідомив, що він через своїх знайомих наводив довідки про Керімових, і йому стало відомо, що Керім був дуже невдоволений тим, що Адам оселився в квартирі, яка залишилась ім. від батьків, Адам не працював, гроші йому давав Керім.

Слідчий викликав та допитав як сідка Усенка, той підтвердив показання Семенюка, зокрема про те, що вони разом їздили на рибалку, де були з ранку до вечора 15 квітня.

Всі допити були проведені відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу.

Чи можна вважати доказами відомості, які були повідомлені на допитах потерпілим, підозрюваним та свідком?

№ 62. П ід час затримання осіб, які підозрювались у підготовці терористичного акту, затримувані застосували вогнепальну зброю, працівники міліції теж були вимушені застосувати зброю, внаслідок чого були поранені троє перехожих, яких було ушпиталено, один з поранених знаходився в тяжкому стані. Дані про подію було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий розпочав кримінальне провадження. Оскільки лікарі дозволили провести допит поранених, в тому числі і найбільш постраждалого, Марчука, слідчий звернуся до слідчого судді з клопотанням про допит Марчука. Слідчий суддя провів допит Марчука як свідка, на допиті Марчук пояснив, що допомогав затриманим у виготовленні вибухового пристрою. Він був переконаний, що в нього стріляли його співучасники, і тому, як він підкреслив, він розповів все про злочин, до якого був причетний. Згодом Марчуку було повідомлено про підозру, при допиті його як підозрюваного він відмовився давати показання, пославшись на те, що після перенесеної ним скдадної операції не пам’ятає, що з ним було.

В судовому засіданні під час допиту Марчука як обвинуваченого він заявив, що до злочину не причетний, показання, які він давав на допиті слідчим суддею, не відповідають дійсності, оскільки він знаходився в тяжкому стані і не розумів, що він каже.

Прокурор звернувся з клопотанням про відтворення технічного запису, який був зроблений під час допиту Марчука слідчим суддею.

Як слід вирішити клопотання?

Варіант: Після допиту, який був проведений слідчим суддею, під час операції Марчук помер (повідомлення про підозру щодо нього не було складено). В судовому засіданні прокурор клопоче про оголошення запису допиту Марчука.

Як слід вирішити клопотання?

№ 63. Коровайка притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження) і за ч. 1 ст. 135 КК (залишення в небезпеці) Як свідок в справі був допитаний Олійник, який пояснив, що він бачив момент наїзду на потерпілого, запамятав номер автомашини, незважаючи на те, що на вулиці було досить темно, і знаходився він приблизно на відстані метрів 40 від місця події. Підозрюваний себе виним не визнавав, стверджував, що він не був на місці події, потерпілого не збивав. Крім того, він вважав, що свідок його обмовлює або помиляється, оскільки в темний час на погано освітленій вулиці свідок не міг бачити номер машини. Підозрюваний наполягав на проведенні слідчого експерименту в тих умовах, за яких було вчинено наїзд на потерпілого. Слідчий задовольнив клопотання підозрюваного, і для того, щоб точніше відтворити обставини події, витребував з Бюро погоди довідку про час сходу та заходу сонця, температури повітря, хмарності, опадах напряму та силі вітра в день події. Відповідну довідку слідчий одержав.

Чи можна відомості, що містяться в зазначений довідці вважати доказами в справі?

№ 64. Слідчий розпочав досудове розслідування за фактом вбивства Арефіна. На початку розслідування слідчим було висунуто версію про вчинення злочину сусідом Арефіна, Фігнером, з яким у загиблого були дуже напружені відносини, Фігнер, раніше був засуджений за грабіж, а свідком в його справі був Арефін. Після звілнення з місць позбавлення волі Фігнер, перебуваючи в стані спяніння, погрожував помститися Арефіну. Перевіряючи цю версію,слідчий допитав свідків, які підтвердили, що Фігнера бачили в лікарні, де він проходив лікування в умовах стаціонару. Слідчий витребував довідку з лікарні і переконався, що Фігнеру на момент нападу на потерпілого проводили в лікарні операцію.

Чи є доказами відомості, одержані слідчим при перевірці версії, яка булла спростована? Що таке належність доказів?

№ 65. Сучкова притягнуто до кримінальної відповідальності за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй співмешканці, Петровій, за таких обставин: Сучков та Петрова проживали спільно, але шлюб не реєстрували, між ними часто виникали суперечки, Сучков виганяв Петрову зі своєї квартири, потім вони мирилися, знов жили разом. 13 квітня Сучков, знаходячись в стані сильного сп’яніння, почав виганяти Петрову, вона чинила опір, вони голосно сварилися. На шум до їх квартири увійшла Семенова, яка мешкала в сусідній квартирі, намагалась припинити сварку, але Сучков і її став виганяти з хати та заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Семенова, який було 75 років, з сердцевим нападом була поміщена до лікарні. Оскільки вона була єдиним очевидцем події, слідчий звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді, слідчий судя провів допит Семенової як свідка (заяву про заподіяння їй тілесних ушкоджень вона не подавала).

В судовому засіданні Сучков себе винним не визнавав, стверджував, що Петрова сама, знаходячись в нетверезому стані, впала і одержала пошкодження. Прокурор оголосив показання свідка Семенової, яка викривали Сучкова у вчиненні злочину. Захисник наполягає на визнанні даних, які містяться в протоколі допиту, недопустимими з таких підстав. Перед допитом Семеновій не було роз’яснено її право відмовитися від давання показань, оскільки суддя вважав, що вона стороння по відношенню до Сучкова стороння людина, сусідка. Як з’ясував захисник, Сучков у віці трьох років був усиновлений Марією Сучковою, яка є дочкою Семенової.

Дайте оцінку доводам захисника.

№ 66. В судірозглядається кримінальне провадженння щодо Крисюка, який неодноразово раніше був засуджений за квартирні крадіжки, і в данному провадженні обвинувачується у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням в житло (ч. 3 ст. 185 КК). Як свідок в суді був допитаний Супрунов, який пояснив, що бачив, як Крисюк заходив до оселі потерпілого, а потів вийшов з неї з великим пакунком. Крисюк себе виним не визнавав, стверджував, що знайдені у нього при обшуку золоті прикраси (каблучку та ланцюжок) він виграв у карти в Супрунова. Крім того, Крисюк заявив, що Супрунов теж був раніше засуджений за квартирні крадіжки.

Прокурор висловив свою думку щодо можливості використання даних про попередні судимості Крисюка як доказу вчинення ним і тієї крадіжки, за яку його притягнуто до відповідальності в данному провадженні, звернув увагу на те, що і раніше обвинувачений проникав до квартир, в яких вчиняв крадіжки, шляхом вирокистання відмички. В даному провадженні йдеться про такий самий спосіб проникнення до житла потерпілого.

Дайте оцінку аргументам прокурора, чи можна використати дані про минулі судомості обвинуваченого як доказ його вини у вчиненні схожого злочину?

№ 67. Янчук притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 262 КК України (розбій з метою викрадення вогнепальної зброї). Як джерела доказів, надані стороною обвинувачення, у провадженні були: протокол обшуку, проведеного в будинку обвинуваченого (під час обшуку було виявлено та вилучено три пістолети ТТ); висновок експерта про те, що вилучена зброя придатна до стрільби; висновок експерта про те, що відбитки пальців,виявлені на одному з пістолетів, належать Янчуку.

В судовому засіданні захисник просив виключити з числа джерел доказів протокол обшуку на тій підставі, що як поняті при обшуку брали участь працівники міліції.

Яке рішення і в який момент судового розгляду може прийняти суд? Чи можливо використати як джерела доказів висновки експерта?

№ 68. Климчук і Ярошенко визнані судом винними в тому, що працюючи: перша - завідуючої, а друга - продавцем магазину, вчинили розкрадання товарів і грошей на значну суму. Не заперечуючи факту недостачі,обвинувачені заявили, що розкрадань вони не здійснювали, а недостача, на їх думку, утворилася в результаті їх недосвідченості в торговій справі та недбалого відношення до роботи. Спростовуючи ці пояснення обвинувачених, прокурор послався на те, що Ярошенко працювала в торговій мережі більше п’яти років, а Климчук не могла довести, що при отриманні та відпустці товарів вона допускала помилки.

Чи можна використати наведені прокурором дані як докази в справі і послатися на них в обвинувальному вироку?

Тема 7. Заходи забезпечення кримінального провадження (кримінально-процесуального примусу)

Date: 2015-07-24; view: 443; Нарушение авторских прав