Рослини пустирів та придорожні рослини

Рослини пустирів та придорожні рослини — постійні супутники людини, через те вони є доступними об'єктами для спостережень та іншої діяльності з дітьми-дошкільниками.

Пустирні рослини мають ряд цікавих пристосувань, які забезпечують їх виживання поряд з житлом людини:

1. Деякі з них мають отруйні властивості, отже не споживаються тваринами (блекота, дурман, паслін чорний і солодко-гіркий).

2. В інших розвинуті жалкі волоски і колючки, які є засобом

їхнього захисту (кропива, будяки).

3. У деяких рослин пустирів є жорсткі волоски або опушення, тому вони не поїдаються худобою (синяк, цикорій, нетреба, дивина).

4. Деякі рослини пустирів мають різкий запах або гіркий смак (хрінниця, гикавка, полин гіркий, амброзія полинолиста).

Розглянемо, як саме використати в навчально-виховній роботі з дітьми зазначені рослини.

Дошкільників обов'язково потрібно познайомити з отруйними рослинами: блекотою, дурманом, пасльоном чорним, пасльоном солодко-гірким (мал. 82) — і наголосити, що це отруйні рослини. Розглядаючи, наприклад, паслін чорний у період цвітіння, можна порівняти його квітки з квітками картоплі, відзначити їх своєрідну красу, розповісти, що ці рослини — родичі. Спостерігаючи, як визрівають плоди у пасльону, застерегти дітей, що вони мають отруйні властивості. Ознайомлюючи з блекотою, дурманом і під­креслюючи їхню отруйність, одночасно слід наголосити, що вони використовуються для лікування людей.

Рано навесні цікаво спостерігати за чистотілом звичайним (мал. 83). Рослина виходить з-під снігу з зеленим листям, швидко починає розвиватися і вже в травні цвіте жовтими яскравими квітками. Розглядаючи рослину, треба відмітити красу перистих, гарно вирізьблених листків, гармонійне поєднання жовтого кольору квіток і зелених листків. Зірвавши стебло, треба показати дітям крапельку жовтогарячого соку, що витікає; розповісти, що сік цей дуже отруйний, тому рослину не поїдають тварини. Одночасно слід розповісти дітям, що чистотіл — лікарська рослина і назва її сама говорить про те, що люди використовують її для лікування. М'ясисті придатки насіння чистотілу поїдають мурашки, сприяючи їх розповсюдженню.

Влітку увагу дітей приверне льонок звичайний (мал. 84). Розглядаючи цю рослину, треба запро­понувати знайти подібність до ротиків, які висаджують на клумбах, звернути увагу на своєрідну красу квітки і гарне її забарвлення (поєднання лимонно-жовтого і жовтогарячого кольорів). Зірвавши листок або частину стебла, звернути увагу, що виступив молочний сік, який має отруйні властивості, тому цю рослину і не поїдає худоба. Однак льонок прикрашає природу, використовується в медицині.

З рослинами, що мають жалкі волоски, діти знайомляться змалку, оскільки зустрічі з ними, як правило, надовго залишають неприємні спогади і формують у дітей негативне ставлення до цих цікавих і корисних рослин. Спостереження за ними слід проводити неодноразово. Навесні треба звер­нути увагу на те, що сходи кропиви з'являються рано після танення снігу. Молоденькі стебла рослин ще не мають жалких властивостей. Розповісти дітям, що кропива — їстівна рослина, в ній багато вітамінів, потрібних людині рано весною, і люди охоче збирають її для приготування супів, борщів і салатів.

Влітку цікаво привернути увагу дітей до цвітіння кропиви. Квітки, наче дрібненькі нанизані намистинки, звисають униз. Вітер розгойдує їх і розносить пилок. Кропива тоді вже добре захищається: вся вона вкрита жалкими волосками, при дотику вони впи­ваються в шкіру, відламуються і їдка речовина потрапляє в ранку, спричиняючи опік. Слід наголосити дітям, що кропива — лікарська рослина. її слід шанувати ще й тому, що на ній вирощують своїх нащадків одні з найкрасивіших наших метеликів — кропив'янка, денне пав'яче око. Запарену кропиву охоче поїдають свині, кури.

Своїм озброєнням привертає увагу і будяк акантовидний. Це могутня дворічна рослина 60—90 см заввишки. Розглядаючи будяк, слід привернути увагу дітей до гарних лілових квіток, яких так багато міститься у кошику, що він нагадує помпон. Гарні у цієї рослини і перисті листки, озброєні по краях колючками. Колючки — засіб захисту.

Цікаво простежити за гарними метеликами, джмелями, що прилітають до квіток будяка, і зробити висновок, що будяк — чудовий медонос. Молоді стебла, які не мають колючок, у деяких країнах використовують як овочі. Його насіння містить багато олії і тому взимку ним з задоволенням живляться щиглі, синиці та інші зимуючі птахи. Будяк — рослина-барометр. У погану погоду листочки-обгортки щільно притискуються до квіток і кошик закривається.

З середини літа і до настання морозів можна спостерігати на пустирях такі цікаві рослини, як цикорій, синяк, нетреба, дивина ведмежа.

Розглядати квітки цикорію треба вранці до 10 год., оскільки потім вони закриваються. Увагу дітей слід привернути до краси квіток, в яких наче відбивається привітне осіннє блакитне небо. Розглядаючи шорстко опушені листки, доцільно розповісти дітям, що таким способом рослина зберігає вологу. Неодноразові спостереження повинні переконати дітей у тому, що цикорій — чудова рослина. Вона підказує людям час, бо відкриваються її квітки дуже рано, о 5 год., а закриваються о 10 год. ранку. Вона може підказати і погоду: на дощ квітки цикорію закриваються. Корені цикорію використовують для виготовлення кави. Цикорій — чудовий медонос, дає багато пилку і нектару. Це — відома лікарська рослина. Молоді листки цикорію їстівні, з них можна робити салати.

Синяк звичайний (мал. 85) поширений по всій Україні. Привертає увагу під час цвітіння своїми рожево-синіми квітками з червоними тичинками. Цікаво роздивитися з дітьми стебло, що густо покрите щетинками, запитати у дітей, чи може подобатися тваринам така рослина. Ось тому синяк і росте поблизу жител. Рослина під час цвітіння прикрашає пустирі, а бджоли і джмелі знаходять на її квітках багато нектару.

Нетреба привертає увагу дітей своїми овальними плодами, вкритими шипиками. Слід пояснити дітям, що, чіпляючись ними до одягу людини, шерсті тварин, рослина розповсюджується. Розглядаючи з дітьми рослину, доцільно звернути увагу на її невибагливість — вона росте там, де майже не ростуть інші рослини. В насінні рослини міститься значний процент олії, вона вважається їстівною. Зараз проводиться селекційна робота для того, щоб підвищити продуктивність, використовувати насіння нетреби для виготовлення рослинної олії.

Нерідко на пустирях можна знайти дивину ведмежу, або ведмеже вухо. Поставте перед дітьми завдання подумати, чому рослина так називається. Вислухайте дітей і розкажіть, що її товсті, пухнасті листки нагадують ведмежі вуха. Рослина струнка, цвіте гарними жовтими квітками, які помітні здалеку. Росте на сухих місцях. Ведмеже вухо — лікарська рослина.

Досить поширеною рослиною пустирів є знайомий усім з дитинства лопух. Розповідаючи про значення цієї рослини, вихователь повинен підкреслити, що лопух — рослина корисна. її листки, на відміну від інших пустинних рослин, поїдаються худобою. Квітки лопуха приваблюють багатьох комах, оскільки містять багато нектару. Насіння містить багато олії і його з задоволенням споживають взимку щиглі, синиці. Люди використовують лопух як лікарську рослину.

Типовими рослинами пустирів є собача кропива, а також глуха кропива біла і пурпурова (мал. 86), жабрій. Усі вони чудові медоноси, а собача кропива — цінна лікарська рослина.

З дитинства багатьом запам'ятовуються Пустирні рослини з різким запахом. Одна з них — хрінниця смердюча (мал. 87). Свою назву рослина дістала через запах і смак. Хрінниця — невибаглива рослина, що оселяється на засмічених місцях, біля доріг. Доречно розповісти дітям, що це лікарська рослина. її насіння, багате на олію, поїдають птахи.

Досить поширеною рослиною є гикавка сіра (мал. 88), що зустрічається на відкритих сухих місцях, уздовж доріг по всій Україні. Назва її пов'язана з тим, що тварини її не їдять через неприємний смак. Густо опушені листки надають їй сіруватого забарвлення. Увагу дітей слід привернути до того, що гикавка — добрий медонос, лікарська рослина. її насіння містить досить багато олії і поїдається птахами.

Полин гіркий легко відрізнити за своєрідним запахом. Вона дуже гірка на смак. В поезії, піснях це символ безкрайніх рідних степів, гіркої долі, ностальгії. Розглядаючи рослину, доцільно підкреслити, що в неї гарні перисті листки, густо опушені волосками. Це допомагає рослині захищатися від перегрівання. Полин — цінна лікарська рослина. Використовують її і для боротьби з шкідливими комахами.

Досить часто зустрічається в Україні і полин звичайний, який також має гарні перисті листки, зверху голі, зелені, а знизу білуваті, покриті волосками. Полин звичайний має цікаві пристосування від надмірного випаровування: опівдні, коли сонце припікає найбільше, його листки повертаються до сонця нижнім боком, який має повстисте опушення і добре відбиває надмірне світло. Полин звичайний — медоносна рослина. її використовують у народній медицині. Поїдають цю рослину кролі і велика рогата худоба.

Останнім часом досить поширеною рослиною пустирів стала амброзія полинолиста. Як і в полинів, у неї гарні пірчасті листки, зверху зелені, а знизу сіро-зелені, опушені. Під час цвітіння ця рослина дає багато пилку, який у деяких людей викликає алергію.

Придорожні рослини також мають ряд цікавих пристосувань, що забезпечують їм виживання поряд з людиною:

1. У багатьох з них розетка з листками, а також стебла розташовуються горизонтально до поверхні землі, до того ж листки мають пружну систему судин, що захищає їх від механічних пошкоджень (подорожник великий і ланцетолистий, кульбаба, спориш, калачики).

2. Деякі з придорожніх рослин мають високу здатність до регенерації (спориш), що забезпечує їх існування навіть при пошкодженні.

3. Насіння цих рослин може прилипати до ніг людини, свійських тварин, що забезпечує їх розповсюдження (подорожник, ромашка без'язичкова).

4. У придорожніх рослин досить розвинута стержньова коренева система, що дає їм змогу забезпечувати себе вологою навіть на дуже твердому ґрунті.

Усі придорожні рослини цікаві дітям, більшість їм добре знайома, але часто у них не вироблені правильні орієнтації по відношенню до цих корисних рослин.

Ознайомлюючи дітей з подорожником ланцетолистим (мал. 89), доцільно звернути увагу на цвітіння, показати судини в листках, що надають їм міцності. Розповісти дітям, що подорожник — цінна лікарська рослина, її насіння — улюблений корм для зерноїдних пташок. Восени можна орга­нізувати з дітьми збір насіння подорожника для підгодівлі птахів узимку.

А ось як можна провести спостереження за споришем: «Нахиліться і розгляньте, які довгі стебла у споришу. Чи гарні в нього квітки? Дійсно, вони крихітні, але за формою гарні, добре сполучаються з ніжними стеблами і дрібними листками. Спориш, наче зелений килим, покриває подвір'я. Як ви думаєте, чому спориш може рости на подвір'ї, а тимофіївка ні? Наступи, Юрко, на рослину. Подивіться, чи поламалося стебло? Чому не поламалося? Так, тому що воно стелиться по землі. Спориш — дуже корисна рослина. Як ви думаєте, чому? Спориш називають травкою-санітаркою, бо нею лікують людей. Чудовий зелений килим на подвір'ї не дає вітру здіймати куряву, це також корисно. А чи їдять спориш свійські тварини? Правильно, дуже люблять спориш кролі, корови, кози і, поївши споришу, стають здоровішими. А чи є у вас, діти, на подвір'ях спориш?»

Спостереження за споришем проводяться неодноразово. Навесні слід привернути увагу до сходів споришу, що наче ворсинками вкривають розбуджену теплом землю. Восени на спориші ніби відкривається пташина їдальня. Треба розповісти дітям, що спориш називають ще пташиною, гречкою, оскільки наприкінці літа у споришу визріває насіння, воно дуже поживне і птахи, видзьобуючи його, підживлюються перед довгою зимою.

Кульбаба — досить відома дітям рослина, приваблює красою рясного цвітіння. Що ж знають діти про її значення? Слід розповісти їм, що кульбаба — медоносна рослина, простежити, як на її квітках дикі і свійські бджоли збирають пилок. Корені і листки кульбаби використовують у лікуванні людей, з молодих листків можна робити салати. Кульбаба — природний барометр: на дощ її кошики закриваються. Цікаво також розказати дітям, що куль­баба показує час: квітки її відкриваються о 6 год. ранку, а закриваються о 10 год. Насіння кульбаби — улюблений корм для зерноїдних пташок. Можна організувати з дошкільниками збір насіння кульбаби для годування канарок.

Серед придорожніх рослин на подвір'ях нерідко зустрічається ромашка без'язичкова. Вона утворює густі зарості, приваблює своєрідним ароматом. Доцільно запропонувати дітям понюхати рослину, відмітити красу перистих листків, своєрідну будову квіток, за що ромашка і одержала свою назву. Без'язичкова ромашка, або як її називають у народі «травка-пупавка»,— лікарська рослина. Настоєм ромашки можна знищувати шкідливих комах.

Досить часто по дворах зустрічаються калачики кругло листі — рослина з лежачим стеблом, округлими листками і невеликими білими квітками. Діти добре розрізняють плоди калачиків і часто ласують ними. Калачики — цінна кормова, лікарська, багата вітамінами рослина.

Date: 2015-07-24; view: 2020; Нарушение авторских прав