Чорнобиль

Страшною проблемою для України стала Чорнобильська ката­строфа.

26 квітня 1986 стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобиль­ської АЕС. Жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких еколо­гічних наслідків.

Сильним радіоактивним забрудненням уражено 5 млн га тери­торії України.

Понад 15 тис. людей мешкають в умовах забруднення, яке пере­вищує 45 Кі/км (за цезієм), 46 тис. — за умов забруднення від 15 до 45 Кі/км, а ще 150 тис. — від 5 до 15 Кі/км. Ще близько 1,5 млн осіб проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів пере­вищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області).

Дезактиваційні роботи, на які було в 1986-1989 рр. витрачено мільйони, бажаних результатів не дали.

Місто Прип'ять та прилеглі території ще тривалий час залиша­тимуться територією відчуження.

Викид радіонуклідів склав 77 кг (Хіросіма — 740). Потерпіли­ми було визнано 9 мільйонів осіб. До складу радіоактивних опадів увійшло близько ЗО радіонуклідів.

Найбільш небезпечним з радіонуклідів виявився йод-131 з не­великим періодом напіврозпаду. Цей елемент потрапляє в організм людини через дихальні шляхи, концентруючись у щитовидній за­лозі. У місцевого населення було виявлено симптоми «чорнобиль­ської хвороби»: головний біль, сухість у роті, збільшення лімфо­вузлів, онкологічні пухлини гортані і щитовидної залози.

Також у районах, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, підвищилася захворюваність на серцево-судинні хвороби, по­частішали спалахи різних інфекцій, значно знизилися показники народжуваності.

Частота мутацій серед дітей збільшилася в 2,5 раза, аномалії спостерігалися у кожного п'ятого новонародженого, приблизно третина дітей народжувалися з порушеннями психіки.

Сліди Чорнобильського лиха — у генному апараті людства, які, за свідченням медиків, зникнуть лише через 40 поколінь.

Ще й досі трапляються мутації серед тварин на забруднених територіях. Можливо, і напівміфічна чупакабра — теж наслідок мутації.

1990 р. експертна комісія при Держплані колишнього СРСР по­передньо оцінила збитки від катастрофи на ЧАЕС в 250 млрд крб. Реальні ж витрати поки що підрахувати складно. Наслідки цього лиха — вічні, глобальні, тож зараз можна лише говорити про при­стосування біосфери.

Міжнародний захист охорони природи - «Червона книга»

Ми так звикли, що поряд з нами живуть ці кумедні створіння. Звикли називати тварин братами нашими меншими. І набагато рідше згадуємо головний закон існування усього живого на Землі: «Ми з тобою однією крові — ти і я». І якщо ми і справді старші бра­ти — більш могутні, розумні, сильні, — кожному з нас треба усві­домити особисту відповідальність за збереження тваринного світу нашої планети. Але для того, щоб охороняти, треба чітко собі уяви­ти: кому і чому загрожує небезпека?

1966 р. з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи було створено «Червону книгу». Червоний колір — сигнал небезпеки, адже, за статистикою, щохвилини на Землі зникає один вид живих організмів.

Книга має сторінки різного кольору.

На чорних сторінках — тварини, які вже вимерли: мандрів­ний голуб, тур, дронт, сумчастий тигр, золота жаба, кораловий папуга.

На червоних сторінках — тварини, яким загрожує небезпека та які зникають з обличчя Землі: сніжний барс, кінь Пржевальсько- го, зубр, слонова черепаха, японський журавель, вихухоль.

На жовтих — рідкісні види: їх треба охороняти, щоб вони не опинилися на червоній чи чорній сторінці: панда, білий ведмідь, морж, тушканчик, блакитний тунець.

Є і зелені сторінки, з тваринами, яких вдалося врятувати і від­родити. Але їх не так уже і багато. Серед них — бурий ведмідь, ко­ала, сліпун буковинський.

Людина — цар природи чи дбайливий хазяїн? Здається, відпо­відь очевидна. Лише від нас з вами залежить, чи ми будемо жити на планеті Земля, чи виживатимемо в пустелі.

Сучасна людина дедалі гостріше відчуває свою роз'єднаність із природою. Екологічні проблеми, що так рельєфно окреслились останнім часом, спонукають замислитись над самою можливістю подальшого існування людства.