Зимові явища в тваринному світі

Більшість безхребетних тварин зимують у стані анабіозу, тобто перебувають на межі між життям і смертю. Часом між віконними рамами можна показати дітям заціпенілих мух, комарів, золотоочок. Більшість метеликів зимує у стадії гусені, бо гусінь найбільш пристосована до перенесення несприятливих умов. Під час прогулянок у зимовому саду можна побачити на гілках зимові кубла білана жилкуватого, золотогузки.

Під час відлиги в лісі можна побачити багато цікавого. Біля дерев і пеньків на снігу інколи трапляються маленькі чорні личинки невеликого жука з родини м’якотілих. Це так звані снігові черви. Вони проводять зиму під корінням дерев і камінням. Коли вода починає затоплювати їх схованки, вони вилазять наверх. У відлигу на снігу часто з’являються маленькі безкрилі комахи, які не повзають, а стрибають. Їх називають сніговими блохами. Живуть вони під снігом і живляться перегнилими частинами рослин.

У підводному царстві взимку тихо. Риби живуть біля дна, де завжди зберігається стала температура – не нижча від +4. Маса води найбільша при цій же температурі. Більш холодна або тепла вода має меншу масу і спливає під шаром, температура якого +4. У такій воді риби звичайно зимують, але при цьому часом виникає загроза їх життю від нестачі кисню. Крига, що вкриває товстим шаром поверхню ставків і річок, заважає припливу й розчиненню вільного кисню у воді, внаслідок чого трапляється замор риби. Рятуючи риб від замору, у льоду прорубують ополонки, вставляють у них снопи з очерету, соломи, щоб сприяти поповненню кисню. В Україні є риби, що у люті морози почувають себе чудово. Так, минь взимку відкладає ікру.

Земноводні і плазуни взимку перебувають у стані заціпеніння. У земляних нірках, де вони ховаються, температура не зазнає різких коливань і не буває набагато нижча від 0.

Зимівля птахів пов’язана із труднощами добування необхідної і більшої проти літа кількості поживи. Це зумовлюється як зменшенням кількості їжі (зникнення багатьох комах, обсипання ягід, насіння), так і меншою можливістю добути її у зв’язку із зменшенням світлової частини доби, наявністю снігового покриву, замерзанням більшості водойм.

Деякі з наших зимуючих птахів (горобці, галки, ворони, граки) тримаються поблизу житла людей і живляться різними відходами. У холодні дні вони сидять, настовбурчивши пір’я, а у відлигу купаються, влаштовують бійки.
Зерноїдні лісові птахи (снігурі, омелюхи) взимку блукають у пошуках корму. Омелюхи взимку живляться виключно ягодами, які ковтають цілими. М’якуш ягід перетравлюється у шлунку, а кісточки птах викидає. Заносячи на значну відстань насіння, омелюхи сприяють поширенню багатьох порід ягідних дерев і кущів.
Зовсім інакше їдять ягоди горобини снігурі. Вони викидають м’якуш, а споживають кісточки. За залишками ягід можна впізнати, хто гостював на горобині.
Озброєні міцним дзьобом дятли добувають комах з- під кори або довбають ялинові чи соснові шишки. На пеньку або в розгалуженні гілок дятел влаштовує «кузню», в якій закріплює шишки. Роздовбуючи їх, він виймає насіння, яким живиться. Часто біля «кузні» дятла підгодовуються дрібні пташки – синиці, чечітки.
Осілі птахи – тетеруки, глухарі, куріпки – взимку переміщуються по угіддях.
Шишкарі взимку виводять пташенят. Така особливість пов’язана з тим, що у зимовий час вони не мають нестачі в кормі – насіння хвойних дерев. А навесні, коли вилітають молоді пташенята, насіння легко добувати з шишок, які розкриваються.
Взимку під час ожеледі маленьким пташкам важко добути корм і вони часто гинуть від голоду і холоду. Великі птахи – тетеруки, куріпки інколи стають жертвами сніжного полону. Ховаючись від голоду, вони зариваються на ніч у сніг. Якщо утворюється міцний наст, вони не можуть вибратися з-під нього й знесилені гинуть.
Багато звірів узимку ведуть діяльний спосіб життя. У сніговій товщі роблять численні галереї миші. Тут вони ховаються від морозу й пернатих хижаків. До молодих сходів озимини добираються полівки. Ці гризуни так добре почувають себе взимку, що у товщі снігу споруджують теплі гнізда.

Хоч як затишно у снігових нірках, однак і тут гризунам загрожують вороги. У сніжних галереях переслідує мишей, полівок – хижа ласка. Вздовж річок і річечок полює на гризунів горностай. Маленькі землерийки забираються у підсніжні кубла полівок, у стіжки сіна й нападають на мишей, які часом у 2-3 рази більші за них. Гризуни, що мешкають у товщі снігу, дуже бояться холоду. Коли їм доводиться, рятуючись від переслідування, морозного дня вибігти на відкрите повітря, вони швидко гинуть.

Білки у великий мороз майже не залишають своїх гнізд, коли ж морози не великі – вони активно рухаються, відшукують свої запаси – горіхи, жолуді, насіння хвойних.
Лисиця, вбравшись узимку в пухнасте руде хутро, виходить ввечері на полювання, добуваючи найчастіше дрібних гризунів – мишей і полівок, але при нагоді не обминає птахів і зайців. Своїми досконалими органами чуття лисиця добре відчуває під снігом мишу і, миттю зарившись у сніг, добуває собі поживу. Голодні вовчі зграї блукають полями, заходять у села, щоб поживитися худобою або свійською птицею. Наприкінці січня у вовків починаються шлюбні ігри. У ведмедиці у бар лозі народжуються малята.

У листяних лісах взимку трапляються лосі, козулі, дикі кабани. Від морозів їх захищає густе хутро і запас жиру. Живляться вони здебільшого гілками дерев – осик, травою. Дикі кабани добувають з-під снігу бульби, кореневища, жолуді.

ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздити такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

С ІЧЕНЬ походить від слова “Січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

ЛЮТИЙ закріпилався за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

Зима для птахів - це велике випробовування. Птахи потребують нашої допомоги. І найкращим подарунком для них стане годівничка з кормом.Підгодовування взимку сприяє збереженню чисельності птахів та дає можливість поспостерігати за ними. Підгодовування - це один із головних засобів залучення птахів до певної місцевості, що дає змогу провести дослідження чисельності та видового складу птахів.

Спостерігати за птахами взимку можна коли вони знаходяться у годівницях. Це дуже цікаво. Також можна спостерігати за птахами, повільно наблизившись до годівниці на відстань, яка дозволить роздивитись птахів. Не слід робити різких рухів, розмовляти надто голосно, щоб не відлякувати птахів. Якщо годівниця розміщена на підвіконні, то буде зручно спостерігати з вікна, при цьому можна залишатись у теплому приміщенні і бути не поміченим пташками.

Горобці спокійно переносять холод. Коли їм холодно, вони ховають одну лапку в пухнасте оперіння свого черевця, а на іншій нозі стоять. Найчастіше вони сидять притиснувшись один до одного нахохлившись. Вороб’їшкі дуже охайні і охоче купаються взимку в снігу.
По горобцях можно дізнатись температуру. Якщо горобці на годівниці гладенькі та охайні, отже, тепло на дворі. А якщо скуйовджене, ніби надуті - тут вже бережи вуха і ніс! Якщо вдарить мороз - горобці відразу наїжачував. Так горобцям тепліше.

Date: 2015-07-23; view: 540; Нарушение авторских прав