Суть кредиту

Кредит — це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості та платності.

Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:

— позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;

— гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

— джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

— кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Об'єктом кредитних відносин є грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

Суб'єкти кредитних відносин:

— кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі іншому суб'єктові ринку на засадах поверненості, строковості й платності;

— позичальник — сторона, яка отримує позику.

Теорії кредиту

До засновників натуралістичної теорії кредиту належать англійські економісти А. Сміт (1723—1790) і Д. Рікардо (1772—1823).

Основні постулати цієї теорії:

— об'єктом кредиту є натуральні, тобто негрошові, матеріальні цінності;

— позичковий капітал ототожнюється з реальним капіталом;

— кредит виконує пасивну роль, а банки — це звичайні посередники.

Отже, кредит трактувався як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Водночас представники натуралістичної теорії обґрунтували такі положення щодо кредиту:

— кредит не створює реального капіталу;

— кредит залежить від виробництва;

— кредит залежить від позичкового процента, від коливань і динаміки прибутку.

Date: 2015-07-23; view: 347; Нарушение авторских прав