Грошовий мультиплікатор

Грошовий мультиплікатор (т) - це відношення пропозиції грошей до грошової бази.

Таким чином, пропозиція грошей прямо залежить від величини грошової бази і грошової мул'тіплікатора (або мул'тіплікатора грошової бази). Грошовий мультиплікатор показує, як змінюється пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одиницю. Збільшення коефіцієнта депонування і норми резервів зменшує грошовий мультиплікатор.

Центральний Банк може контролювати пропозицію грошей насамперед шляхом впливу на грошову базу.Зміна грошової бази, у свою чергу, чинить мультиплікативний ефект на пропозицію грошей. Таким чином, процес зміни пропозиції обсягу грошей можна розділити на два етапу:

- Первісна модифікація грошової бази шляхом зміни Центрального Банку зобов'язань перед населенням і банківською системою (вплив на величину готівки і резервів);

- Наступну зміну пропозиції грошей через процес «мультиплікації» у системі комерційних банків.

Панель інструментів грошової політики коригують величину грошової маси впливаючи або на грошову базу, або на мультиплікатор.

Виділяють три головні інструменту грошової політики, з допомогою яких Центральний Банк здійснює непряме регулювання грошово-кредитної сфери:

1) зміна облікової ставки (або ставки рефінансування), тобто ставки, за якою Центральний Банк кредитує комерційні банки;

2) зміна норми обов'язкових резервів, тобто мінімальної частки депозитів, що комерційні банки повинні зберігати у вигляді резервів (безпроцентних вкладів) в Центральному банку;

3) операції на відкритому ринку: купівля або продаж Центральною Банком державних цінних паперів (використовується в країнах з розвиненим фондовим ринком)

Ці операції пов'язані із зміною розміру банківських резервів, а отже, грошової бази (докладніше вони будуть розглянуті в наступному розділі).

Центральний Банк не може повністю контролювати пропозицію грошей, оскільки, наприклад:

1) комерційні банки самі визначають величину надлишкових резервів (вони входять до складу R), яка впливає на ставлення / г і відповідно на мультиплікатор;

2) Центральний Банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які будуть видані комерційним банкам;

3) величина сг визначається поведінкою населення та іншими причинами, не завжди пов'язаними із діями Центрального Банку.
52.інструменти монетарної політики

Монетарна або грошово-кредитна політика є одним з інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження та подолання спаду виробництва.

Мета грошово-кредитної політики — досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей (експансивна), а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження (рестрикційна).

Головним суб'єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію та регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, — на споживчий та інвестиційний попит.

Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризації і має низку переваг перед фіскальною політикою. Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити.

Головною функцією Центрального банку кожної країни (у CIJJA — Федеральної резервної системи, в Україні — Національного банку) є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.

Фінансова політика Центрального банку зумовлена станом економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується і відбувається спад виробництва, скорочення робочих місць Центральний банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит. Якщо ж витрати стають загрозливо збитковими, внаслідок чого зростають ціни і вивільняється багато робочих місць, він робить усе можливе, щоб зменшити грошову масу і кредит.