Безготівковий грошовий обіг в Україні та забезпечення його сталості

В Україні за роки незалежності створена національна платіжна система, з червня 1993 року функціонують Центральна розрахункова палата, Центр міждержавних розрахунків, Національна платіжна рада, з січня 1994 року працює Система електронних платежів (СЕП). Введення СЕП дозволило досягти світового рівня обробки інформації в сфері міжнародних розрахунків, підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та прискорити рух коштів між окремими банками.

Сучасний безготівковий обіг в Україн і організований і функціонує за наступними принципами: 1) підприємства всіх форм власності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках в банках; 2) основна частина безготівкових розрахунків повинна здійснюватися через банк; 3) вимога платежу повинна виставлятися або перед відвантаженням товарів (виконанням робіт, наданням послуг), або після цього; 4) оплата клієнтом банку отриманих товарів та послуг здійснюється банком виключно зі згоди юридичної чи фізичної особи, яка обслуговується банком; 5) форми безготівкових розрахунків платежів вибираються клієнтом банку довільно за власним бажанням у відповідності з діючим законодавством.

В центрі безготівкових розрахунків знаходиться банк. Він є специфічним суб'єктом розрахункових відносин, який надає відповідні послуги своїм клієнтам на професійній основі.

Технологічно безготівковий рух коштів здійснюється шляхом відкриття рахунку суб'єктом у будь-якому комерційному банку за власним вибором; розміщенням на ньому коштів клієнта банку, що відкрив даний рахунок та здійснення безпосередніх операцій банком, пов'язаних з рухом безготівкових грошей.

Порядок відкриття рахунків в банках регламентовано Інструкцією, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах".

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, а також для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді, в тому числі через систему електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) чи міжнародних платіжних систем (УІ8Л,,\Уе8іегп Глгіоп і т.п.).

Законом України від 05 квітня 2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов' язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Тобто, розрахунки можуть здійснюватись за допомогою платіжних систем у відповідності до вказаного Закону.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, зокрема законами України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", „Про обіг векселів в Україні", а також окремими нормативно-правовими актами Національного банку.