Різних матеріалів, см

Властивість різних матеріалів послаблювати рівень радіації враховується при будівництві захисних споруд (сховищ, протирадіаційних укриттів). В захисну споруду можна перетворити виробниче приміщення чи навіть житлову кімнату, якщо своєчасно позакривати двері, вікна, кватирки, максимально ущільнити приміщення і, у такий спосіб, унеможливити потрапляння всередину до нього радіоактивних речовин. Здатність захисної споруди зменшувати шкоду, що завдає здоров’ю людини радіаційне випромінювання, характеризують коефіцієнтом ослаблення радіації (К ). К показує у скільки разів рівень радіації зовні приміщення вище, ніж всередині. Величина цього показника залежить від типу захисної споруди, товщини і матеріалу перекриттів і стін, місця розташування і може складати, якщо:

Будівля виробнича одноповерхова………………….……….7

Адміністративна триповерхова будівля:

І поверх………………………………………………….……..5

ІІ поверх…………………………………………….………….8

ІІІ поверх………………………………………………….……6

Дерев’яний житловий одноповерховий будинок…….….…..2

Автобус, кабіна автомобіля, бульдозера, екскаватора………4

Радіоактивні речовини, які випадають із хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. З рухом хмари і випаданням з неї радіоактивних речовин розмір забрудненої території поступово збільшується. Слід у плані має, як правило, форму еліпса. В залежності від виду ядерного вибуху, напрямків і сили вітру на різних шарах атмосфери, відстані від поверхні землі до верхньої межі радіоактивної хмари слід може набувати і іншої форми, може мати сотні і навіть тисячі кілометрів у довжину і кілька десятків кілометрів у ширину.

Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризують двома показниками – рівнем радіації (Р_h, рентген за годину) і дозою опромінення до повного розпаду радіоактивних речовин (D, рентген). В залежності від значень цих показників територію радіоактивного сліду прийнято ділити на чотири зони:

зона А – помірного забруднення;

зона Б – сильного забруднення;

зона В – небезпечного забруднення;

зона Г – надзвичайно небезпечного забруднення.

Уяву про те, яким чином створюються ці зони і еталонні (максимальні) значення рівня радіації на зовнішніх межах відповідних зон, ілюструє р и с. 1. Характеристики площ зон у процентах від площі сліду, а також сумарної дози випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин в межах зон, представлені у т а б л. 3.

Рис. 1. Слід радіоактивної хмари наземного ядерного вибуху з рівнями радіації через 1 год. після вибуху

1 – напрямок середнього вітру; 2 – вісь сліду; А – зона помірного забруднення; Б – зона сильного забруднення; В – зона небезпечного забруднення; Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення; L – довжина сліду; b – ширина сліду.

Таблиця 3. Характеристики зон радіоактивного забруднення

Рівні радіації в межах зон забруднення не залишаються постійними. Маючи максимальні значення на час формування сліду відповідно 8, 80, 240 і 800 Р/год (див. рис.1) у наступному ці значення знижуються відповідно до періоду напіврозпаду радіоактивних речовин, що створили слід, і часу, що пройшов після його формування.

Для ядерних вибухів, що можуть бути застосованими у воєнних цілях, рівні радіації на місцевості знижуються в 10 разів через кожні 7-кратні відрізки часу. Наприклад, через 7 годин після вибуху рівень радіації зменшується у 10 разів, через 49 годин – у 100, через 343 годин – у 1000 разів і т.д. Для визначення рівня радіації на різний час після вибуху для умови, коли відомий рівень радіації через годину після вибуху, можна користуватися даними, що наведені у т а б л и ц і 4.

Таблиця 4. Рівні радіації, Р/год., на різний час після ядерного вибуху

Представленими у табл. 4 даними користуються у такий спосіб – якщо відомо, що через годину після вибуху, коли у даній точці місцевості рівень радіації набув максимального значення, наприклад 100 Р/год., то через дві, три, чотири години у цьому ж місці поступово знижуючись, він буде набувати значень, відповідно 43, 27, 19 Р/год.