Висновки. У основі організації і діяльності правової держави лежить принцип розподілу влади: законодавчої, виконавчої і судової

У основі організації і діяльності правової держави лежить принцип розподілу влади: законодавчої, виконавчої і судової. Кожна влада здійснює свої конкретно обкреслені функції. І разом вони стримують і врівноважують одна одну, забезпечуючи тим самим гарантію проти порушення демократичних норм і зловживання владою. А крім того, самі громадяни через загальну виборчу систему мають можливість контролювати владу й у разі потреби коректувати її дії. Державна влада в правовій державі підзаконна. Її підзаконність доповнюється визнанням за окремою особистістю невід'ємних і недоторканних прав, що передують самій державі. Недоторканість особи забезпечується законом. Правова держава має ряд загальних і об'єднуючих усіх членів цивільного суспільства правових основ, що по своїй суті носять надкласовий і загальнолюдський характер.

Отже, правова держава забезпечує:

1. Верховенство закону у всіх сферах громадського життя.

2. Реальність прав особистості, створення умов для її вільного розвитку.

3. Взаємну відповідальність держави й особистості

4. Міцний режим законності і стабільності правового порядку.

Державі, як відносно самостійному явищу, властиві власні закономірності розвитку. Однак головні імпульси до руху уперед вона одержує від взаємодії з суспільством, що динамічно розвивається. Одна з основних закономірностей еволюції держави полягає в тому, що в міру удосконалювання цивілізації і розвитку демократії вона перетворюється з примітивного, «варварського» утворення примусово-репресивного характеру в політичну організацію суспільства, де активно функціонує весь комплекс інститутів держави відповідно до принципу розподілу влади.

Суспільство, що демократично розвивається, потребує в тому, щоб його різнобічні об'єктивні потреби були в центрі уваги держави, воно стимулює розгортання загальносоціальних функцій держави. Мабуть, тут джерело нової закономірності розвитку сучасної держави - зростання її ролі в житті суспільства. Названа закономірність з'явилася повною мірою в другій половині 20 ст. Держава стала поширювати свою організуючу і направляючу діяльність на економічну, соціальну і культурну сфери життя суспільства через знову створювані установи й органи - міністерства економіки, праці, культури, освіти й ін.

Під впливом науково-технічної революції і розпочатого процесу світової інтеграції, створення світового ринку, в розвитку держави з'явилася нова закономірність - зближення різних держав, їхнє взаємозбагачення в результаті взаємодії. Так, у свій час західні держави в той або іншій мірі сприйняли від соціалістичних держав соціальну спрямованість їхньої діяльності, планування. Сьогодні Україна вчиться в західних держав розподілу влади, парламентській культурі, будівництву правової держави. Під впливом даної закономірності ідуть у минуле гостра конфронтація, ідеологічна війна, недовіра і підозрілість.

Правда, названі закономірності являють собою загальні тенденції, головні лінії еволюції держав нашої планети. Розвиток конкретної держави нерідко буває дуже суперечливим. Зигзаги, повороти назад, непередбачені кидання зі скрути в скруту, особливо коли державна влада використовується в особистих, групових, кланових інтересах, підкоряється вузькопартійним цілям і задачам, іншим разом роблять цей розвиток дуже суперечливим.

Таким чином, правова держава - це такий устрій суспільства, при якому право як «нормативно закріплена і реалізована справедливість» має пріоритет перед державою, закон має пріоритет перед всіма іншими нормативними актами, що видаються в його виконанні, існує поділ влади на виконавчу, судову і законодавчу (при деякому верховенстві останньої); висока роль суду, у тому числі конституційного, у вирішенні найважливіших проблем економічного і політичного характеру; існує взаємна рівна відповідальність громадянина і держави, підкріплена відповідною нормативною базою.