Європейські інтеграційні процеси

Ось уже декілька десятків років світ слідкує за інтеграційни­ми процесами, що відбуваються в Західній Європі, де вони набули найдовершеніших фірм. Тому цікавими представляються фактори, що сприяли й сприяють тим процесам. Внутрішні фактори:

— порівняно мала територія Європи, а звідси просторова близькість країн;

— обмеженість ресурсів;

— розвиток транспортних можливостей;

— потяг до розширення ринку з боку національних підпри­ємств;

— взаємопроникнення капіталу.

Зовнішні фактори:

~ конкурентне засилля з боку економіки США, а пізніше й Азіатсько-Тихоокеанського регіону на чолі з економікою Японії;

— політичне протистояння із США і особливо з соціалістич­ним табором.

Чинники, що найбільше заважають процесу інтеграції західно­європейських країн:

— національні стратегічні інтереси;

— конкуренція між фірмами та організаціями країн, що інте­груються;

— націонал-патріотичні погляди населення.

Відправним моментом західноєвропейської) інтеграції стало утворення у 1951 році Європейського об'єднання вугілля і сталі. Пізніше виникли Європейське економічне співтовариство та Євратом. На основі цих трьох співтовариств і виник сучасний Єв­ропейський Союз.

У 1987 році між членами Європейських співтовариств був під­писаний Єдиний європейський акт, за яким передбачалося ство­рення Сполучених Штатів Європи, в межах котрих не має бути національних кордонів і перепон на шляху переміщень людей, капіталів, товарів і послуг. З цією метою повинні бути введені єдині:

—. громадянський паспорт;

— валюта;.

— система стандартів;

— система комунікацій і транспорту;

— спільна митна система;

— податки.

За таким же актом скасовуються усі платежі та регулюючі ін­струкції, спрямовані на обмеження взаємної торгівлі. Будуть "ви­знаватись рівноцінними національні дипломи про освіту.

7 лютого 1992 року держави-члени Європейських співтова­риств підписали Договір про Європейський Союз. З 1 листопада 1993 року Договір вступив у силу, тобто з цього моменту почи­нається відлік часу існування Європейського Союзу; На даний час членами Європейського Союзу (ЄС) є такі країни: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Іта­лія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція.

Головна особливість існування й функціонування ЄС полягає в тому, що його органи наділені повноваженнями на прийняття з ряду питань співробітництва ухвал, які мають безпосередню обо­в'язкову силу для країн-членів.

Основні завдання Європейського Союзу:

а) Сприяння економічному н соціальному прогресу, Його збалансованості і стійкості (для цього необхідними є створення, про­стору без внутрішніх кордонів, підсилення економічного й соці­ального зближення, заснування економічного й валютного союзу, включаючи запровадження єдиної валюти).

б) Затвердити свій статус і призначення на міжнародній арені (робити це шляхом проведення спільної зовнішньої політи­ки та політики безпеки, включаючи можливе формування спільної оборонної політики, яка з часом призведе до спільної оборони).

в) Підсилювати захист прав та інтересів громадян країн-членів (шляхом введення громадянства ЄС).

г) Розвивати тісне співробітництво у сфері юстиції та внут­рішніх справ.

д) Зберігати, а при необхідності й переглядати та удоско­налювати систему зв'язків і відносин, яка склалася у співто­вариствах.

Спеціалісти передбачають, що розвиток західноєвропейської інтеграції проявиться у таких напрямках:

— економія на масштабах виробництва;

— зниження витрат виробництва;

— відбуватиметься прискорення науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва, якості продукції, розши­рення її асортименту;

— підвищення темпів економічного зростання;

— покращення умов торгівлі, збільшення позитивного сальдо торговельного балансу.

У Європі інтеграційні процеси відбуваються і в інших регіо­нах, але вони не досягнули такої глибини, як у Західній Європі. Другою за часом існування та за результатами функціонування є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), що була ство­рена у 1960 році.

Завдання ЄАВТ:

— створення зони вільної торгівлі промисловими товарами;

— розвиток економічної активності;

~ досягнення повної зайнятості й фінансової стабільності;

— зростання продуктивності праці;

— раціональне використання ресурсів.

Цій асоціації притаманні такі особливості:

— високий рівень розвитку промисловості та велика питома вага зовнішньої торгівлі в економіці країн-учасниць;

-— суверенні права країн-учасниць і відсутність наднаціо­нальних інститутів;

— вільна зовнішньоекономічна політика із третіми країнами;

— відсутність устремлінь до створення економічного союзу або ще більшої інтеграції.

Необхідно відзначити, що з 1993 року країни ЄАВТ отримали в ЄС режим найбільшого сприяння в торгівлі з країнами ЄС, а Австрія, Швеція Фінляндія навіть вступили у 1995 році в ЄС. Крім них до ЄАВТ входять Ісландія, Норвегія та Швейцарія.

У Центральній та Східній Європі зародилися або зароджують­ся й інші інтеграційні угрупування. На теренах Центральної Єв­ропи створено Центральну європейську ініціативу. У причорно­морській зоні зародилось Чорноморське економічне співробітницт­во," яке навіть заснувало Чорноморський банк реконструкції та розвитку. Країни колишньої Радянської Прибалтики об'єднались в Союз Балтійських держав (Балтію). Решта країн, що утвори­лись також на теренах колишнього Радянського Союзу, спробу­вали об'єднатись в Союз Незалежних Держав, а тепер старають­ся, правда, з різними намірами і зусиллями, надати цьому інте­граційному угрупуванню життєздатного режиму функціонування. Розробляються також перспективні проекти створення малих ре­гіональних зон прикордонного співробітництва (наприклад, Кар­патський Єврорегіон).